15 січня 2026 року
м. Київ
справа №990/576/25
адміністративне провадження № П/990/576/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В, Блажівської Н.Є., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення у частині, зобов'язання вчинити певні дії, -
03 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №465/ас-25 від 30 вересня 2025 року;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно оцінити відповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Левчук Віти Віталіївни критеріям особистої компетентності, соціальної компетентності, а також доброчесності і професійної етики з урахуванням висновків, викладених судом;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 гривень.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів, що підтверджують об'єктивну неможливість звернення до суду безпосередньо або через представника у визначений законом строк.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення позовної заяви без руху позивачкою подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому ОСОБА_1 зазначає про те, що до моменту ознайомлення з повним текстом спірного рішення вона була необізнана із його мотивами, не мала будь-якого розуміння щодо підстав, які слугували для ухвалення оскаржуваного рішення та не могла реалізувати можливості, необхідні для підготовки свого судового захисту. Лише 02.11.2025 року в ході підготовки до засідання ВККС України у пленарному складі, в ході якого розглядалося питання про підтвердження її здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, з офіційного сайта відповідача вона дізналась про появу повного тексту оскаржуваного рішення від 30.09.2025 №465/ас-25 та ознайомилася з його змістом. Дата складання повного тексту вказаного рішення та його оприлюднення на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України їй була не відома і на сайті була не зазначена.
Також зазначає, що лише під час засідання ВККС України у пленарному складі, яке відбулось 03.11.2025, їй стали відомі певні обставини, які стали підставою для оскарження рішення колегії, про що зазначено у позові.
З огляду на необхідність перевірити такі доводи і аргументи у взаємозв'язку з наданими позивачем доказами в судовому засіданні, що об'єктивно було можливим до початку розгляду справи по суті, ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року було відкрито провадження до вирішення питання дотримання строку звернення до суду.
Після відкриття провадження у справі, представник ВККС України звернувся до Суду із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами.
Вказує на те, що оскаржуване рішення від 30 вересня 2025 року №465/ас-25 було опубліковане на офіційному веб-сайті Комісії 14 жовтня 2025 року, а тому саме з цієї дати позивачка мала об'єктивну можливість ознайомитись з його мотивами та звернутися до суду з позовом щодо його оскарження. Однак, позовна заява, подана через систему «Електронний суд» 03 грудня 2025 року та не містить обґрунтування об'єктивних причин неможливості ознайомитися з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті Комісії, який є загальнодоступним. У контексті наведеного вище наголошує на тому, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У судовому засіданні позивачка просила визнати строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом не пропущеним, з підстав та обґрунтувань наведених у клопотанні, поданим на виконання вимог суду.
Представник відповідача, своєю чергою, наголошував на неповажності наведених позивачем підстав пропуску такого строку та просив залишити даний адміністративний позов без розгляду.
Оцінюючи поважність причин, наведених позивачем як підстави для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частина четверта статті 22 КАС України передбачає, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 КАС України.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлюється місячний строк (частина восьма статті 122 КАС України).
Оскаржуване рішення Комісії від 30 вересня 2025 року №465/ас-25 є таким, що стосується саме процедури проведення конкурсу на посаду судді. З урахуванням наведеного до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду, вказаний у частині восьмій статті 122 КАС України.
Порядок обчислення строку звернення до суду, зокрема, й визначення дня, який є датою початку обчислення строку звернення до суду, врегульовано у частині другій статті 122 КАС України: «[…] строки для звернення до адміністративного суду, […] якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».
Отже, за загальним правилом, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, передбачено, що може бути визначено й інший порядок такого обчислення.
Як уже було встановлено вище, у спірних правовідносинах строк звернення до суду встановлюється спеціальною нормою -частиною восьмою статті 122 КАС України.
Указана норма визначає лише іншу тривалість строку звернення до суду, однак не встановлює іншого, спеціального порядку визначення дати початку його обчислення. Тому, оскільки не встановлено інше, для визначення дати, з якої необхідно обчислювати строк звернення до суду, необхідно керуватися загальним правилом, передбаченим частиною третьою статті 122 КАС України.
Отже, місячний строк, визначений частиною восьмою статті 122 КАС України, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд акцентує увагу, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись» від інших орієнтирів початку перебігу такого строку.
Порівняльний аналіз словоформ «дізнався» та «повинен був дізнатись» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною і ступінь такоїймовірності був високим і достатнім.
У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Також варто зазначити, що дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, не завжди збігається з датою, коли особа ознайомилася зі змістом оскаржуваного документа, оскільки строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася про порушення, а не з моменту ознайомлення з документом, який це порушення містить.
Отже, у спірних правовідносинах сам по собі факт ознайомлення з оскаржуваним рішенням не є днем, з якого починається обчислення строків звернення до суду. Водночас момент ознайомлення з таким рішення може бути обставиною, з якої особа фактично дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, лише якщо до цього моменту їй не було відомо про це.
Іншими словами, хоча факт отримання (ознайомлення зі змістом) оскаржуваного рішення не є самостійним юридичним критерієм початку обчислення строку звернення до суду, але може збігатися з моментом обізнаності особи про порушення її прав, свобод та інтересів у кожній конкретній ситуації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2025 року.
