Справа № 523/3510/25
15 січня 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Спічака В.О.,
за участю секретаря судового засідання Лизогубенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позиції позивача
ТОВ «Юніт капітал» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, відповідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором № 7504459 від 23.01.2024 року у розмірі 36901,60 грн., яка складається з 10600,00 грн. заборгованості за тілом позики та 26301,60 грн. - заборгованість за процентами від суми позики, Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 23.01.2024 р. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 7504459. Позивач зазначає, що договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також, 23.01.2024 о 10:20:57 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором FQ6053 підписала Паспорт споживчого кредиту, згідно якого 26.02.2024 Відповідачу надано кредит у сумі 10 100,00 грн., на строк 360 дні.
23.01.2024 Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска- карти) № НОМЕР_2 , що свідчить про прийняття Відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
В подальшому, 25.01.2024 р. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору № 7504459 від 23.01.2024 р., відповідно до якої Сторони домовились збільшити суму кредиту на 500,00 гривень, в зв'язку з чим погодили внести зміни до Договору (Додаток №3 до позовної заяви). 25.01.2024 о 13:19:54 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором C5375 підписала вищезазначену Додаткову угоду.
25.01.2024 Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска- карти) № НОМЕР_3 , що свідчить про прийняття Відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
Позивач зазначає, що, первісний кредитор свої зобов'язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується листом №12102/24-Е від 27.11.2024 з відміткою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та повідомленням від платіжної системи, яка здійснювала перерахування коштів - ТОВ «ПЕЙТЕК».
Натомість відповідач не умовному обсязі виконував умови Кредитного договору, здійснюючи часткові платежі та укладав Додаткові угоди до Кредитного договору.
23.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали Договір факторингу №23.10/24-Ф згідно умов якого право вимоги перейшло до останнього [Додаток №12]. Відповідно до п.1.1. Фактор передав грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу), а Клієнт відступив Факторові Право грошової Вимоги. Право Вимоги права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) Заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 36901,60 грн.
20.01.2025 між ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс'та ТОВ «Юніт капітал», було укладено договір відступлення прав вимоги № 20/01/2025-01, згідно якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Позивач зазначає, що відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 36901,60 грн.
У зв'язку невиконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 7504459 від 23.01.2024 року у розмірі 36901,60 грн., яка складається з 10600,00 грн. - заборгованості за тілом позики та 26301,60 грн. - заборгованість за процентами від суми позики
Стислий виклад позиції відповідача
13.05.2025 року стороною відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по справі № 523/3510/25 - відмовити у повному обсязі, та стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Відзив мотивований тим, що позивачем не надано належних доказів підписання керівником ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору № 7504459 від 23.01.2024, відповідно договір не є укладеним, а Позивач не може стягувати борг за неукладеним кредитним договором; Позивачем не надано належних доказів перерахування кредитних коштів Відповідачу (листи Пейтек та Авентус, виписка з особового рахунку не є бухгалтерськими документами); Встановлена ТОВ «Авентус Україна» умова в кредитному договорі щодо сплати відсотків 2,20% в день є нікчемною, а тому застосовується ставка НБУ, відповідно сума боргу з процентами складає 11561,60 грн, а не 36901,60 як зазначає Позивач.
Рух справи у суді
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси уивільну справу № 523/3510/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю для розгляду до Овідіопольського районного суду Одеської області.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника відповідача Васильченко Г.І. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву, відповідно якої просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідач та її представник у судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Крім того, судом були вжиті дії для забезпечення участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції представників сторін, враховуючи їх заяви (представникам сторін були направлені запрошення на участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ, проте відповідні запрошення не були прийняті).
Оскільки сторони не з'явились у судове засідання, то відповідно до ч. 4 ст. 223, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
На підставі?ч. 2 ст. 247 ЦПК України?фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом:
23.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна», Первинний кредитор, Товариство) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 7504459 про надання споживчого кредиту.
Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Авентус Україна» та оприлюднених у вільному доступі на сайті https://creditplus.ua/documents. Для цього відповідач зареєструвалася на сайті, пройшла процедуру ідентифікації та верифікації й надала свої персональні ідентифікаційні дані.
