Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 січня 2026 року Справа№320/30902/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості,-
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд:
- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за переплачені премії грошового забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 42 425 гривні 83 копійки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року передано адміністративну справу №320/30902/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за територіальною підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
В листопаді 2025 року справу скеровано до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями справа передана на розгляд судді Абдукадировій К.Е.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що за результатом службового розслідування встановлений факт безпідставної виплати додаткової винагороди в розмірі 42425,83 грн., що сталася з вини майора ОСОБА_1 , через недбале виконання ним своїх функціональних обов'язків, доручених за посадою, в результаті чого державі завдана шкоду у розмірі 42425,83 грн. На теперішній час, відшкодування завданих збитків державі внаслідок переплати грошових коштів на загальну суму 42425,83 грн не здійснено. Просить задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що відповідач ОСОБА_1 ,. перебував на посаді помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної роботи військової частини НОМЕР_1 у період з 15 липня 2020 року по 28 травня 2022 року.
Відповідно до наказу від 28 березня 2023 року № 135 майор ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу військової частини з 28 травня 2022 року майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Будь-яких рішень про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 чи наявність заборгованості у останнього даний наказ не містив.
Станом на теперішній час відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .
17.01.2024 начальник фінансово-економічної служби-головний бухгалтер військової частини НОМЕР_1 повідомив письмовим рапортом (вх.№653 від 17.01.2024) командира військової частини НОМЕР_1 про те, що існує факт переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди на суму 563,59 тисяч гривень.
З метою з'ясування обставин та причин, а також встановлення винних осіб, що призвели до вищевказаних переплат командиром військової частини наказом №42 від 18.01.2024 призначено службове розслідування.
За результатами зазначеного службового розслідування складено акт службового розслідування та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 року №154, яким зобов'язано помічника командира з правової роботи - начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_1 у п'ятиденний строк із дня реєстрації наказу про підсумки службового розслідування до місця служби майора ОСОБА_1 для вирішення питання про притягнення його до матеріальної відповідальності щодо переплат на суму 42 425 гривні 83 копійок. Інших вимог даний наказ не містив.
Зазначає, що в даній справі відповідач є фізичною особою, не приймав на себе персональну відповідальність за будь-які матеріальні цінності, також останній не здійснював переплату премії грошового забезпечення та додаткову винагороду в розмірі 42 425 грн 83 коп.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав суду відповідь на відзив.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Відповідач - ОСОБА_1 перебував на посаді помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної роботи військової частини НОМЕР_1 у період з 15 липня 2020 року по 28 травня 2022 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2024 №42 призначене службове розслідування, за фактом переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди на суму 563 тисячі гривень, та з метою встановлення вини посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 №154 «Про підсумки проведення службового розслідування» службове розслідування за фактом переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди на суму 563 тисячі гривень, та з метою встановлення вини посадових осіб, чиї дії або бездіяльність могли привести до цього вважати завершеними. Помічнику командира частини з правової роботи - начальнику юридичної групи військової частини НОМЕР_1 у п'ятиденний строк із дня реєстрації наказу про підсумки службового розслідування направити відповідні матеріали, зокрема, до місця служби майора ОСОБА_1 для вирішення питання про притягнення його до матеріальної відповідальності, щодо переплати на суму 42425,83 грн.
Посилаючись на відсутність добровільної сплати відповідачем вказаних коштів, позивач звернувся до суду з чим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.2019 № 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтями 26,27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон №160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №160-IX пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Положеннями статті 8 Закону №160-IX визначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Згідно зі статтею 10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування. У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (частина 1 статті 12 №160-IX).
Отже, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
При цьому, відшкодування шкоди в судовому порядку здійснюється за наявності однієї із таких умов:
1) в разі звільнення особи притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби за умови відмови особи від її добровільного відшкодування;
2) якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийняте до звільнення особи зі служби за умови відмови від її добровільного відшкодування;
3) шкода завдана військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів;
4) притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди;
5) завдання шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону ( шкода завдана посадовими (службовими) особами, винними в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку).
В решті випадків відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи.
Позивачем не надані докази ознайомлення ОСОБА_1 із наказом від від 12.04.2024 №154 та відмови від добровільного відшкодування школи, заявленої позивачем до стягнення.
Позивачем також не доведена наявність умов, за яких відшкодування шкоди здійснюється в судовому порядку.
Отже, на дату подання позову відсутні підстави для відшкодування в судовому порядку шкоди завданої відповідачем.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Вирішуючи позовні вимоги суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не доведена наявність передбачених частиною 2 статті 3 Закону N 160-IX умов для стягнення з відповідача шкоди в розмірі 42425, 83грн.
Тому, підстави для задоволення позову відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за переплачені премії грошового забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 42 425 гривні 83 копійки - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 січня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова