14 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5487/24 пров. № А/857/23219/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Глушко І.В., Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року (головуючий суддя Маєцька Н.Д., м.Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління містобудування та архітектури про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просили:
визнати протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради № 853 від 30.08.2022 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині внесення змін до детального плану території м. Ужгорода щодо зонування території під земельними ділянками 2110100000:54:001:1781,2110100000:54:001:1865,2110100000:54:001:1866,2110100000:54:001:1867.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867;
Зобов'язано Ужгородську міську раду невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781,2110100000:54:001:1865,2110100000:54:001:1866,2110100000:54:001:1867, у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, у відповідності до вимог ч. 1 ст. статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) кожній.
06 травня 2025 року позивачами подані заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких вини просили: стягнути на їх користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 5000, 00 грн кожній.
Додатковим рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 5000, 00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) кожній.
Не погодившись з такими рішеннями суду першої інстанції, Ужгородська міська рада оскаржила їх в апеляційному порядку, просить скасувати рішення та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в повному обсязі та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статей 28, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.
Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 7 цього Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом: 1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; 2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; 3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведення ліцензування і професійної атестації; 5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.
Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Відповідно до рішення ХХШ сесії Ужгородської міської ради VШ скликання № 853 від 30.08.2022 року «Про затвердження містобудівної документації» затверджено містобудівну документацію - внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд).
Позивачі помилково приходять до хибного твердження, що детальним планом фактично змінено Генеральний план міста. Відповідно до тексту позовної заяви зазначено, що відповідно до вказаного Генерального плану територія між вулицями Загорська, Щедра (колишня назва - Щедріна), Єнківська є землями житлової садибної забудови. Згідно детального плану території частина території між АДРЕСА_2 , саме територія під земельними ділянками кадастрові номери 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 позначена землями торгівельні зони (СТО). Отже, детальним планом території частина території між АДРЕСА_2 , а саме територія під земельними ділянками кадастрові номери 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000: 54:001:1867 позначена та віднесена до території торгівельних зон (СТО), що встановлює інше зонування території всупереч вимог п. 4.1 та п. 4.7 ДБН Б. 1.1-14.2012.
В оспорюваному рішенні зазначено, що відповідно до наявного в матеріалах справи викопіювання з детального плану, що був оприлюднений на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради вбачається що на вищевказаних земельних ділянках міститься позначка 2 КН, СТО.
Крім того детальний план, що був оприлюднений на офіційному веб-сайті, являвся проєктом такого детального плану і після його обговорення і прийняття відповідного рішення Ужгородської міської ради відсутні будь-які позначки, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
В оспорюваному детальному плані відсутні будь-які посилання на СТО, дана територія визначається як торгівельні зони.
Крім того, відповідно до даних Публічної кадастрової карти (відкритих даних земельного кадастру України) вбачається, що призначенням вищевказаних земельних ділянок з кадастровими номерами, які належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 є код цільового призначення 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Тобто, використання власниками земельної ділянки не за цільовим призначенням не тягне за собою незаконність прийнятого рішення Ужгородської міської ради щодо затвердження містобудівної документації - внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд) чи незаконність його окремих положень.
Тобто, судом проаналізовано господарську діяльність третіх осіб, класифікацію видів економічної діяльності, що не впливає на зміст даного детального плану.
Більше того, суд відхилив посилання представника третьої особи -1 на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:54:001:1959 зареєстровано об'єкт - житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення, оскільки вони не можуть бути належними доводами, в контексті встановлених обставин справи та не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.
Вважає, що дана обставина впливає на дану справу, оскільки зареєстровано об'єкт відповідно до містобудівної документації, а не обґєкт СТО чи «підприємство транспорту».
Згідно статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» території населених пунктів підлягають плануванню і прогнозуванню розвитку території, та встановленню режимів, та обмежень забудови на територіях, на місцевому рівні, ці режими встановлює містобудівна документація, а саме генеральний план населеного пункту, і всі його складові, та детальний план території.