Датою укладення кредитного договору є дата одержання Товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення зафіксовані у кредитному договорі в розділі «Реквізити та підписи сторін» . Електронний підпис одноразовий ідентифікатор A6366 введено 23.01.2024 10:21:19, зокрема дана інформація підтверджується Розділом 10 Кредитного договору та додатком №1 до нього.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Первісного Кредитора - https://creditplus.ua/documents, ознайомилася з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику оприлюднених у вільному доступі, після цього Відповідач заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалася на Сайті, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, вказала свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснювалася при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача.
Відповідно до п.1.1 Договору був використаний спосіб ідентифікації та верифікації Споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, шляхом використання інструменту покладання, відповідно до договору, укладеного між Товариством та АТ КБ «ПриватБанк», як банкомідентифікатором.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору Товариство зобов'язалось надати Відповідачу грошові кошти, а Відповідач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Згідно з п. 1.3. Кредитного договору сума кредиту(загальний розмір) складає: 10100,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Також, 23.01.2024 о 10:20:57 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором FQ6053 підписала Паспорт споживчого кредиту, згідно якого 26.02.2024 Відповідачу надано кредит у сумі 10 100,00 грн., на строк 360 дні.
Відповідно до Кредитного договору № 7504459 від 23.01.2024 сторони погодили наступні умови: Сума кредиту(загальний розмір) складає: 10 100,00 гривень. Тип кредиту - кредит (пункт 1.3). Строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (пункт 1.4.), Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.5.). Стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (пункт 1.5.1.). Знижена процентна ставка 0,022 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 22.02.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. (пункт 1.5.2.).
23.01.2024 Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска- карти) № НОМЕР_2, що свідчить про прийняття Відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
В подальшому, 25.01.2024 р. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору № 7504459 від 23.01.2024 р., відповідно до якої Сторони домовились збільшити суму кредиту на 500,00 гривень, в зв'язку з чим погодили внести зміни до Договору. 25.01.2024 о 13:19:54 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором C5375 підписала вищезазначену Додаткову угоду.
Відповідно до вищезгаданої Угоди, Сторони домовились збільшити суму кредиту на 500,00 грн., та внести наступні зміни до Договору: 1.1 Викласти п.1.3 Договору в новій редакції: «1.3. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 10600,00 гривень. Тип кредиту - кредит.» 1.2. Викласти Додаток №1 до Договору в новій редакції, що додається. 1.3. Враховуючи збільшення загальної суми кредиту, Сторони також визначають, що на момент укладення цієї Додаткової угоди: Денна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день. (Розрахунок: (83 930,00 грн. / 10600,00 грн. )/ 360 дн. * 100% = 2,20% в день) за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,02% в день. (Розрахунок: (77 025,74 грн. / 10600,00 грн. )/ 360 дн. * 100% = 2,02% в день) Загальні витрати зазначені в Договорі на дату його укладання, збільшаться та складуть: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 83 930,00 грн. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 77 025,74 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47 614,48% річних. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 9 415,29% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в Договорі на дату його укладення збільшиться та складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 94 530,00 грн. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 87 625,74 грн. 2. Надання частини кредиту у сумі, на яку збільшено загальний розмір кредиту здійснюється за платіжними реквізитами, вказаними в п.2.1 Договору. Дати надання частини кредиту: 25.01.2024 року або 26.01.2024 року. 3. Підписуючи цю Додаткову угоду, Споживач підтверджує, що: перед укладенням цієї Додаткової угоди йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), з урахуванням збільшення суми кредиту.
25.01.2024 Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска- карти) № НОМЕР_3, що свідчить про прийняття Відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується листом №12102/24-Е від 27.11.2024 з відміткою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та повідомленням від платіжної системи, яка здійснювала перерахування коштів - ТОВ «ПЕЙТЕК».
Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направлено до суду запитувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , та повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період 23-01-2024 28-01-2024 25-01-2024 - 30-01-2024 р.: номер телефону НОМЕР_6 був/є фінансовим; Номер телефону НОМЕР_6 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 ; повідомлено, що по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 10100.00 грн від 23-01-2024 р, та по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 500.00 грн від 25-01-2024 р. Додатково того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направлено виписку у додатку рахунку (ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) за періоди з 23-01-2024 28-01-2024 та 25-01-2024 - 30-01-2024 р.
23.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали Договір факторингу №23.10/24-Ф згідно умов якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс».
