22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 120/13166/21-а
адміністративне провадження № К/990/39704/25, № К/990/39708/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М. та судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради
до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 ,
про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт,
за касаційними скаргами заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та ОСОБА_2
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (у складі судді Жданкіної Н.В.) від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Гонтарука В.М., Моніча Б.С., Білої Л.М.) від 27 серпня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2021 року керівник Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави (далі - Прокурор) в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (далі - ДАБК, Департамент) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якому просив зобов'язати відповідача за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва, розташований на земельних ділянках на АДРЕСА_1 , кадастрові номери: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269.
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 з жовтня 2019 року будує чотириповерховий багатоквартирний будинок без необхідних дозволів на земельних ділянках, призначених для житлової садибної забудови. Будівництво здійснюється на підставі містобудівних умов і обмежень, виданих Вінницькою міською радою 13 березня 2020 року, які згодом були скасовані рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 120/1001/21-а.
У листопаді 2019 року під час позапланової перевірки ДАБК встановив, що відповідач виконував будівельні роботи з влаштування фундаментної плити житлового будинку без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. У зв'язку з цим Департамент виніс припис про зупинення будівельних робіт, однак ОСОБА_1 не виконав вимоги припису, а ДАБК всупереч вимогам частини першої статті 38 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) не звернувся до суду з позовом про знесення об'єкта самочинного будівництва та не відреагував на лист Прокурора від 15 червня 2021 року про порушення відповідачем вимог містобудівного та земельного законодавства і намір подати цей позов.
3. 17 серпня 2022 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) подала заяву про підтримання позову Прокурора, зазначивши про неодноразові звернення до ДАБК щодо надання інформації про дозвільні документи на будівництво багатоквартирного будинку.
4. Ухвалою від 02 листопада 2022 року Вінницький окружний адміністративний суд залучив до справи як третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_22 (далі - ОСОБА_22 ), ОСОБА_23 (далі - ОСОБА_23 ), ОСОБА_12 (далі - ОСОБА_12 ), ОСОБА_18 (далі - ОСОБА_18 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_46 (далі - ОСОБА_47 ), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_48 (далі - ОСОБА_49 ), ОСОБА_25 (далі - ОСОБА_25 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_50 (далі - ОСОБА_51 ), ОСОБА_19 (далі - ОСОБА_19 ), ОСОБА_29 (далі - ОСОБА_29 ), ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ), ОСОБА_52 (далі - ОСОБА_53 ), ОСОБА_14 (далі - ОСОБА_14 ), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_54 (далі - ОСОБА_55 ), ОСОБА_56 (далі - ОСОБА_57 ), ОСОБА_24 (далі - ОСОБА_24 ), ОСОБА_58 (далі - ОСОБА_59 ), ОСОБА_60 (далі - ОСОБА_61 ), ОСОБА_15 (далі - ОСОБА_15 ).
5. 22 листопада 2022 року представник третіх осіб ОСОБА_62 (далі - ОСОБА_63 ) заперечував проти позову, посилаючись на недоведеність неможливості усунення порушень і на те, що знесення будинку порушить права членів обслуговуючого кооперативу.
6. Ухвалами від 22 листопада 2022 року, 02 лютого 2023 року, 26 травня 2023 року та 06 липня 2023 року Вінницький окружний адміністративний суд залучив до справи як третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_28 (далі - ОСОБА_28 ), ОСОБА_64 (далі - ОСОБА_65 ), ОСОБА_13 (далі - ОСОБА_13 ), ОСОБА_66 (далі - ОСОБА_67 ), ОСОБА_68 (далі - ОСОБА_69 ), ОСОБА_27 (далі - ОСОБА_27 ), ОСОБА_70 (далі - ОСОБА_71 ), ОСОБА_26 (далі - ОСОБА_26 ), ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10 ), ОСОБА_17 (далі - ОСОБА_17 ), ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11 ), ОСОБА_72 (далі - ОСОБА_73 ), ОСОБА_74 (далі - ОСОБА_75 ), ОСОБА_21 (далі - ОСОБА_21 ).
7. 07 грудня 2023 року Прокурор надав пояснення про те, що позов подано для захисту суспільної потреби у відновленні законності щодо дотримання забудовником вимог містобудівного законодавства.
8. Ухвалою від 09 лютого 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд залучив до справи як третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_16 (далі - ОСОБА_16 ) та ОСОБА_20 (далі - ОСОБА_20 ).
9. У судових дебатах ОСОБА_2 підтримала позов.
10. ОСОБА_28 заперечував, що відсутні докази неможливості перебудови об'єкта, а треті особи є членами Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив "Арт-Хаус-ІІ"» (далі - ОК «ЖБК "Арт-Хаус-ІІ"»), виконали фінансові зобов'язання, тому знесення порушить їхні майнові права.
11. Адвокати Зільберт Олег Євгенійович та Ткачук Віталій Васильович (в інтересах ОСОБА_53 , ОСОБА_79., ОСОБА_80., ОСОБА_76 , ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8, ОСОБА_6 , ОСОБА_14 ) у судових дебатах наполягали на тому, що Прокурор не обґрунтував неможливість приведення будівництва до вимог закону.
12. Адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна (в інтересах ОСОБА_27 ) у судових дебатах посилалася на пред'явлення позову до неналежного відповідача, оскільки будівництво здійснювалося за рахунок пайових внесків кооперативу, який за рішенням Вінницького міського суду від 23 лютого 2023 року у справі № 127/27678/22 зобов'язаний добудувати об'єкт та ввести його в експлуатацію.
13. Адвокат Шевчук Олександр Васильович (в інтересах ОСОБА_15 ) заперечував підстави для представництва Прокурором інтересів держави, оскільки у справі № 120/13686/21-а ДАБК вже подав аналогічний позов про знесення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 30 квітня 2024 року відмовив у задоволенні позову.
15. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що після подання Прокурором позову в цій справі ДАБК ініціював знесення об'єкта самочинного будівництва, звернувшись у жовтні 2021 року до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_1 у справі № 120/13686/21-а. Рішенням Вінницької міської ради від 28 травня 2021 року було затверджено зміни до плану зонування, що дозволяють відповідачу багатоповерхову забудову на земельних ділянках, а доводи Прокурора щодо порушення інтересів держави є припущеннями. Водночас суд відхилив як доказ висновок судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020020040000200, вказавши на нетотожний об'єкт доказування і те, що у висновку не зазначено про його підготовку для подання до суду.
16. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 вересня 2024 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, ухвалив нове рішення про задоволення позову.