Згідно статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як зазначалось, детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Однак, відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, у процесі містобудівного проектування території на місцевому рівні визначаються території: сельбищна, виробнича, рекреаційна та ландшафтна, у межах яких окремі земельні ділянки мають бути планувально обґєднані у такі функціональні зони: - житлової та громадської забудови, яка складається з прибудинкових територій багатоквартирних будинків, земельних ділянок садибних будинків, гуртожитків, а також земельних ділянок, на яких розташовуються заклади дошкільної освіти, загальної середньої освіти, громадські центри мікрорайонів, заклади охорони здоровґя, соціального захисту, культури та мистецтва, фізкультурно-оздоровчі і спортивні споруди, підприємства торгівлі і харчування, побутового обслуговування, органи державної влади та місцевого самоврядування, громадських та релігійних організацій, фінансово-кредитних установ, науково-дослідних та проектних організацій
Крім того територія житлової садибної забудови, згідно з додатком 60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, допускає розміщення переліку переважних та супутніх видів використання забудови. Зокрема, згідно до класифікатора видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, територія житлової забудови включає такі переважні види цільового призначення земельних ділянок - 02.01; 02.03; 02.04; 02.10; 08.01; супутні види - 02.05; 02.06; 02.09; 02.12; 03.02; 03.03; 03.05; 04.10; 05.01; 07.02; 07.03; 07.04; 07.08; 12.13; 03.06 (в частині резиденцій); 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; 03.08; 03.12; 03.13; 03.14 (в частині об'єктів, які не потребують встановлення санітарних обмежень на прилеглі території); 13.02 (в частині поштових відділень); 11.04; 13.01; 13.03; 14.02 (в частині розміщення об'єктів розподільчих мереж).
Тобто, розташування торгівельних зон на території житлової забудови передбачено як супутній вид використання і не суперечить ДБН. Внесення змін до даного детального плану здійснено на здійснено з метою уточнення виду їх цільового використання. Слід підкреслити, що частина території, на яку посилаються позивачі залишається територією житлової забудови, тобто не змінено функціонального призначення встановленого Генеральним планом міста, а тільки уточнено вид використання земельних ділянок, що не являється порушенням містобудівних норм.
Додатково зазначає, що відповідно до постанови Верховного суду від 16.03.2021 року у справі № 640/565/19 зазначено, що генеральним планом визначається планувальна довгострокова стратегія розвитку міста, однак положення закону не містять чіткого визначення поняття та змісту функціонального призначення території. Положення пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає поняття детальний план території та означає містобудівну документацію, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що з урахуванням інтенсивності використання території під забудову та її щільність станом на 2019 рік, Генеральний план м. Києва, який був прийнятий у 2002 році може не враховувати всієї її структури планування. Верховний суд прийшов до висновку, що внесення зміни до Генерального плану повинно здійснюватися шляхом затвердження детального плану території чи плану зонування, яким би уточнювалось функціональне призначення земельної ділянки.
Крім того, відповідно до п. 6-3 прикінцевих положень даного Закону України, що до 1 січня 2025 року функціональне призначення території може визначатися детальним планом території. Дія цього положення не поширюється на території, де затверджені комплексні плани або генеральні плани населеного пункту відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель». При визначенні функціональної зони в такому порядку не допускається зміна (уточнення) раніше визначених планом зонування, генеральним планом населеного пункту функціональних зон на території островів, у межах водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, водних об'єктів, а також території, на якій розташовані ліси, сквери, парки.
Більше того, ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року витребувано від Ужгородської міської ради всі документи та матеріали, на підставі яких Ужгородською міською радою прийнято рішення № 853 від 30.08.2022 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора, в тому числі матеріали проведення громадського обговорення.