Відповідно до п.1.1. Фактор передав грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу), а Клієнт відступив Факторові Право грошової Вимоги. Право Вимоги права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) Заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 36901,60 грн
20.01.2025 між ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс'та ТОВ «Юніт капітал», було укладено договір відступлення прав вимоги № 20/01/2025-01, згідно якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 36901,60 грн.
Відповідно до розрахунку позивача у Відповідача через не виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 36901,60 грн., яка складається з наступного: 10600,00грн. - заборгованість за тілом кредиту; 26301,60 грн. - заборгованість за процентами від суми позики.
Доказів погашення заборгованості, окрім виплат, зазначених позивачем у розрахунку заборгованності, відповідачем надано не було.
Норми права, застосовані судом, та висновки суду
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресові на пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.
Так, з матеріалів справи вбачається, що договір № 7504459 від 23.01.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписала паспорт споживчого кредиту та додаткову угоду від 25.01.2024 року.Вказане свідчить про укладеність між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 кредитного договору та, з огляду на зміст кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, які містять положення щодо предмету, ціни та строку виконання договору, про погодження між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 істотних умов такого договору.
Щодо доводів відзиву про те, що матеріали справи не містять належних доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме: повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» про те, що 23.01.2024 Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска- карти) № НОМЕР_2 , та 25.01.2024 Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска- карти) № НОМЕР_3 , а також повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стосовно рахунків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період 23-01-2024 28-01-2024 25-01-2024 - 30-01-2024 р.: номер телефону НОМЕР_6 був/є фінансовим; Номер телефону НОМЕР_6 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 ;?повідомлено,?що?по?рахунку? НОМЕР_2 ?( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 10100.00 грн від 23-01-2024 р, та по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 500.00 грн від 25-01-2024 р.
Додатково заперечення відповідача спростовуються відомостями, що містяться у виписці у додатку рахунку (ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) за періоди з 23-01-2024 28-01-2024 та 25-01-2024 - 30-01-2024 р., наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
На спростування зазначених обставин жодних доказів відповідачем не надано, а тому, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України), в цій частині доводи відзиву суд відхиляє.
Водночас, перевіряючи доводи щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 5 частини третьоїстатті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Натомість фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року N 7-рп/2013 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України).
Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором становить у розмірі 36901,60 грн., яка складається з наступного: 10600,00грн. - заборгованість за тілом кредиту; 26301,60 грн. - заборгованість за процентами від суми позики.
Отже у даному випадку, визначений ТОВ «Авентус Україна» у змісті кредитного договору розмір процентів (за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,02% в день) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак зазначена умова кредитного договору є несправедливою і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 2,48 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.
На вказані обставини відповідачка посилалася у відзиві, заперечуючи проти позову у зазначеній частині. На підставі викладеного вище, та з метою забезпечення відповідності заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості за нарахованими процентами з 26301,60 грн до 5300,00 грн, тобто 50 % від суми заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 10600,0 грн.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене в своїй сукупності, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача становить 15900,0 грн, які складаються з 10600,0 грн - заборгованості за тілом кредиту та 5300,0 грн заборгованість за відсотками.
Щодо вимоги про стягнення правової (правничої) допомоги.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правову (правничу) допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової (правничої) допомоги. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази та представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 7000,00 грн.
Суд, вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, виходить з наступного.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19. Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року, копію додаткової угоди до договору, підтвердження оплати з надання правничої допомоги.
З вказаних документів вбачається, що загальна вартість робіт, наданих послуг адвоката становить 7000 грн. За результатами оцінки відповідних доказів та доводів суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, які має понести позивач, є документально доведеними.
Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Враховуючи складність справи, часткове задоволення позовних вимог, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача з 7000,00 грн до 5500,00 грн. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у даній справі.
Щодо вимоги про стягнення судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1043, 75грн (2422,40 грн./ 36901,60*15900,0) судового збору.
На підставі наведеного та керуючись статтями 526, 530, 549, 550, 551, 624, 626, 628, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором № 7504459 від 23.01.2024 року у розмірі 15900,00 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот) грн, яка складається з 10600,0 грн - заборгованості за тілом кредиту та 5300,0 грн - заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» 1043,75 гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» витрати на професійну правову допомогу в сумі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
?
Суддя Спічак В.О.?