Справа № 404/541/26
Номер провадження 1-кс/404/290/26
23 січня 2026 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №42025120000000144, за ч. 3 ст.368 КК України, -
Слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 16.01.2026 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 та під час обшуку автомобіля марки «Fiat» моделі «Siena» д.р.н. НОМЕР_1 , за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, 13.
Клопотання обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України.
За версією представників сторони обвинувачення збереження речових доказів необхідно для доведення в суді факту можливого одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, що мають ознаки кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги клопотання підтримав, оскільки накладення арешту забезпечить збереження речових доказів, конфіскацію майна як вид покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Підозрюваний та захисник заперечили. Вважають, що підозру необґрунтованою, оскільки відсутні докази вимагання неправомірної вигоди. Зазначають, що порушений порядок вилучення майна так, як обшук проводився без ухвали слідчого судді. Грошові кошти, вилучені в квартирі, були задекларовані ще до прийняття підозрюваного на посаду. Крім того, ОСОБА_5 задекларував гроші як спільне майно подружжя ще до призначення на посаду в Кропивницькій митниці.
Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводить досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню. Предметом доказування є речі та документи, які можуть бути знаряддям вчинення злочину.
16.01.2026 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 та під час обшуку автомобіля марки «Fiat» моделі «Siena» д.р.н. НОМЕР_1 , за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, 13 працівники органу досудового розслідування відшукали і вилучили речі, перелік яких містяться в протоколі обшуку.
16.01.2026 року ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до вимог ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3 ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Метою застосування арешту у даному випадку є досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вищезазначеного кримінального правопорушення, збереження слідової інформації та речового доказу.
Слідчий суддя вважає, що для проведення ефективного досудового розслідування є потреба у збереженні цього майна у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину. На даній стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власника майна, шляхом накладення арешту, з метою запобігання його зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено.
Щодо доводів адвоката про незаконність проведеного обшуку, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У випадку засудження особи за вчинення кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 КК України, у може бути застосована спеціальна конфіскація на підставі обвинувального вироку суду, так як:
- основне покарання за ч. 3 ст. 368 КК України передбачено у виді позбавлення волі (як того вимагає ст. 96-1 КК України);
- вилучені у сумі 800 доларів США кошти, є коштами одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а вилучені під час обшуку квартири кошти (долари США, Євро, гривні), перевіряються на їх можливе походження внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення (слідство стверджує про факт передачі-отримання хабара в сумі 400 доларів США 20.11.2025), або внаслідок скоєння аналогічних кримінальних правопорушень, як про це вказується у клопотанні слідчого та пояснив в засіданні прокурор (відповідно до вимог ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Оскільки, вилучені грошові кошти можуть стати предметом спеціальної конфіскації, тому на даному етапі кримінального проводження є потреба у збереженні вказаного майна шляхом накладення на нього арешту, і арешт таких коштів є виправданим.
Щодо накладення арешту на мобільні телефони, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування матеріалами клопотання доведено сукупність підстав та розумних підозр вважати, що у разі не накладення арешту на вказані телефони, інформація, яка на них міститься може бути знищена або прихована, відтак слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання в цій частині. Так, інформація, яка міститься на мобільних телефонах, може як підтвердити версію слідства, так і спростувати, що може бути підставою в подальшому для скасування арешту майна з грошових коштів та самого телефону.
Додержуючись вимог частини 1 та 2 ст. 22 та ст.26 КПК України, клопотання вирішено в межах заявлених вимог, доводів і долучених до клопотання доказів. Засада диспозитивності (ч. 3 ст. 22 КПК України), зобов'язує слідчого суддю вирішити лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Тому збереження вилучених речей і документів забезпечить захист прав свобод та інтересів учасників кримінального провадження, оскільки вони на умовах змагальності, використовуючи арештовані речові докази можуть спростувати доводи протилежної сторони чи підтвердити власну версію досліджуваних подій.
З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170-173 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, а саме:
- 8 (вісім) банкнот номіналом 100 доларів США кожна із номерами: HG 14583070C; KB 73938264I; KB 81239464J; FL 59741300B; KB 14825934I; DJ 14416305A; KB 37845440R; KB 35535391H;
- мобільний телефон «BlackBerry»;
- мобільний телефон «Motorola»;
- грошові кошти у сумі 23 416 (двадцять три тисячі чотириста шістнадцять) доларів США;
- грошові кошти у сумі 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п?ять) Євро;
- грошові кошти у сумі 913 доларів США;
- грошові кошти у сумі 120 Євро;
- грошові кошти у сумі 13 500 гривень.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Слідчий суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_1