На виконання вимог ухвали суду в частині надання матеріалів проведення громадського обговорення відповідач надав суду: розпорядження від 21 травня 2021 року № 246, яке було опубліковане на офіційному сайті міської ради; повідомлення про проведення 23 червня 2021 року громадських слухань з обговорення містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку щодо внесення змін до детального плану території, обмеженої Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд), що було опубліковано на офіційному сайті міської ради; протокол громадського обговорення проєкту «Внесення змін до детального плану території, обмеженої Єньківською, Загорською та ОСОБА_5 (район очисних споруд)» та Звіту про стратегічну екологічну оцінку від 23 червня 2021 року.
Суд, здійснивши аналіз оголошення відповідача про проведення громадських слухань, прийшов до висновку, що воно не відповідає положенням пункту 5 Порядку № 555 та не містить всієї необхідної інформації.
Однак, судом не зазначено, що саме не містилось чи в чому полягали порушення проведення громадських слухань. Згідно з протоколом громадського обговорення проєкту громадські слухання та громадські обговорення були проведенні з участю громадськості.
Апелянт вважає, що не суттєві та формальні порушення про затвердження містобудівної документації, при дотриманні процесу прийняття органом місцевого самоврядування такого рішення про внесення змін до Детального плану території, при оприлюдненні таких оголошень, проведення слухань, врахування інтересів громади, не можуть бути підставою для визнання нечинним та скасування усього нормативно-правового акту.
З огляду на вищенаведене, рішення ХХШ сесії Ужгородської міської ради VШ скликання № 853 від 30.08.2022 року «Про затвердження містобудівної документації» прийнято в межах повноважень і не суперечить чинному законодавству.
Крім того, відповідно до додатково рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 року у справі № 260/5487/24 заяви представника позивачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі задоволено. Відповідно до додаткового рішення стягнути на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн.
Вважає, що дане рішення підлягає скасуванню з огляду на неправомірність рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року у справі № 260/5487/24.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови від 21 травня 2021 року № 246 «Про проведення громадських обговорень» прийнято провести з 22.05.2021 року по 21.06.2021 року громадські обговорення містобудівної документації «Внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд)».
Відповідно до п. 3 вказаного розпорядження Управління містобудування та архітектури спільно з управлінням програмного та комп'ютерного забезпечення відповідно до чинного законодавства забезпечити: оприлюднення детальних планів територій та доступ до них громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до містобудівної документації.
На офіційному веб-сайті Ужгородської міської раби було опубліковане оголошення про громадські слухання 23 червня 2021 року о 16:00 год. з обговорення містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку щодо внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд).
Рішенням Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» затверджено містобудівну документацію - Внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківської, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд).
Відповідно до внесених змін до Детального плану земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 на «Схемі розташування території у планувальній структурі населеного пункту. План існуючого використання території» Детального плану відображені як територія житлової садибної забудови.
На «Проектному плані» вказана територія відображена як територія громадської забудови.
На «Схемі функціонального зонування» Детального плану вказані земельні ділянки відображені як «торгівельна зона» (Г-5).
Матеріалами справи підтверджується, що вищевказані земельні ділянки належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом п.42 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Відповідно до пп.6 п. «а» ч.1 ст.31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
Згідно зі ст. 260/5487/2417 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.
Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.
Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.
Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Пунктом 3 частини першої цієї ж статті встановлено, що детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону №3038-VI внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.
Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону №3038-VI склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід'ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план території може передбачати також формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Формування таких земельних ділянок є обов'язковим, якщо на зазначених земельних ділянках розташовані або передбачається спорудження: за кошти державного або місцевого бюджету: об'єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства); об'єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та/або схемою планування області; об'єктів, для розміщення яких відповідно до цього Закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності; інших об'єктів, визначених замовником у завданні на проектування.
Формування земельних ділянок для розміщення об'єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.
Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об'єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.
Після затвердження детального плану території відомості про земельні ділянки, зазначені в цій частині, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.
Детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об'єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.
Розробником детального плану території може бути суб'єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» та документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Згідно з ч.3 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план території повинен містити відомості, передбачені статтею 45-1Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до ч. 4 ст. 19 №3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 19 Закону №3038-VI ).
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону №3038-VI доступ до матеріалів детального плану території, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.
У разі наявності в детальному плані території інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, така інформація подається у вигляді окремого файлу, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які розробили детальний план території.
Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.
Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план території не підлягає експертизі.
Відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження детального плану території та Законом України «Про землеустрій».
Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону №3038-VI у разі розроблення детального плану території відповідно до вимог цього Закону на цю територію не розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, а також проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього детального плану території).
У відповідності до вимог частини 2 статті 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
Враховуючи вказане суд підставно вказав що містобудівна документація на місцевому рівні істотно та протягом тривалого часу впливає на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.
Цей висновок суду узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 280/759/16-а, від 30 серпня 2018 року у справах № 675/1905/16-а та № 500/2992/16-а, від 26 червня 2019 року у справі № 344/9913/15-а, від 4 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 807/166/16, від 4 листопада 2020 року у справі № 824/376/19-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 2 грудня 2021 року у справі № П/320/900/20, від 13 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20 та від 23 лютого 2023 року у справі № 400/3396/19.
Відповідно до пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 детальний план території як окрема містобудівна документація розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).
Відтак правильним є твердження суду, що зазначеними вимогами законодавства передбачено, що детальний план території не може суперечити генеральному плану населеного пункту, а розробляється відповідно до Генерального плану та деталізує і уточнює його положення.
Відповідно до наявного у матеріалах справи викопіювання з містобудівної документації «Генеральний план міста Ужгород (коригування окремих розділів)», затвердженого ХХІХ сесією Ужгородської міської ради № 313 від 04 червня 2004 року вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 позначені як «огороди».
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2018 року Ужгородською міською радою прийнято рішення № 979 «Про затвердження містобудівної документації», а саме затверджено містобудівну документацію - детальний план території обмеженої вулицями - Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд).
Відповідно до вказаного Детального плану територія під земельними ділянками2110100000:54:001:1781,2110100000:54:001:1865,2110100000:54:001:1866,2110100000:54:001:1867 була визначена як індивідуальні житлові будинки.
У подальшому, оскарженим рішенням Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» затверджено містобудівну документацію - внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд).
На «Схемі розташування території у планувальній структурі населеного пункту. План існуючого використання території» Детального плану вищевказані земельні ділянки відображені як територія житлової садибної забудови.
На «Проектному плані» вказана територія відображена як територія громадської забудови.
На «Схемі функціонального зонування» Детального плану вказані земельні ділянки відображені як «торгівельна зона» (Г-5).
Надаючи оцінку твердженням відповідача про те, що територія житлової садибної забудови згідно з додатком 60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 допускає розміщення переліку переважних та супутніх видів використання забудови. Так, зокрема згідно до класифікатора видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок територія житлової забудови включає такі переважні види цільового призначення земельних ділянок - 2.01; 02.03; 02.04; 02.10; 08.01, в той час як супутніми видами визначено зокрема - 03.07 для будівництва та обслуговування торгівель. При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи викопіювання з детального плану, що був оприлюднений на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради вбачається що на вищевказаних земельних ділянках міститься позначка 2 КН, СТО, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до п. 5.28 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19 червня 1996 року станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.
Відстані від наземних і наземно-підземних гаражів, відкритих стоянок, призначених для постійного і тимчасового зберігання легкових автомобілів, і станцій технічного обслуговування з урахуванням проїздів до них, до житлових і громадських будівель, а також до ділянок шкіл, дитячих ясел-садків, лікувальних закладів стаціонарного типу і закладів відпочинку слід приймати не менше наведених у додатку № 10.
Відповідно до п. 7.4.2 ДБН Б2.2.2-126:19 «Планування та забудова територій» в межах комунальної зони допускається розміщення: підприємств транспорту (трамвайних та тролейбусних депо, автобусних та таксомоторних парків, депо метрополітену, гаражів, станцій технічного обслуговування автомашин, автозаправних станцій).