17. ОСОБА_1 та ОСОБА_27 оскаржили постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
18. Верховний Суд постановою від 05 березня 2025 року скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
19. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд без належного обґрунтування встановив факт невиконання ОСОБА_1 вимог припису ДАБК від 12 березня 2021 року про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, які мали передувати ухваленню рішення про демонтаж об'єкта, зокрема не з'ясував, чи містилося в цьому приписі зобов'язання щодо перебудови або знесення спірного об'єкта будівництва. Також хронологія проведення позапланових перевірок органом державного архітектурно-будівельного контролю, отримання ОСОБА_1 містобудівної документації та її подальше скасування судовим рішенням у справі № 120/1001/21-а не давали апеляційному суду підстав для висновку про те, що перевірка, проведена 12 березня 2021 року, є продовженням попередньої перевірки від 08 листопада 2019 року із тими самими вимогами щодо зупинення будівельних робіт та приведення об'єкта у відповідність до законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив, що перебудова спірного об'єкта будівництва є неможливою, а також не з'ясував, чи відмовляється ОСОБА_1 від здійснення такої перебудови. Апеляційний суд також не встановив наявність або відсутність у забудовника права власності, оренди чи іншого законного права на земельні ділянки, на яких здійснюється будівництво, та не з'ясував, чи може бути усунута невідповідність цільового призначення землі або відсутність прав на неї добровільним шляхом через зміну категорії землі чи набуття відповідного права за згодою власника.
Верховний Суд наголосив, що суд має право та зобов'язаний вийти за межі позовних вимог відповідно до законодавства, якщо обраний позивачем спосіб захисту є передчасним, зокрема у випадку, коли орган державного архітектурно-будівельного контролю не використав усіх передбачених законодавством заходів реагування на порушення у сфері будівництва перед зверненням до суду з вимогою про знесення, або коли застосування такого способу захисту може призвести до порушення балансу між захистом суспільних інтересів і правами осіб, які можуть зазнати негативних наслідків від знесення об'єкта.
20. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 серпня 2025 року залишив без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року.
21. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що будівництво об'єкта, розташованого на АДРЕСА_1 , здійснювалося за рахунок внесків асоційованих членів ОК «ЖБК "Арт-Хаус-ІІ"», а треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача є власниками майнових прав. Тому при вирішенні питання про знесення незавершеного будівництвом об'єкта, побудованого за рахунок внесків членів житлово-будівельного кооперативу, мають враховуватися інтереси власників майнових прав. Також суд встановив, що ОСОБА_1 є власником лише однієї земельної ділянки (з кадастровим номером 0510100000:01:010:0373), на якій розташоване спірне будівництво. При цьому власником інших земельних ділянок (з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368 та 0510100000:01:010:0269), на яких також розташований об'єкт будівництва, є інша особа - ОСОБА_15 , що було відомо учасникам справи на час розгляду у суді першої інстанції. Предметом позову є вирішення питання про знесення незавершеного будівництва, розташованого на чотирьох земельних ділянках, однак відповідачем у справі визначено лише ОСОБА_1 , який не є єдиним власником усіх цих земельних ділянок. Залучення співвідповідача на стадії апеляційного розгляду справи є неможливим, що ставить під сумнів можливість належного вирішення спору.
Також апеляційний суд зазначив, що побудований будинок є житловим, а Вінницькою міською радою було прийнято рішення від 28 травня 2021 року про затвердження проєкту внесення змін до плану зонування міста Вінниці, яким земельні ділянки, на яких самочинно побудовано будинок за адресою вулиці Гонти б/н, віднесено до зони багатоповерхової житлової забудови. Відповідно, змінилися вихідні дані, які слугували підставою для обґрунтування прокурором порушення відповідачем інтересів держави, а також ефективного способу захисту цих інтересів, так й інтересів громадян, які проживають поряд зі спірним об'єктом, та громадян, які прийняли пайову участь у його будівництві.
Суд наголосив, що на ДАБК покладено обов'язок повного та всебічного розгляду питань, пов'язаних з будівництвом спірного самочинно збудованого об'єкта, визначитись щодо найефективнішого способу усунення виявлених порушень із дотриманням балансу між інтересами держави та правами осіб, які прийняли пайову участь у відповідному будівництві.
Суд апеляційної інстанції вказав про передчасність поданого позову за відсутності вичерпання всіх можливих адміністративних заходів реагування та за наявності процесуальних недоліків у визначенні сторін спору. У разі неприведення дозвільної документації власниками земельних ділянок, на яких розташовані спірні будівлі, а також інвесторами до вимог чинного законодавства, Прокурор не позбавлений права звернутись до суду з адміністративним позовом, визначивши належних відповідачів у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Вінницької обласної прокуратури та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги заступник керівника Вінницької обласної прокуратури зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 5, 26, 38 Закону № 3038-VI, статей 20, 38, 39, частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), порушили положення статей 77, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також не врахували висновки щодо застосування зазначених норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 520/3777/18, від 23 лютого 2023 року у справі № 2040/5874/18 та від 03 липня 2024 року у справі № 925/752/23 (про правовий порядок знесення об'єкта самочинного будівництва), від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (про доказове значення висновків експертизи, проведеної у кримінальному провадженні), від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (щодо правила застосування статті 376 ЦК України).
Також Прокурор покликається на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 120/434/21-а, згідно з яким ДАБК зобов'язано звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення спірного самочинного будівництва, та висновок судової будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2021 року № СЕ-19/102-21/10011-БТ у кримінальному провадженні № 12020020040000200 про те, що таке самочинне будівництво неможливо усунути шляхом перебудови.
Оскільки ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво багатоквартирного житлового будинку, то саме він зобов'язаний його знести і у такому разі немає непропорційного втручання у право мирного володіння майном.
23. У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 38, 41 Закону № 3038-VI, статті 91 ЗК України, статей 11, 15, 16, 373, 375, 376, 526, 611, 651, 1166, 1177 ЦК України, пункту 9 Порядку № 553, порушили положення статей 5, 75, 90, 242, 315 КАС України, а також не врахували правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17 (щодо тлумачення термінів «публічний інтерес» та «публічна адміністрація»); від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (щодо використання власником земельної ділянки за цільовим призначенням); від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 та від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (щодо застосування конкретного ефективного способу судового захисту); висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 09 липня 2020 року у справі № 463/4564/16-а, від 29 листопада 2021 року у справі № 1840/3278/18, від 23 лютого 2023 року у справі № 2040/5874/18 (щодо правил застосування частини першої статті 38 Закону № 3038-VI та статті 376 ЦК України); від 14 лютого 2022 року у справі № 826/7203/17 (щодо суб'єкта, стосовно якого може виноситися припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та до якого може заявлятися вимога щодо знесення самочинного будівництва); від 20 липня 2022 року у справі № 640/18400/18 та від 13 грудня 2022 року у справі № 380/6793/20 (щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням).
