про повернення позовної заяви
22 січня 2026 року м. Київ № 320/59024/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків платника податків,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ: 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, електронна адреса: kyiv.elsud@tax.gov.ua) з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків з усіх розрахункових рахунків на суму податкового боргу у розмірі 1035495,95 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
- пояснення щодо зазначеної суперечності (в тому числі з якого моменту та на яких підставах виникло право на звернення до суду, набуття податковим боргом статусу узгодженого, строків звернення до суду) з обов'язковим нормативним обґрунтуванням та підтвердженням їх доказами;
- відомості про наявність/відсутність іноземного елементу у справі з підтверджуючими доказами;
- належної, актуальної інформації щодо місця реєстрації відповідача.
Крім цього зазначалося, що визначивши податкову адресу ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , позивач долучає до позову докази направлення податкової документації на адресу: АДРЕСА_2 .
15 грудня 2025 року до суду через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Разом із тим, аналіз змісту поданої заяви та доданих до неї матеріалів свідчить про те, що вказані судом у ухвалі від 09 грудня 2025 року недоліки позовної заяви фактично усунуті не були.
Зі змісту заяви вбачається, що позивач посилається на формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги № 0000796-1306-2615 від 27.03.2023 року на фактичне місце знаходження відповідача, який на той час здійснював підприємницьку діяльність. Водночас такі твердження самі по собі не підтверджують належного виконання контролюючим органом обов'язку щодо направлення податкової вимоги за податковою адресою платника податків у розумінні Податкового кодексу України.
Суд наголошує, що положення пункту 42.2 Податкового кодексу України встановлюють не презумпцію належного повідомлення за будь-якою відомою контролюючому органу адресою, а чітку вимогу щодо направлення податкової кореспонденції саме за податковою адресою платника податків. Податковою адресою фізичної особи, відповідно до пункту 45.1 Податкового кодексу України, є місце її проживання, за яким така особа перебуває на податковому обліку, а для фізичних осіб - нерезидентів - місце постійного проживання за межами України, якщо такими особами не визначено іншу адресу для листування.
Із наведеного вбачається, що у разі, якщо фізична особа - нерезидент не повідомляла контролюючий орган про іншу адресу для листування в Україні, податкова вимога підлягає направленню виключно за адресою її постійного проживання за кордоном. Направлення податкової кореспонденції за будь-якою іншою адресою без підтвердження її статусу як податкової адреси, не може вважатися належним виконанням вимог статей 42, 58 та 59 Податкового кодексу України.
Суд також враховує, що в ухвалі від 09 грудня 2025 року вже було встановлено неможливість ідентифікації адресата з наданої позивачем копії конверта з відправленням податкової вимоги. Відсутність інформації, яка б дозволяла суду однозначно встановити, що відправлення здійснювалося саме за податковою адресою відповідача, позбавляє суд можливості перевірити дотримання контролюючим органом обов'язкової процедури направлення податкової вимоги.
Подана позивачем заява про усунення недоліків не містить жодних нових доказів, які б усували вказані сумніви або спростовували попередні висновки суду. За таких обставин суд позбавлений можливості шляхом припущень або власної оцінки замінювати собою сторону у доказуванні та встановлювати факти, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того, суд звертає увагу, що суб'єкт владних повноважень, звертаючись до суду з адміністративним позовом, зобов'язаний неухильно дотримуватися підвищених стандартів процесуальної дисципліни та доказування, оскільки саме на нього покладається обов'язок доведення правомірності своїх дій та рішень. Недотримання таких вимог не може бути компенсоване процесуальною активністю суду.
Як уже зазначалося судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, необхідно враховувати, що чинне законодавство не ототожнює процесуальні поняття «звернення контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу» та «процедура стягнення податкового боргу».
За своєю правовою природою звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу є лише однією зі стадій процедури стягнення відповідного боргу, а не тотожним їй процесуальним інститутом.
У зв'язку з наведеним положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України не можуть перебувати у співвідношенні загальної та спеціальної норм, оскільки регулюють різні за змістом правовідносини та різні етапи реалізації повноважень контролюючого органу.
Отже, з урахуванням наведеного, строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості має становити три місяці. Зазначений строк обчислюється з дня виникнення підстав, що надають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення до суду відповідних вимог, передбачених законом.
Однак, контролюючим органом, направлено до суду відомості з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичних осіб - платників податків, згідно з якими ОСОБА_1 зареєстрований(на) у центральній базі даних/окремому реєстрі Державного реєстру та має місце проживання АДРЕСА_1 .
При цьому, з поданої копії конверта з відправленням податкових повідомлень - рішень не можливо встановити місце адресата, а податкову вимогу контролюючий орган направляв на іншу адресу: АДРЕСА_2 , яким чином вона пов'язана з відповідачем, позивач не пояснив.
Відповідна суперечність у діях контролюючого органу унеможливлює з'ясування судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а саме чи виникло взагалі право на звернення до суду, чи є борг узгодженим, дотримання строків звернення тощо, що і стало підставою для залишення позову без руху.
Суд також зазначає, що вимоги пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зазначення повних та достовірних відомостей про сторін спору, зокрема їх місця проживання або перебування, мають імперативний характер. Невиконання цих вимог унеможливлює належне повідомлення відповідача про розгляд справи та порушує засади змагальності і рівності сторін.
Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати суду докази надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення або листом з описом вкладення у разі подання документів в електронній формі. Ненадання таких доказів є самостійною та достатньою підставою для висновку про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Пояснення щодо зазначеної суперечності (в тому числі з якого моменту та на яких підставах виникло право на звернення до суду, набуття податковим боргом статусу узгодженого, строків звернення до суду) з обов'язковим нормативним обґрунтуванням та підтвердженням їх доказами представником позивача до суду також не надано.
Крім цього, порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок визначений Законом України «Про міжнародне приватне право».
Суд просив надати пояснення щодо наявності чи відсутності іноземного елементу у справі, що також зроблено не було.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 09 грудня 2025 року, не усунуті у встановлений судом спосіб та строк, що унеможливлює відкриття провадження у справі.
Більш того, у разі наявності таких суперечностей суд позбавлений можливості одночасно встановити як факт дотримання позивачем строку звернення до суду, так і реалізацію права на звернення до суду у розумінні положень КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тому, оскільки у встановлений судом спосіб та строк недоліки позовної заяви не усунені, з клопотанням про продовження строку для їх усунення позивач до суду не звертався, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись статтями 94, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків платника податків повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.