В той же час, Класифікатором видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено код 11.02 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.
Крім того, відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 діяльність СТО належить до КВЕД 42.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Відтак, правильним є висновок суду, що технічне обслуговування автотранспортних засобів є окремим видом господарської діяльності та має на меті не реалізацію товарів, а виконує сервісні послуги пов'язані з ремонтом та обслуговуванням транспорту.
При цьому, відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 є діяльність за КВЕД 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Однак, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідно до даних Публічної кадастрової карти (відкритих даних земельного кадастру України) вбачається, що призначенням вищевказаних земельних ділянок з кадастровими номерами, які належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 є код цільового призначення 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Докази щодо зміни цільового призначення вищевказаних ділянок у матеріалах справи відсутні.
Як уже зазначалось вище, відповідно до приписів статей 17-19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №466/1264/18 та у постанові від 11.01.2022 у справі № 814/296/17 викладена правова позиція про те, що генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити. Крім того, детальний план території не може суперечити плану зонування. Невідповідність містобудівної документації генеральному плану є підставою для визнання її протиправною в частині наявних невідповідностей.
Відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
Враховуючи зазначене вище, суд підставно вважав, що оскаржене рішення Ужгородської міської ради, в частині визначення на спірних земельних ділянках станції технічного обслуговування, прийнято з порушенням вимог Закону № 3038-VI та пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011, оскільки внесення змін до детального плану території в цій частині розроблено без врахування положень чинного Генерального плану міста.
При цьому, суд першої інстанції вірно відхилив твердження про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:54:001:1959 зареєстровано об'єкт - житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення, оскільки вони не можуть бути належними доводами, в контексті встановлених обставин справи та не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.
Надаючи оцінку доводам позивачів з приводу недотримання процедурних питань в процесі прийняття спірного рішення органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №3038-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється (ч. 2 ст. 21 Закону №3038-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону №3038-VI Замовники містобудівної документації зобов'язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров'я населення; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.
Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються (ч. 5 ст. 21 Закону №3038-VI).
Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 6 ст. 21 Закону №3038-VI).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - Порядок, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 4 Порядку замовники містобудівної документації оприлюднюють у двотижневий строк прийняті рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.
Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.
Відповідно до п. 5 Порядку повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації, пояснювальною запискою, розділом "Охорона навколишнього природного середовища", який розробляється у складі проекту містобудівної документації та одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку; 5) інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження); 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 6-1) інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).
Відповідно до п. 6 Порядку оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику у строк, визначений замовником містобудівної документації.
Відповідно до п. 6-1 Порядку пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні та повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості щодо проекту містобудівної документації.
Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.
Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні (п. 7 Порядку).
З огляду на це правильним є твердження суду, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 13.03.2020 у справі №320/6466/18, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, від 03.11.2020 у справі №826/11632/16.
Щодо проведення громадського обговорення то у матеріалах справи наявні: розпорядження від 21 травня 2021 року № 246, яке було опубліковане на офіційному сайті міської ради; повідомлення про проведення 23 червня 2021 року громадських слухань з обговорення містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку щодо внесення змін до детального плану території, обмеженої Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд), що було опубліковано на офіційному сайті міської ради; протокол громадського обговорення проєкту «Внесення змін до детального плану території, обмеженої Єньківською, Загорською та ОСОБА_6 (район очисних споруд)» та Звіту про стратегічну екологічну оцінку від 23 червня 2021 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 804/639/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 640/21854/18, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 27 березня 2024 року у справі № 128/2833/17 ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; одним з критеріїв, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
При цьому суд слушно зауважив, що оголошення відповідача про проведення громадських слухань не відповідає положенням пункту 5 Порядку № 555 та не містить всієї необхідної інформації.
Відтак суд першої інстанції дійшов підставного висновку про незабезпечення відповідачем належної процедури проведення громадських слухань щодо проекту внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд).
Враховуючи вищенаведене суд обґрунтовано зробив висновок про визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867.