Після скасування дозвільної документації рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 120/1001/21-а спірний об'єкт не набув статусу самочинного будівництва, оскільки він був таким з самого початку через здійснення будівництва без відповідних дозволів, на земельних ділянках, не відведених для цієї мети, з істотними порушеннями будівельних норм. Враховуючи невиконання приписів контролюючого органу та вичерпання всіх передбачених законодавством заходів реагування, наявні підстави для звернення до суду з позовом про знесення.
Мотивувальна частина постанови апеляційного суду не містить оцінки можливості та способу перебудови об'єкта, наявності у ОСОБА_1 законних прав на всі земельні ділянки, шляхів усунення невідповідності цільового призначення земель. Матеріали справи також підтверджують систематичне невиконання ОСОБА_1 приписів контролюючого органу. Запропонований ним під час нового розгляду алгоритм введення в експлуатацію не передбачає зміни конструкції або планування будівлі. Відсутність намірів перебудови була особисто підтверджена ОСОБА_1 у судовому засіданні 19 серпня 2025 року, що може трактуватись як відмова від перебудови.
Суди не врахували докази нецільового використання земельних ділянок; в інших адміністративних справах (№ 120/4874/20-а, № 120/434/21-а, № 120/1001/21-а) було встановлено, що об'єкт розташований на ділянках з цільовим призначенням для індивідуального житлового будинку в зоні садибної забудови, тоді як фактично здійснюється будівництво багатоповерхового будинку, що суперечить функціональному призначенню землі.
Апеляційний суд безпідставно визнав позовні вимоги передчасними, те, що самочинне будівництво є житлом; не врахував, що спір стосується публічного інтересу, а не приватних відносин між рівними суб'єктами. Укладені з пайовиками договори мають цивільно-правовий характер, і відповідальність за їх невиконання несе житлово-будівельний кооператив. Пайовики можуть захистити свої права через розірвання договорів та стягнення збитків у судовому порядку. ОСОБА_1 особисто підтвердив наявність рішень суду про розірвання договорів та повернення коштів пайовикам, що засвідчує дієвість цивільно-правових механізмів захисту. Наявність такого механізму компенсації не може нівелювати суспільну потребу у відновленні законності у сфері містобудівної діяльності.
Починаючи з 2019 року будівництво здійснювалось виключно ОСОБА_1 , йому видавались приписи, він притягувався до адміністративної відповідальності, тому він є належним відповідачем. ОСОБА_15 , який набув три земельні ділянки без об'єктів нерухомості, та асоційовані члени кооперативу залучені як треті особи. Оскільки законодавство не передбачає визнання права власності на незавершений об'єкт будівництва, не прийнятий в експлуатацію, наявність у них майнових прав не впливає на предмет судового розгляду та склад учасників справи.
24. ОСОБА_1 у відзиві на касаційні скарги зазначає, що скаржники покликаються на правові позиції Верховного Суду, які не стосуються знесення об'єкта самочинного будівництва як предмета спору у справах із подібними правовідносинами, а тому не можуть бути підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (від 23 вересня 2021 року № СЕ-19/102-21/10011-БТ), на який посилається Прокурор, не є належним доказом неможливості перебудови об'єкта, оскільки йому не надано правової оцінки в кримінальній справі, відсутній вирок за результатами розгляду, а сама експертиза не містить вказівки про підготовку для подання до суду; крім того, у рамках кримінального провадження експерту не ставилося питання щодо можливості приведення об'єкта у відповідність до вимог законодавства. Прокурор не довів порушення інтересів держави та суспільних інтересів, а звернення до суду було ініційовано на підставі скарги громадянки ОСОБА_2 , яка проживає поблизу об'єкта будівництва (будинок АДРЕСА_2 ), проте суди не встановили, яким саме чином порушено її права. При цьому ДАБК самостійно звернувся до суду із аналогічним позовом, що свідчить про відсутність бездіяльності з боку уповноваженого органу. Приписи ДАБК містили не конкретизовані вимоги про приведення об'єкта у відповідність до законодавства, але не конкретизували необхідні дії щодо перебудови. При цьому на земельні ділянки, де розташований об'єкт будівництва, був накладений арешт у рамках кримінального провадження, що фізично унеможливлювало проведення будь-яких робіт з перебудови.
Будівництво об'єкта здійснювалося за рахунок внесків асоційованих членів житлово-будівельного кооперативу «Арт-Хаус-II» на підставі договорів про пайову участь.
Також зазначає, що не вичерпано можливості легалізації шляхом перебудови об'єкта, розташованого на земельних ділянках у межах зони багатоквартирної житлової забудови згідно з Планом зонування міста Вінниці, затвердженим Вінницькою міською радою у 2021 році, за умови відповідності проєктній документації і будівельним нормам. Після прийняття Вінницькою міською радою рішення про зміну зонування земельних ділянок на зону багатоповерхової житлової забудови змінилися вихідні дані, які слугували підставою для висновку Прокурора про порушення інтересів держави, а на ДАБК покладено обов'язок визначитися щодо найефективнішого способу усунення виявлених порушень із дотриманням балансу між інтересами держави та правами громадян-пайовиків. Знесення об'єкта не відновить права держави.
Крім того, представник відповідача просить Верховний Суд поновити пропущений строк для подання відзиву, оскільки у період з 03 жовтня по 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через хворобу не міг ознайомитися з ухвалами про відкриття касаційного провадження та касаційними скаргами, що підтверджується медичною довідкою. Також заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 50 тис. гривень.
25. ОСОБА_2 просить відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на подання відзиву на касаційні скарги, покликаючись на те, що представник ОСОБА_1 не навів поважних причин, які б перешкоджали останньому через представника скористатись правом на подання відзиву на касаційні скарги в межах встановленого судом строку.
26. 24 вересня 2025 року заступник керівника Вінницької обласної прокуратури, а 26 вересня 2025 року - ОСОБА_2, подали касаційні скарги на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
27. Верховний Суд ухвалами від 09 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі.
28. 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та ОСОБА_2 із клопотанням про поновлення процесуальних строків для подачі відзиву.
29. 11 листопада 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заперечення на поновлення ОСОБА_1 строку на подання відзиву на касаційні скарги.
30. ДАБК 09 жовтня 2025 року отримав в електронний кабінет копії ухвал Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року, проте не скористався правом подати відзиви на касаційні скарги.
31. ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_55 , ОСОБА_61 , ОСОБА_47 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_28 отримали в електронні кабінети 09 жовтня 2025 року копії ухвал про відкриття касаційного провадження, проте не скористалися правом подати письмові пояснення на касаційні скарги.
32. Копії ухвал Верховного Суду про відкриття касаційного провадження також отримали поштою 20 жовтня 2025 року - ОСОБА_27 та ОСОБА_23 ; 21 жовтня 2025 року - ОСОБА_18 , ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_67 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 ; 23 жовтня 2025 року - ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_77 ; 24 жовтня 2025 року - ОСОБА_71 ; 29 жовтня 2025 року - ОСОБА_26 ; 04 листопада 2025 року - ОСОБА_53
33. ОСОБА_21 , ОСОБА_65 , ОСОБА_78 , ОСОБА_73 , ОСОБА_9 , ОСОБА_76 , ОСОБА_25 , ОСОБА_51 , ОСОБА_57 , ОСОБА_22 , ОСОБА_59 , ОСОБА_75 , ОСОБА_49 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 не отримали копії ухвал Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року, поштові відправлення повернуті з відміткою «адресат відсутній»; «за закінченням терміну зберігання» поштові відправлення повернуті від ОСОБА_8 , ОСОБА_20 . Тобто, копії судових рішень не були вручені зазначеним третім особам з причин, незалежних від Верховного Суду.
34. Жодна з третіх осіб не скористалася можливістю подати письмові пояснення на касаційні скарги.
35. Верховний Суд ухвалою від 21 січня 2026 року призначив справу до розгляду у письмовому провадженні за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи з 22 січня 2026 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
36. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 як фізична особа розпочав виконання будівельних робіт із зведення житлового будинку, який надалі позиціонувався як багатоквартирний житловий будинок «Арт-Хаус-ІІ», на земельних ділянках з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269 на АДРЕСА_1 .
37. У листопаді 2019 року ДАБК за зверненням ОСОБА_2 провів позапланову перевірку будівництва, за результатами якої 08 листопада 2019 року склав акт № 291-ПП, в якому зафіксував виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з влаштування фундаментної плити без повідомлення органу державного архітектурно-будівельного контролю про початок робіт, що порушує вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI.
38. 08 листопада 2019 року ДАБК виніс ОСОБА_1 припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності з вимогою до 08 січня 2020 року зупинити будівельні роботи та привести об'єкт будівництва у відповідність до законодавства або повернути його до первинного стану.
39. 11 листопада 2019 року ДАБК постановою № 113 визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною четвертою статті 96 КУпАП та наклав штраф у розмірі 4 250,00 гривень.
40. 23 січня 2020 року ДАБК встановив, що ОСОБА_1 не виконав вимог припису від 08 листопада 2019 року, не зупинив будівельні роботи і не привів об'єкт у відповідність до законодавства, про що склав акт № 23-ПП. Цього ж дня постановою № 7 ДАБК визнав ОСОБА_1 винним у правопорушенні за частиною першою статті 188-42 КУпАП та наклав штраф у розмірі 5 100,00 гривень.
41. 10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради з клопотанням про укладення договору забудови території та отримання містобудівних умов і обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку на
АДРЕСА_1 . 12 березня 2020 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради рішеннями № 635 та № 653 затвердив укладення з ОСОБА_1 договору забудови території та надав містобудівні умови та обмеження на проєктування індивідуального житлового будинку.
43. 24 березня 2020 року Вінницька міська рада листом № 01-00-011-15854 повідомила ОСОБА_2 про відсутність підстав для звернення до суду з позовом про знесення об'єкта.
44. 31 березня 2020 року ОСОБА_2 подала позов у справі № 120/1477/20-а, оскаржуючи бездіяльність Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позову проти ОСОБА_1 за невиконання припису від 08 листопада 2019 року та вимагаючи знесення самочинного будівництва.
45. 20 травня 2020 року ОСОБА_1 подав повідомлення про початок будівельних робіт щодо об'єкта СС1 - «Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 » на зазначених земельних ділянках з поверховістю 2+мансарда. 26 травня 2020 року ДАБК зареєстрував це повідомлення за № ВН061201471598.
46. 26 січня 2021 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою у справі № 120/1477/20-а відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову, мотивуючи тим, що ДАБК, а не Департамент правової політики та якості, уповноважений контролювати виконання дозвільних функцій у сфері містобудування.
47. Вінницький окружний адміністративний суд рішеннями від 07 грудня 2020 року у справі № 120/4874/20-а та від 15 квітня 2021 року у справі № 120/1001/21-а задовольнив позови ОСОБА_2 , скасував рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 березня 2020 року № 635 та № 653 і припинив право на початок будівельних робіт щодо об'єкта.
48. 12 березня 2021 року ДАБК провів перевірку за повторним зверненням ОСОБА_2 , склав акт № 31-ПП, яким установив, що підрядник виконує будівельні роботи з відхиленням від проєктної документації: замість передбачених проєктом 2 поверхів з мансардою зведено цокольний та 4 надземних поверхи; ведення проєктної документації та технічний нагляд здійснюється з порушеннями. Цього ж дня виніс ОСОБА_1 припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом приведення проєктної документації у відповідність до вимог чинного законодавства.
49. 28 травня 2021 року Вінницька міська рада прийняла рішення про затвердження «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця», яким земельні ділянки, на яких самочинно побудовано будинок на АДРЕСА_1 , віднесено до зони багатоповерхової житлової забудови.
50. 20 липня 2021 року ДАБК склав акт № 162-ПП, яким встановив невиконання ОСОБА_1 вимог припису від 12 березня 2021 року. 21 липня 2021 року постановою № 83 ДАБК визнав ОСОБА_1 винним у правопорушенні за частиною першою статті 188-42 КУпАП та наклав штраф у розмірі 5 100,00 гривень.
51. 15 червня 2021 року Вінницька окружна прокуратура запитала у ДАБК інформацію про вжиття заходів реагування на порушення містобудівного законодавства на об'єкті (лист № 50-3352виx.21).
52. 25 серпня 2021 року Вінницький окружний адміністративний суд рішенням у справі № 120/434/21-а зобов'язав ДАБК звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат.
53. 24 вересня 2021 року Прокурор повідомив Департамент про намір звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта (лист № 50-7208вих.21).
54. 12 жовтня 2021 року Прокурор подав позов, після чого ДАБК також звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (справа № 120/13686/21-а).
55. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:010:0373, а ОСОБА_15 - земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0269.
56. ОК «ЖБК "Арт-Хаус-ІІ"» використовувався відповідачем як організаційна форма залучення коштів фізичних осіб, тоді як організація та фактичне здійснення будівельних робіт здійснювалися ОСОБА_1 . При цьому, приписи ДАБК адресовані ОСОБА_1 , а не житлово-будівельному кооперативу як юридичній особі.
57. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
58. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
59. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
60. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
61. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
62. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року не відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
63. Верховний Суд не перевіряє правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо права Прокурора представляти інтереси держави у суді, з огляду на статтю 341 КАС України, оскільки ці обставини не були підставами касаційного оскарження судових рішень.
64. Визначальним для вирішення спору є питання про те, чи вичерпав ДАБК передбачені законодавством заходи реагування на порушення у сфері містобудівної діяльності перед зверненням до суду з вимогою про знесення самочинно збудованого об'єкта, та чи є обраний спосіб захисту пропорційним і ефективним з урахуванням конкретних обставин справи.
65. Оцінюючи обраний спосіб захисту, Верховний Суд також враховує стандарти, сформульовані Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) при застосуванні статті 1 Першого протоколу та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року (далі - Конвенція), відповідно до яких знесення самочинного будівництва є допустимим втручанням у право мирного володіння майном та право на повагу до житла за умови, що таке втручання є законним, переслідує легітимну мету та є пропорційним (зокрема, справа «Іванова та Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria), заява № 46577/15, § 75, рішення від 21 квітня 2016 року; справа «Гамер проти Бельгії» (Hamer v. Belgium), заява № 21861/03, § 83- 88, рішення від 27 листопада 2007 року; справа «Депалль проти Франції» (Depalle v. France), заява № 34044/02, § 86- 87, рішення від 29 березня 2010 року).
66. Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
67. Відповідно до положень статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
68. Також зазначеною нормою визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом (пункт 3 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI).
69. Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені і в пункті 11 Порядку № 553.
70. Відповідно до абзацу 3 пункту 14 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
71. Положеннями статті 38 Закону № 3038-VI визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до адміністративного суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
72. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво (абзац перший частини другої статті 38 Закону № 3038-VI).
73. Верховний Суд звертає увагу на те, що положення частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дають підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень.
74. Такий припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу або прокурора (у випадках, визначених частиною четвертою статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру») звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
75. Водночас позов про знесення об'єкта самочинного будівництва може бути пред'явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
76. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 листопада 2022 року у справі № 420/4209/19, від 23 лютого 2023 року у справі № 420/6488/18 та від 20 червня 2023 року у справі № 420/1058/19.
77. Також відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
78. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на розмежування правового режиму різних видів самочинного будівництва залежно від підстав, передбачених частиною першою статті 376 ЦК України.
79. У постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював правову позицію, згідно з якою у випадках істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотного порушення будівельних норм і правил, з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
80. У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
81. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення об'єкта самочинного будівництва та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
82. Можливість перебудови перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
83. В інших випадках самочинного будівництва: якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
84. Зазначена правова позиція судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду є усталеною, підтверджена, зокрема, постановами Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 463/4564/16-а, від 29 листопада 2021 року у справі № 1840/3278/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 520/3777/18, від 23 лютого 2023 року у справі № 2040/5874/18, від 03 липня 2024 року у справі № 925/752/23, від 30 вересня 2025 року у справі № 560/10290/24.
85. Тобто певні види самочинного будівництва не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови. Зокрема, будівництво без дозвільних документів або на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, порушує сам принцип правомірності використання земельної ділянки та здійснення будівельних робіт, а не лише технічні чи планувальні параметри об'єкта будівництва.
86. У таких випадках знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, оскільки перебудова за своєю природою не може усунути первинну незаконність будівництва.
87. Зазначене принципово відрізняє правовий режим знесення об'єктів, збудованих без дозвільних документів або на невідведених земельних ділянках, від правового режиму об'єктів з істотними відхиленнями від проекту чи порушеннями будівельних норм, щодо яких частина сьома статті 376 ЦК України передбачає можливість перебудови.
88. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що визначальним для вибору правового наслідку самочинного будівництва є первинна правова підстава самочинності, а не сукупність усіх виявлених порушень. Якщо самочинність зумовлена відсутністю права на забудову земельної ділянки або відсутністю дозвільного документа на момент початку будівельних робіт, така самочинність не може бути усунута шляхом перебудови.
89. Водночас можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки (постанова Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 2040/5874/18).
90. У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 розпочав будівництво багатоквартирного житлового будинку у жовтні 2019 року без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI (акт позапланової перевірки ДАБК від 08 листопада 2019 року № 291-ПП).
91. Повідомлення про початок будівельних робіт ОСОБА_1 подав лише 20 травня 2020 року, тобто після фактичного виконання значного обсягу будівельних робіт, зокрема влаштування фундаментної плити. Однак і це повідомлення стосувалося будівництва індивідуального житлового будинку з поверховістю 2+мансарда, тоді як фактично зводився багатоквартирний житловий будинок з цокольним та 4 надземними поверхами.
92. 12 березня 2020 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради рішеннями № 635 та № 653 затвердив укладення з ОСОБА_1 договору забудови території та надав містобудівні умови та обмеження на проєктування індивідуального житлового будинку, які скасовані судовими рішеннями у справах № 120/4874/20-а та № 120/1001/21-а.
93. Акт перевірки від 12 березня 2021 року № 31-ПП додатково підтверджує, що будівництво здійснюється з істотними відхиленнями від проєктної документації: замість передбачених проєктом 2 поверхів з мансардою зведено цокольний та 4 надземних поверхи.
94. Таким чином, спірний об'єкт відповідає ознакам самочинного будівництва за змістом частини першої статті 376 ЦК України, оскільки збудований без відповідного дозвільного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (на момент початку будівництва у 2019 році), та з істотними порушеннями затвердженого проєкту (після отримання дозвільних документів у 2020 році).
95. Як зазначалося вище, будівництво без жодних дозвільних документів є самостійною та достатньою підставою для визнання об'єкта самочинним будівництвом. Навіть отримання ОСОБА_1 у березні 2020 року містобудівних умов та обмежень, які згодом були скасовані судовим рішенням, не усуває первинну самочинність будівництва.
96. Верховний Суд звертає увагу на те, що оцінка самочинності будівництва здійснюється на момент виконання будівельних робіт, а не з урахуванням подальших змін правового або містобудівного режиму земельних ділянок.
97. Рішення Вінницької міської ради від 28 травня 2021 року про затвердження проєкту внесення змін до Плану зонування міста Вінниці, яким земельні ділянки, на яких розташований спірний об'єкт, віднесено до зони багатоповерхової житлової забудови, не може змінити правову кваліфікацію будівництва, розпочатого у 2019 році з порушенням вимог законодавства.
98. У разі застосування іншого регуляторного підходу суб'єкти містобудування (забудовники) могли б умисно допускати порушення норм містобудівного законодавства, сподіваючись на подальшу зміну правового режиму відповідної території. Подібна поведінка підривала б принципи та механізми державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності.
99. Оскільки об'єкт на вулиці Гонти, б/н у місті Вінниці (на земельних ділянках з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269) збудовано без відповідного дозвільного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення у залежність від можливості перебудови.
100. Частина перша статті 376 ЦК України та частина перша статті 38 Закону № 3038-VI чітко визначають, що обов'язок знесення самочинно збудованого об'єкта покладається на особу, яка здійснила (здійснює) таке будівництво.
101. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 як голова ОК «ЖБК "Арт-Хаус-ІІ"» організував і здійснював будівництво спірного об'єкта, йому ДАБК видавало приписи (від 08 листопада 2019 року та від 12 березня 2021 року) і саме він притягувався до адміністративної відповідальності (постановами від 11 листопада 2019 року № 113, від 23 січня 2020 року № 7 та від 21 липня 2021 року № 83).
102. Той факт, що будівництво здійснювалося за рахунок внесків асоційованих членів житлово-будівельного кооперативу, не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності як особи, яка безпосередньо організувала і здійснювала будівельні роботи з порушенням вимог законодавства.
103. Суд апеляційної інстанції помилково визнав підстави для відмови у задоволенні позову через те, що ОСОБА_1 є власником лише однієї з чотирьох земельних ділянок, на яких розташований спірний об'єкт, тоді як власником інших трьох ділянок є ОСОБА_15 .
104. Відповідно до усталеної судової практики, зокрема висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 826/7203/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/4396/19 припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та позов про знесення самочинного будівництва адресуються особі, яка фактично здійснила (здійснює) будівництво. При цьому наявність у такої особи права власності на земельну ділянку, на яких розташований об'єкт, не є перешкодою для визначення його належним відповідачем.
105. У цьому контексті ЄСПЛ у справі «Гамер проти Бельгії» (Hamer v. Belgium, заява № 21861/03, рішення від 27 листопада 2007 року) вказав, що зобов'язання особи знести будинок за наказом органів влади, передбачене законом і спрямоване на контроль за використанням майна відповідно до загальних інтересів шляхом приведення цього майна у відповідність із планом землекористування в зоні, де не може бути дозволено будівництво, не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
106. У справі «Депалль проти Франції» (Depalle v. France, заява № 34044/02, § 87, рішення від 29 березня 2010 року) ЄСПЛ підкреслив, що національні органи влади мають вирішувати, які типи заходів контролю за використанням нерухомого майна слід запроваджувати для захисту загальних або публічних інтересів, враховувати політики міського та регіонального планування.
107. Оскільки саме ОСОБА_1 був суб'єктом, якому адресовані обов'язкові приписи контролюючого органу, та особою, яка безпосередньо організувала будівельні роботи, саме він є належним відповідачем. Покладення обов'язку зі знесення на фактичного забудовника відповідає принципу індивідуалізації відповідальності, незалежно від наявності у нього титулу власника на всі земельні ділянки, оскільки втручання спрямоване на припинення незаконного використання майна, а не на позбавлення прав власника землі.
108. Здійснення будівництва ОСОБА_1 на земельних ділянках, власником яких є інша особа ( ОСОБА_15 ), є додатковою ознакою самочинності будівництва за змістом частини першої статті 376 ЦК України (будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети).
109. Частина перша статті 38 Закону № 3038-VI встановлює обов'язкову процедуру, яка повинна передувати зверненню до суду з позовом про знесення - видання припису про усунення порушень з визначенням строку для добровільного виконання та невиконання цього припису в установлений строк.
110. Як установлено судами попередніх інстанцій, ДАБК видав ОСОБА_1 припис від 08 листопада 2019 року про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності з вимогою до 08 січня 2020 року зупинити будівельні роботи та привести об'єкт будівництва у відповідність до законодавства або повернути його до первинного стану. Відповідач не виконав вимог припису: будівельні роботи не було зупинено, об'єкт не приведено у відповідність до законодавства, за що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності (постанова від 23 січня 2020 року № 7).
111. За результатами повторної перевірки ДАБК 12 березня 2021 року виніс новий припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. У зв'язку з невиконання ОСОБА_1 вимог припису від 12 березня 2021 року (акт перевірки від 20 липня 2021 року № 162-ПП), він знову був притягнутий до адміністративної відповідальності (постанова від 21 липня 2021 року № 83).
112. Таким чином, ДАБК вичерпав передбачені законодавством заходи адміністративного реагування: неодноразово проводив перевірки, видавав приписи, надавав строки для добровільного усунення порушень, притягував порушника до адміністративної відповідальності.
113. Верховний Суд звертає увагу, що обов'язковість видання припису відповідно до статті 38 Закону № 3038-VI має процедурний характер і спрямована на надання особі можливості добровільно усунути порушення. Водночас виконання цієї умови має визначальне значення у правовідносинах, в яких наявна можливість усунути порушення шляхом технічної перебудови об'єкта.
114. Систематичне невиконання ОСОБА_1 приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю свідчить про відсутність у нього наміру добровільно усунути порушення містобудівного законодавства, що за бездіяльності органу ДАБК давало Прокурору підстави для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта.
115. Верховний Суд зазначає, що у цій справі знесення об'єкта не покладає на відповідача індивідуального та надмірного тягаря у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач розпочав будівництво без будь-яких дозвільних документів, усвідомлював незаконність своїх дій, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та протягом тривалого часу ігнорував обов'язкові приписи контролюючого органу.
116. За аналогічних обставин у справі «Іванова та Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, заява № 46577/15, § 75, рішення від 21 квітня 2016 року), в якій особа свідомо збудувала без дозволу будинок з явним порушенням національних будівельних норм, ЄСПЛ не встановив порушення прав заявника згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та дійшов висновку, що наказ про знесення будинку спрямований на повернення речей до стану, в якому вони були б, якби заявник не знехтував вимогами закону. Крім того, виконання такого наказу також слугуватиме стримуванням інших потенційних порушників закону, що не можна недооцінювати з огляду на очевидну поширеність проблеми незаконного будівництва.
117. Верховний Суд наголошує, що питання про можливість або неможливість перебудови об'єкта вирішується лише у випадках, передбачених частиною сьомою статті 376 ЦК України, тобто коли самочинне будівництво полягає виключно в істотному відхиленні від проєкту або істотному порушенні будівельних норм і правил.
118. Оскільки у справі, що розглядається, об'єкт віднесено до самочинного будівництва за підставою здійснення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, питання про технічну можливість перебудови не є визначальним для вирішення спору.
119. Суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили як доказ здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва висновок судової будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2021 року № СЕ-19/102-21/10011-БТ у кримінальному провадженні № 12020020040000200, посилаючись на те, що експертиза проводилася у кримінальному провадженні.
120. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, що висновки експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, можуть використовуватися як докази в адміністративному судочинстві за умови їх належності, допустимості та достовірності.
121. Проте помилкове нездійснення судами дослідження та оцінки судової будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2021 року № СЕ-19/102-21/10011-БТ як неналежного доказу не вплинуло на правильний по суті висновок суду апеляційної інстанції про самочинний статус спірного об'єкта будівництва та порушення відповідачем вимог законодавства.
122. Посилання ОСОБА_1 на арешт земельних ділянок у рамках кримінального провадження як на обставину, що унеможливлювала виконання приписів, не є переконливим, оскільки припис від 08 листопада 2019 року виданий до накладення арешту, а ОСОБА_1 не вживав жодних дій для його виконання з самого початку.