Велика Палата Верховного Суду у межах розгляду справи № 990/14/25, з-поміж іншого, вказала, що у проблемних питаннях застосування інституту строків в адміністративному процесі не можна оминати увагою не менш важливі, змістовно-логічні, глибокі юридичні аспекти правильного розуміння та застосування правил цього інституту права. Йдеться про ті з них, в юридичній площині яких відбувається визначення:
- моменту настання події, з якої має починатися відлік процесуального строку оскарження її протиправності;
- правничої ситуації, яка би дозволяла уяснити, чи знав той, чиє право порушене, або мав би знати (дізнатися) про ухвалення, зокрема, певного рішення, яке спонукає до активних дій, до поведінки, націленої на своєчасний вибір форми та способу виправлення й усунення шкідливої дії цього рішення, але свідомо нічого не робить або сподівається на виправлення помилки тим, хто її допустив;
- умов, за яких мають чинитися вольові дії, спрямовані на реалізацію права на оскарження дій, бездіяльності чи рішення того, хто діями, бездіяльністю чи певним рішенням порушив права, свободи чи зачепив інтереси того, хто про це стверджує, а також відбуватися своєчасне звернення за захистом порушеного права (пункт 25 постанови від 15.05.2025 у справі №990/14/25).
Судом встановлено, що позивачка була присутня на засіданні ВККС України у складі колегії 30 вересня 2025 року, на якому вирішувались питання встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 та, відповідно, була обізнана зі змістом короткого тексту оскаржуваного рішення безпосередньо у день його прийняття та кількістю набраних балів.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом позивачка вказує на те, що оскаржуване рішення від 30 вересня 2025 року не було опубліковане на сайті ВККС у законодавчо визначений строк після проголошення резолютивної частини та не було направлене їй будь-якими можливими засобами зв'язку.
Аналізуючи вказані доводи колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 98 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційними формами діяльності ВККС є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно із частиною п'ятою статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення.
Відповідно до пункту 105 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13.10.2016 №81/зп-16 (далі - Регламент), повний текст проєкту рішення має бути складений та виготовлений не пізніше 10 робочих днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
Крім того, за змістом пункту 195 вказаного Регламенту рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на вебсайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
Копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи (пункт 107 Регламенту).
Однак, позивачка не надає доказів звернення до Комісії з приводу видачі копії такого рішення для ознайомлення, а наведені положення Регламенту вказують, що Комісія не зобов'язана направляти копію рішення особі автоматично, а лише у випадку, якщо особа ініціювала відповідне звернення.
Єдиним обов'язком Комісії щодо інформування про ухвалення рішення є його оприлюднення на офіційному вебсайті. Отже, фактично чинне законодавство встановлює, що особа має реальну можливість ознайомитися зі змістом та мотивами відповідного рішення ВККС України у день його розміщення на офіційному вебсайті цього органу.
Відповідачем повідомлено Суд, що рішення Комісії від 30 вересня 2025 року № 465/ас-25 було опубліковане на офіційному вебсайті ВККС України 14 жовтня 2025 року, що підтверджується роздруківкою з адміністративної панелі вебсайту Комісії з зазначенням дати та часу розміщення рішення.
Відтак, враховуючи, що рішення від 30 вересня 2025 року № 465/ас-25 було опубліковане на офіційному веб-сайті Комісії 14 жовтня 2025 року, саме з цієї дати позивачка мала об'єктивну можливість ознайомитись з його мотивами та звернутися до суду з позовом щодо його оскарження, у випадку порушення своїх прав.
Однак, позовна заява була подана ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» лише 03 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку, визначеного частиною восьмою статті 122 КАС України, без обґрунтування об'єктивних причин неможливості ознайомитися з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті Комісії, який є загальнодоступним.
Крім того, на обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду на оскарження рішення Комісії № 465/ас-25 від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 посилається також на те, що питання про підтвердження її здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді внесено на розгляд Комісії у пленарному складі. На думку позивачки, рішення Комісії № 465/ас-25 від 30 вересня 2025 року не мало остаточного характеру, а оскільки Комісією у пленарному складі проведено з нею співбесіду 03 листопада 2025 року, та саме рішенням Комісії від 03 листопада 2025 року № 534/ас-25 визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, то строк на оскарження рішення від 30 вересня 2025 року спливає 03 грудня 2025 року.
Однак, Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки вимог щодо оскарження рішення Комісії від 03 листопада 2025 року №534/ас-25 позивачем в даному спорі не заявлено, і вказана дата не може бути початком перебігу місячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України, на оскарження рішення Комісії № 465/ас-25 від 30 вересня 2025 року.
Підсумовуючи наведене вище, Суду констатує, що обставини, на які посилається позивачка на обґрунтування недотримання ним строків звернення до суду, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.
Крім того, колегія суддів вважає, що пасивна поведінка позивача за можливості знати про стан своїх прав та інтересів не дає підстав для визнання таких причин пропуску поважними та поновлення строку звернення до суду.
Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об'єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивачкою не наведено й таких не вбачається з матеріалів позовного провадження.
За правилами частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ураховуючи, що позовну заяву подано після закінчення строку, встановленого КАС України, і підстави для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, указані ОСОБА_1 , визнаються судом неповажними, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 123, 255, 262, 266, 294, суд -
Залишити адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення у частині, зобов'язання вчинити певні дії без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
О.О. Шишов
М.М. Яковенко
Повний текст ухвали виготовлено 20 січня 2026 року.