Відповідно до частин першої, другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Зважаючи на викладені положення статті 265 КАС України суд першої інстанції правильно вирішив зобов'язати Ужгородську міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867, у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
При цьому, суд правильно відхилив твердження про те, що оскаржене рішення Ужгородської міської ради не порушує прав та інтересів позивачів, бо особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 380/23665/21.
Згідно матеріалів справи, що позивачі 1 та 2 є власниками земельних ділянок, та позивач 2 власником житлового будинку на території, стосовної якої затверджено зміни до детального плану оскарженим рішенням. Отже, позивачі, у даному випадку, звернулися за захистом своїх законних інтересів, пов'язаних із участю в здійсненні місцевого самоврядування.
Відтак, суд дійшов вірного висновку, що, у позивачів як членів територіальної громади, безпосередньо мешканців вищевказаної території наявне право звернення до суду з даним позовом, оскільки вимоги стосуються безпосередньо їхніх інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі справа № 640/25171/21 від 01 серпня 2024 року.
Згідно положень Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене вище суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позов необхідно задовольнити, шляхом визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001: 1866, 2110100000:54:001:1867.
Постановляючи додаткове рішення, щодо витрат на правничу допомогу, у відповідності до положень п. 3 ч.1 ст. 252 КАС України суд першої інстанціїх вірно врахував, що згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на вказане суд підставно зауважив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зґясував, що 03 червня 2024 року між ОСОБА_2 та адвокатом Дудуричем І.В. укладено договір № 1-П/24 про надання правничої допомоги, аналогічно між ОСОБА_1 та адвокатом Дудуричем І.В. укладено договір № 1-Г/24 від 03.06.2024 року.
Відповідно до п. п. 2.2 п. 2 вказаних договорів перелік правничої допомоги, розмір, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати, умови повернення гонорару, перелік витрат на умови їх компенсації визначаються в Замовленні, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до Замовлення правничої допомоги, погодження гонорару адвоката та витрат, пов'язаних з виконанням договору (Додаток № 1-1 до договору № 1-П/24 про надання правничої допомоги від 03.06.2024 року) клієнт замовляє у адвоката надання наступної правничої допомоги, погоджує гонорар адвоката та витрати, пов'язані з виконанням договору, а саме: підготовка і подання процесуальних документів та представництво інтересів у справі за позовом клієнта до Ужгородської міської ради про часткове визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради про часткове визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради № 853 від 30.08.2022 року в суді першої інстанції. Загальна вартість - 5000,00 грн.
Відповідно до Замовлення правничої допомоги, погодження гонорару адвоката та витрат, пов'язаних з виконанням договору (Додаток № 1-1 до договору № 1-Г/24 про надання правничої допомоги від 03.06.2024 року) клієнт замовляє у адвоката надання наступної правничої допомоги, погоджує гонорар адвоката та витрати, пов'язані з виконанням договору, а саме: підготовка і подання процесуальних документів та представництво інтересів у справі за позовом клієнта до Ужгородської міської ради про часткове визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради про часткове визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради № 853 від 30.08.2022 року в суді першої інстанції. Загальна вартість - 5000,00 грн.
Також стороною позивачів надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат від 05.05.2025 року.
При цьому суд правильно зазначив, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Таким чином, відповідач, як особа, яка заперечує щодо зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 р. у справі №640/15803/19 та від 09.03.2021 р. у справі № 200/10535/19-а, від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/204.
Відповідач щодо розміру витрат на оплату правничу допомоги не заперечив, відповідної заяви до суду не надав.
Разом з тим, судові витрати позивачів на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000,00 грн. документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, їх розмір суд вірно вважав обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов підставного висновку про стягнення на користь позивачів понесених ними витрат на правничу допомогу у розмірі по 5000,00 грн. кожному.
Враховуючи вказане, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, оскаржувані рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі №260/5487/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді І. В. Глушко
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 23.01.26