123. Також суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову необхідністю врахування інтересів третіх осіб, які сплатили пайові внески.
124. Верховний Суд погоджується з тим, що при вирішенні спорів про знесення самочинного будівництва суди повинні дотримуватися принципу пропорційності та враховувати баланс між публічними і приватними інтересами. Проте це не надає перевагу приватним інтересам осіб, які взяли участь у самочинному будівництві (інвесторів, пайовиків, забудовників тощо), над публічним інтересом у забезпеченні законності містобудівної діяльності. Публічний інтерес полягає у забезпеченні ефективного державного контролю за використанням земель відповідно до їх цільового призначення, дотриманні містобудівного законодавства, безпеки життєдіяльності людей.
125. Такий публічний інтерес є достатнім для обмеження приватних інтересів осіб, які свідомо або через необачність взяли участь у самочинному будівництві, зокрема шляхом внесення пайових коштів без належної перевірки законності будівництва.
126. Залучені до участі в цій справі треті особи мали або повинні були мати інформацію про те, що будівництво здійснюється з порушенням містобудівного законодавства, оскільки ці обставини були предметом судових розглядів у справах № 120/1477/20-а, № 120/4874/20-а, № 120/1001/21-а та № 120/434/21-а.
127. Легітимні очікування у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції можуть вважатися такими лише за умови, що вони ґрунтуються на законному та передбачуваному правовому режимі. Участь у будівництві, яке з моменту початку здійснюється без дозвільних документів та є предметом численних судових спорів, а також фактичний характер робіт (4 поверхи замість 2) не формує обґрунтованих легітимних очікувань, а пов'язані з цим фінансові (майнові) ризики пайовиків не можуть бути перекладені на державу.
128. Також Верховний Суд звертає увагу, що поняття «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює «легітимні очікування» лише за умови наявності достатнього підґрунтя у національному праві.
129. ЄСПЛ у справі «Гамер проти Бельгії» (Hamer v. Belgium, заява № 21861/03, § 85- 86, рішення від 27 листопада 2007 року) підкреслив, що особа не може посилатися на легітимні очікування щодо збереження об'єкта будівництва, якщо вона знала або повинна була знати про його незаконний характер, оскільки правомірні очікування не можуть ґрунтуватися на свідомому порушенні закону.
130. Враховуючи публічність судових процесів щодо цього будівництва та очевидне відхилення від початкових параметрів забудови (зведення 4-х поверхів при дозволених 2-х), треті особи (пайовики) не мали підстав розраховувати на законність набуття прав на майно у такому об'єкті будівництва.
131. Водночас наявність у пайовиків цивільно-правових вимог до житлово-будівельного кооперативу або ОСОБА_1 щодо закінчення будівництва та передачі об'єктів у власність не може перешкоджати застосуванню публічно-правових наслідків самочинного будівництва. Пайовики не позбавлені можливості захистити свої майнові інтереси шляхом пред'явлення позовів про розірвання договорів, повернення внесених коштів та відшкодування збитків у порядку цивільного судочинства.
132. Сам ОСОБА_1 підтвердив наявність судових рішень про розірвання договорів з пайовиками та повернення їм коштів.
133. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що будівництво розпочато з грубим порушенням містобудівного законодавства (без дозвільних документів); забудовник систематично ігнорував приписи контролюючого органу.
134. За сукупності цих обставин публічний інтерес у знесенні самочинно збудованого об'єкта переважає над приватними інтересами пайовиків. При цьому знесення об'єкта відновить законність використання земельних ділянок та забезпечить дотримання містобудівного законодавства.
135. Верховний Суд не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність позову через невичерпання всіх можливих адміністративних заходів реагування.
136. Як зазначено вище, ДАБК неодноразово проводив перевірки, видавав приписи, надавав строки для добровільного виконання, притягував порушника до адміністративної відповідальності. Систематичне невиконання ОСОБА_1 приписів протягом майже двох років (з листопада 2019 року до жовтня 2021 року) свідчить про вичерпання можливостей адміністративного впливу.
137. Зміна містобудівної документації (план зонування) у травні 2021 року не може автоматично узаконити об'єкт, будівництво якого здійснювалося з порушенням вимог законодавства. Для приведення об'єкта до законного стану необхідна не лише відповідність об'єкта новому містобудівному режиму території, а й дотримання всіх процедурних вимог щодо отримання дозвільних документів, погодження проєктної документації, проведення технічного нагляду тощо.
138. ОСОБА_1 не вживав дій для перебудови об'єкта після зміни плану зонування. Суд апеляційної інстанції підтвердив відсутність у відповідача намірів здійснювати перебудову об'єкта станом на серпень 2025 року, що свідчить про відмову від усунення наслідків самочинного будівництва.
139. Визнання позову передчасним у ситуації, коли забудовник протягом кількох років систематично ігнорує приписи контролюючого органу та продовжує самочинне будівництво, створює небезпечний прецедент безвідповідальності та підриває систему державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудування.
140. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 25 серпня 2021 року у справі № 120/434/21-а прямо зобов'язав ДАБК звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об'єкта.
141. ОСОБА_1 у своєму відзиві на касаційну скаргу стверджував про можливість перебудови об'єкта після зміни плану зонування та приведення його у відповідність до будівельних норм.
142. Верховний Суд наголошує, що зміна функціонального призначення території шляхом внесення змін до плану зонування автоматично не змінює цільове призначення конкретних земельних ділянок, розташованих на цій території.
143. Відповідно до частини третьої статті 20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
144. Тобто цільове призначення земельної ділянки визначається на підставі документації із землеустрою, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, з урахуванням її належності до тієї чи іншої категорії земель та виду використання.
145. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками (частина друга статті 20 ЗК України).
146. Наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 813/2946/17).
147. У справі, що розглядається, не встановлено, що стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269 було прийнято рішення про зміну їх цільового призначення відповідно до вимог статті 20 ЗК України.
148. Зокрема, містобудівні умови та обмеження від 12 березня 2020 року (які згодом скасовані судовими рішеннями) свідчать про те, що земельні ділянки мали цільове призначення для індивідуального житлового будівництва в зоні садибної забудови.
149. Повідомлення про початок будівельних робіт, подане ОСОБА_1 20 травня 2020 року, також стосувалося будівництва індивідуального житлового будинку з поверховістю 2+мансарда, що відповідало цільовому призначенню земельних ділянок на той момент.
150. Відсутність у матеріалах справи рішень про зміну цільового призначення земельних ділянок свідчить про те, що фактично здійснюване будівництво багатоквартирного житлового будинку з цокольним та 4 надземними поверхами не відповідає цільовому призначенню земельних ділянок.
