22 січня 2026 року м. Київ справа №320/38125/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЯ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2024 №00048600702 "форма В4".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог норм податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентами мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані, та належним чином оплачені позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження контролюючого органу про безпідставне завищення позивачем суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, необґрунтованими. Крім того, позивач вказав на те, що при укладенні та виконанні договорів з контрагентами він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків. Тому, на думку позивача, оскаржуване рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону, відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача було встановлено заниження суми ПДВ та податку на прибуток, на підставі чого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідачем також надані додаткові пояснення, в яких наголошено на правомірності та законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідачем також направлено до суду клопотання про виклик свідка, за результатами розгляду якого суд вказує на відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивачем необґрунтовано необхідність виклику особи у якості свідка та не конкретизовано, які саме обставини є відомими цій особі та не можуть бути встановлені судом на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.
Відповідачем також направлено до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, за результатами розгляду якого суд вказує на відсутність підстав для його задоволення, оскільки позовна заява подана з дотриманням положень статті 122 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.л. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу від 20.10.2023 №5202-п Головного управління ДПС у м. Києві проведено невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЯ» (код ЄДРПОУ 44839817) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.09.2023 №9242249789 від?ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2023, яке визначене з урахуванням від?ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за грудень 2022, січень, лютий березень, квітень, травень, червень, липень 2023.
За результатами перевірки ГУ ДПС м. Києва складено акт від 14.11.2023 року №74261/26-15-07-02-03-03/44839817 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРАЯ» з питань законності декларування від?ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за серпень 2023, яким встановлені наступні порушення, зокрема:
1) п.44.1, п. 44.6 ст. 44, п.198.1, п. 198.2 п.198.3, абз. г) п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, ПК України, у результаті чого завищено від?ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за серпень 2023 року на загальну суму 24 117 905,00 грн.;
2) п. 201.8, п.201.10 ст. 201 ПК України в частині відсутності реєстрації податкових накладних за серпень 2023 року;
3) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки ТОВ «ПРАЯ» до ГУ ДПС м. Києва у порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України позивачем були подані заперечення від 12.12.2023 №12/23-1.
Проте, за результатами розгляду, заперечення ТОВ «ПРАЯ» від 12.12.2023 №12/23-1 на акт перевірки ГУ ДПС м. Києва вони були залишені без задоволення, а його висновки, без змін.
24.01.2024 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00048600702 «форма В4», яким зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 24 117 905,00 грн.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.01.2024 отримано позивачем 06.02.2024 за ідентифікатором АТ «Укрпошта» 0600081424982.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Абзацом 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Досліджуючи питання правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд вказує наступне.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є встановлений перевіркою факт відсутності товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ПРАЯ», які були відображені товариством у поданій фінансовій звітності малого підприємства на 01.11.2023 в сумі 199 093,20 тис. грн.
Дослідивши встановлені в ході проведення перевірки фактичні обставини і доводи учасників справи, суд погоджується з обґрунтованістю вищенаведених висновків відповідача з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 20.10.2023 № 5202-п, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ПРАЯ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.09.2023 № 9242249789 від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах за грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року.
Копію наказу контролюючого органу надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 25.10.2023.
З метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві було здійснено виїзд на податкову адресу ТОВ «ПРАЯ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, корп. літера А, кв. 9, кв. 15) для вручення копії наказу від 18.10.2023 № 5131-п та пред'явлення направлення на перевірку від 18.10.2023 № 18836/26-15-07-02-03. За результатами виїзду встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «ПРАЯ» за вказаною податковою адресою, про що складено акти про відсутність посадових осіб за місцезнаходженням підприємства від 18.10.2023 № 5995/Ж6/26-15-07-02-03 та від 20.10.2023 № 6057/Ж6/26-15-07-02-03.
В ході проведення перевірки на податку адресу ТОВ «ПРАЯ» контролюючим органом направлено запит від 20.10.2023 № 303/26-15-07-02-03-09 про надання документів та інформації з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за перевіряємий період.
Однак, ТОВ «ПРАЯ» не надані письмові пояснення та додаткові документи, про що складено акт від 14.11.2023 № 6635/Ж6/26-15-07-02-03.
При цьому, суд звертає увагу, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, врегульовано статтею 44 Податкового кодексу України.
Так, пунктами 44.1, 44.3, 44.5 та 44.6 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу;
44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;
44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;
44.3.4. 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно із пунктами 85.2 та 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 640/18627/18.
З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.
Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Крім того, судом не приймаються до уваги доводи позивача про надання запитуваних контролюючим органом документів, оскільки, як під час перевірки, так і на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ТОВ «ПРАЯ» не були надані складські документи (карти складського обліку запасів та інші документи), що підтверджують приймання-передачу товарних запасів та їх фактичну наявність на складі. Крім того, позивачем під час перевірки та на час прийняття спірного ППР не було надано документи на підтвердження наявності права власності/оренди/користування складськими приміщеннями, де фактично могли зберігатися задекларовані товарно-матеріальні цінності.
Належних доводів та доказів протилежного позивачем не наведено та не надано. Більше того, з письмових доказів позивача вбачається, що позивач визнає факт того, що ним під час перевірки не надавалися запитувані контролюючим органом документи.
Вищевказані обставини свідчать про не виконання позивачем свого обов'язку, визначеного п. 44.6 ст. 44 ПК України, стосовно зберігання та надання документів при перевірці.
Суд наголошує, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.
Таким чином, вищевказані обставини в сукупності свідчать про те, що позивач всупереч частини першої статті 77 КАС не спростував належними доказами доводи контролюючого органу, про відсутність факту наявності залишків нереалізованих товарно-матеріальних цінностей, відображених ТОВ "ПРАЯ" у поданій фінансовій звітності малого підприємства станом на 30.09.2023 в сумі 199 093,20 тис. грн.
Відтак, з огляду на не спростування позивачем висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.
Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.