151. Зазначене є додатковою підставою для визнання об'єкта самочинним будівництвом за частиною першою статті 376 ЦК України як об'єкта, збудованого на земельних ділянках, що не були відведені для цієї мети.
152. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, зокрема шляхом будівництва об'єктів, не передбачених цільовим призначенням ділянки, є порушенням земельного законодавства і може бути підставою для застосування заходів відповідальності, включаючи знесення самочинного будівництва.
153. Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови, зокрема використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
154. Таким чином, зміна плану зонування не усуває самочинності будівництва, здійсненого на земельних ділянках з іншим цільовим призначенням.
155. Запропонований ОСОБА_1 алгоритм введення об'єкта в експлуатацію не передбачає зміни конструкції або планування будівлі, тобто фактично не є перебудовою у розумінні частини сьомої статті 376 ЦК України.
156. Відповідачем у справі про знесення самочинного будівництва є особа, яка фактично здійснила (здійснює) будівництво, незалежно від наявності у неї права власності або іншого речового права на земельну ділянку.
157. Суди першої та/або апеляційної інстанцій у цій справі не встановлювали, що ОСОБА_15 , будучи власником трьох земельних ділянок, на яких розташований спірний об'єкт будівництва, отримував дозвіл на виконання будівельних робіт та/чи здійснював будівельні роботи.
158. Залучення ОСОБА_15 як третьої особи на стороні відповідача було достатнім для забезпечення процесуальних прав та врахування його інтересів при вирішенні спору, чим останній не скористався, оскільки не надав пояснень, зокрема щодо підстав, на яких ОСОБА_1 здійснював будівництво на його земельних ділянках.
159. Верховний Суд також зазначає, що наявність аналогічного позову ДАБК у справі № 120/13686/21-а не є підставою для відмови у задоволенні цього позову, оскільки Прокурор діє в інтересах держави, коли ДАБК не здійснює (неналежним чином здійснює) захист цих інтересів. Суд першої інстанції мав підстави вирішити за власною ініціативою питання об'єднання таких справ, відповідно до частини другої статті 172 КАС України, для спільного розгляду по суті. Проте відсутність такого об'єднання не робить позов Прокурора передчасним, оскільки ДАБК мав можливість самостійно подавати у цій справі письмові пояснення щодо предмета позову та висловити свою позицію щодо підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.
160. Підсумовуючи, об'єкт будівництва на вулиці Гонти, б/н у місті Вінниці відповідає ознакам самочинного будівництва за кількома підставами одночасно: будівництво розпочато без відповідних дозвільних документів; будівництво здійснювалося на земельних ділянках, не відведених для цієї мети (цільове призначення яких не змінено відповідно до вимог законодавства); будівництво здійснювалося з істотними відхиленнями від проєктної документації.
161. Таким чином, обраний Прокурором спосіб захисту - знесення самочинно збудованого об'єкта - є пропорційним, оскільки альтернативні заходи реагування (приписи, штрафи) виявилися неефективними, а збереження об'єкта будівництва призведе до тривалого порушення публічних інтересів у сфері містобудування та земельного законодавства.
162. При оцінці пропорційності Верховний Суд керується підходом ЄСПЛ у справі «Іванова та Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, заява № 46577/15, § 51, 69, рішення від 21 квітня 2016 року), де зазначено, що знесення незаконно побудованого житла є заходом контролю за використанням власності в загальних інтересах («запобігання безладу» та «економічний добробут країни»). Такий захід є виправданим, коли особа діяла свідомо всупереч будівельним нормам.
163. Оскільки альтернативні заходи реагування (приписи, штрафи) не припинили протиправну діяльність відповідача, а будівництво на вулиці Гонти, б/н у місті Вінниці здійснювалося з жовтня 2019 року з тривалими та систематичними порушеннями містобудівного законодавства, ігноруванням приписів ДАБК та за умов вичерпання всіх передбачених законом заходів адміністративного реагування, повторного розгляду справи у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає, що знесення самочинно збудованого об'єкта є єдиним пропорційним і ефективним способом відновлення законності у сфері містобудування та забезпечення справедливого балансу між публічними інтересами територіальної громади міста Вінниці і приватними інтересами відповідача та третіх осіб.
164. Щодо процесуального питання про поновлення ОСОБА_1 строку для подання відзиву на касаційні скарги Верховний Суд зазначає таке.
165. Відповідно до частини п'ятої статті 119 КАС України у разі пропущення процесуального строку з причин, визнаних судом поважними, суд може за клопотанням особи, яка бере участь у справі, поновити такий строк.
166. Суд касаційної інстанції встановлює процесуальні строки для подання відзивів чи письмових пояснень на касаційні скарги з метою дисциплінування учасників справи, забезпечення своєчасності розгляду касаційного провадження та реалізації принципу процесуальної економії. Дотримання встановлених судом строків є обов'язковим для всіх учасників справи та сприяє ефективному здійсненню правосуддя.
167. Водночас Верховний Суд враховує, що відзив фактично було подано з відносно незначним пропуском строку (16 днів), а Верховний Суд здійснює розгляд справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи у судове засідання відповідно до частини другої статті 345 КАС України. За таких обставин подання відзиву із запізненням не вплинуло на своєчасність розгляду справи та не перешкодило ухваленню судового рішення.
168. Суд касаційної інстанції прийняв відзив ОСОБА_1 на касаційні скарги, поданий з пропуском строку, водночас відхилив у мотивувальній частині цієї постанови доводи, що містилися у відзиві.
169. Також Верховний Суд зазначає, що поновлення процесуального строку для подання відзиву у цій справі не звільняє учасників інших справ від обов'язку дотримуватися встановлених Судом строків у майбутньому. Систематичне порушення процесуальних строків може розцінюватися як зловживання процесуальними правами у розумінні статті 45 КАС України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
170. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
171. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
172. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
173. Верховний Суд вважає, що немає потреби направляти справу на новий розгляд відповідно до статті 353 КАС України, оскільки фактичні обставини у справі встановлені належним чином і не потребують додаткового з'ясування та оцінки доказів.
174. Таким чином, касаційні скарги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та ОСОБА_2 слід задовольнити, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - скасувати, з ухваленням нового рішення про задоволення позову: зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва, розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269, за адресою: АДРЕСА_1 .
Висновки щодо розподілу судових витрат
175. З огляду на частину першу статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
176. Враховуючи, що постанова суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, немає.
177. Відшкодування судового збору у розмірі 4 540,00 грн, сплаченого ОСОБА_2 за подання касаційної скарги, слід стягнути з ОСОБА_1 .
178. У зв'язку із задоволенням позову Прокурора, Верховний Суд не має підстав ухвалювати рішення про відшкодування ОСОБА_1 заявлених його представником витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 тис. грн.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційні скарги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 120/13166/21-а скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва, розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, у розмірі 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень) 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа