головуючий суддя у першій інстанції: Желік О.М.
13 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25734/24 пров. № А/857/32493/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.
представника апелянта: Адамського Н.Я.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Бідного Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі № 380/25734/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити дії, -
24.12.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просила суд:
-визнати протиправними та скасувати індивідуальні акти, а саме - Акт № 432-2024 форми Нвс-5 розслідування групового нещасного випадку (випадку смерті військовослужбовців, в тому числі штаб-сержанта ОСОБА_2 ), що стався 22 листопада 2022 року близько 09 год. 00 хв. форми Нвс-5, затверджений начальником Східного регіонального управління ДПСУ 09.10.2024р. та Акт № 432/01-2024 форми НПвс про нещасний випадок (випадок смерті військовослужбовців, в тому числі ОСОБА_2 ), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби, який затверджений Начальником Східного регіонального управління ДПСУ 09.10.2024р. форми НПвс,
-зобов'язати скласти Акти відповідно до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністр внутрішніх справ України № 199 від 22.06.2016р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.04.2016р. № 574/28704, про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2025р. в справі №380/25734/24 позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував Акт №432-2024 форми Нвс-5 розслідування групового нещасного випадку в частині щодо смерті військовослужбовця - ОСОБА_2 , який затверджений начальником Східного регіонального управління ДПСУ 09.10.2024р.
Крім того, суд визнав протиправним та скасував Акт №432/01-2024 форми НПвс про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем ОСОБА_2 не під час виконання ним обов'язків військової служби, затверджений Начальником Східного регіонального управління ДПСУ 09.10.2024р.
Водночас, суд зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, який стався 22.11.2022р. з військовослужбовцем ОСОБА_2 , а також скласти відповідні акти з врахуванням висновків суду.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник апелянта, ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.
Позивач ОСОБА_1 та її представник Бідний Б.Б. в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є вдовою штаб-сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 02.06.2002р., що підтверджується свідоцтвом про одруження.
28.10.2022р. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України №445-ОС штаб-сержанта ОСОБА_2 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 , зараховано в оперативне підпорядкування та поставлено на речове та продовольче забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України №491-ОС від 23.11.2022р штаб-сержанта ОСОБА_2 виключено з оперативного підпорядкування, речового та продовольчого забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України у зв'язку із загибеллю.
Із змісту довідки про причину смерті від 24.11.2022р. №7086 видно, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Причина смерті: вибухова травма внаслідок військових дій.
У лікарському свідоцтві про смерть №7086 від 24.11.2022р., яке видане Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради зазначено - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце смерті - н.п. Майдан, Донецька область; смерть настала в зоні бойових дій; смерть настала внаслідок: ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 ДПС України №12/6629 від 23.12.2022р. штаб-сержант ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької області.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 22.11.2022р. №420-АГ призначено службове розслідування. Службове розслідування проведено відповідно до Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 08.11.2021р. №815, у період: 22.11.2022р. - 06.12.2022р.
За результатами службового розслідування складено висновок. Комісія запропонувала «подію, яка трапилася 22.11.2022р. за участю військовослужбовців зведеного загону впс (тип С0 « ІНФОРМАЦІЯ_6 » НОМЕР_4 прикордонного загону на відстані близько 6 км від РОП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в напрямку н.п. Майдан, внаслідок якої загинули штаб-сержант ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 , вважати такою, яка допущена внаслідок особистої необережності загиблих військовослужбовців». Висновок затверджено начальником НОМЕР_1 прикордонного загону.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2024р. у справі №380/28267/23 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення та не завершення розслідування факту загибелі ІНФОРМАЦІЯ_5 військовослужбовця ОСОБА_2 у порядку та у строки, що передбачені Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, яка затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України від 22.06.2016р. №199;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити у порядку та у строки, що передбачені Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, яка затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України від 22.06.2016р. №199, розслідування факту загибелі ІНФОРМАЦІЯ_5 військовослужбовця ОСОБА_2 , за результатами якого скласти передбачені п.15 Інструкції №199 Акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наслідком виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2024р. у справі №380/28267/23 ІНФОРМАЦІЯ_2 склав акт №432-2024 форми Нвс-5 розслідування групового нещасного випадку (випадку смерті) військовослужбовців, що стався 22.11.2022р., близько 09 год. 00 хв. та акт №432/01-2024 форми НПвс про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем ОСОБА_2 не під час виконання ним обов'язків військової служби.
Із змісту Акту Нвс-5 №432-2024 видно, що в ході проведення розслідування нещасного випадку (випадку смерті) встановлено, серед іншого, наступне:
«Близько 06 год 00 хв 22.11.2022 р. штаб-сержант ОСОБА_4 (старший на ротному опорному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_8 »), солдат ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_6 на транспортному засобі марки УАЗ «Хантер» без дозволу командира підрозділу (майора ОСОБА_7 ) самовільно прийняли рішення та виїхали з визначеного місця несення служби (РОП «Зеніт»).
Ймовірною метою залишення військовослужбовцями РОП «Зеніт» стало придбання продуктів харчування та доставка води на інший ротний опорний пункт - ротний опорний пункт « ОСОБА_8 ».
Наказ (дозвіл) на залишення місця несення служби штаб-сержанту ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_5 та солдату ОСОБА_6 не надавався, доповідь старшому начальнику про виїзд з РОП «Зеніт» не надходив.
Близько 08 год 00 хв начальник третьої бойової прикордонної застави зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С) « ІНФОРМАЦІЯ_6 » майор ОСОБА_10 отримав доповідь від солдата ОСОБА_11 (виконував обов'язки на ротному опорному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_8 »), що штаб-сержант ОСОБА_4 (старший на ротному опорному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_8 »), солдат ОСОБА_5 - ОСОБА_12 та солдат ОСОБА_6 перестали виходити на зв'язок.
В 09 год 00 хв за результатами пошукових заходів неподалік населеного пункту ОСОБА_13 було виявлено транспортний засіб марки УАЗ «Хантер», який підірвався на вибуховому пристрої (тип не встановлено). Внаслідок вибуху штаб-сержант ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 - ОСОБА_12 та солдат ОСОБА_6 загинули».
Причиною групового нещасного випадку (випадків смерті) визначено, що військовослужбовці, та зокрема штаб-сержант ОСОБА_4 , в супереч відданих бойових розпоряджень самовільно залишили визначену їм для несення служби позицію ротного опорного пункту «Зеніт» на транспортному засобі УАЗ «Хантер», не доповіли старшому начальнику, допустили пересування по замінованій ділянці місцевості, що призвело до наїзду та підриву транспортного засобу на невідомому вибуховому пристрої (п.4 акту Нвс-5 №432-2024).
В п.п.7.1. п.7 акту Нвс-5 №432-2024 зазначено висновок комісії про те, що груповий нещасний випадок зі смертельними наслідками, що мав місце із штаб-сержантом ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 вирішено вважати таким, що стався не під час виконання ними обов'язків військової служби.
п.8 акту Нвс-5 №432-2024 рішенням комісії про складання (не складення) акта форми Нвс-1 (акта форми НПвс) вирішено скласти акт форми НПвс.
В акті №432/01-2024 форми НПвс про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем ОСОБА_2 не під час виконання обов'язків військової служби, заначено, що причиною нещасного випадку (п.7 акту) визначено, що військовослужбовці, та зокрема штаб-сержант ОСОБА_4 , всупереч відданих бойових розпоряджень самовільно залишили визначену їм для несення служби позицію ротного опорного пункту «Зеніт» на транспортному засобі УАЗ «Хантер», не доповіли старшому начальнику, допустили пересування по замінованій ділянці місцевості, що призвело до наїзду та підриву транспортного засобу на невідомому вибуховому пристрої.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
В п.1, п.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» видно, що у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві державою гарантована виплата одноразової грошової допомоги, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно п.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у п.п.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Із змісту ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» видно, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком, зокрема:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув у зоні військових дій, а тому, є особою, яка згідно ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі, якщо смерть чоловіка військовослужбовця настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Суд враховує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2024р. у справі №380/28267/23 ІНФОРМАЦІЯ_2 склав акти №432-2024 форми Нвс-5 розслідування групового нещасного випадку (випадку смерті) військовослужбовців, що стався 22.11.2022р., близько 09 год. 00 хв. та №432/01-2024 форми НПвс про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби (щодо зокрема ОСОБА_2 ).
В актах зазначено, що загибель ОСОБА_2 фактично спричинена власним недбалим ставлення до військових обов'язків, а тому нещасний випадок, що мав місце 22.11.2022р., відбувся не під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про Державну прикордонну службу України» з метою встановлення єдиного порядку розслідування та обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до законодавства Міністр внутрішніх справ України 22.06.2016р. видав наказ №199, яким затвердив Інструкцію про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України (далі - Інструкція №199).
В п.1, п.3 розділу І Інструкції №199 визначено, що ця Інструкція визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.
Порядок розслідування нещасних випадків врегульовано розділом ІІ Інструкції №199.
Згідно п.1 розділу ІІ Інструкції №199 про кожний нещасний випадок потерпілий або особа, яка його виявила, чи свідок нещасного випадку повинні негайно доповісти безпосередньому керівнику або керівнику робіт і вжити заходів для надання необхідної допомоги потерпілому.
В п.5-п.6 розділу ІІ Інструкції №199 видно, що у разі групового нещасного випадку, випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця комісія призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби, яке оформлюється наказом Адміністрації Держприкордонслужби.
Нещасний випадок, що стався в органі Держприкордонслужби з військовослужбовцем іншого органу Держприкордонслужби під час виконання ним службового завдання, розслідується комісією, призначеною керівником органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок.
У разі якщо потерпілий є військовослужбовцем Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу, комісія призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу відповідно.
п.п. 8-9 розділу ІІ Інструкції №199 передбачено, що комісія зобов'язана:
-оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
-з'ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю або самогубства;
-визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби;
-установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.
Члени комісії мають право одержувати письмові пояснення від посадових осіб та інших військовослужбовців і працівників органів Держприкордонслужби, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.
В п.15-п.16 розділу ІІ Інструкції №199 видно, що за результатами розслідування комісія зобов'язана скласти:
-акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) форми Нвс-5;
-акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби форми Нвс-1 (додаток 2), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби форми НПвс (додаток 3), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби.
Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5.
Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.
Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що діяла на момент затвердження Інструкції №199 і яка, у зв'язку з внесенням змін у цей Закон, на даний момент є частиною четвертою) зазначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
В п.17 розділу ІІ Інструкції №199 встановлено, що акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком:
-вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння;
-вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
-навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
З системного аналізу вищенаведених норм Інструкції №199 видно, що за наслідком розслідування нещасного випадку комісією Держприкордонслужби складаються акт форми Нвс-5, а також один з актів: або ж форми Нвс-1 (якщо нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби), або ж форми НПвс (якщо нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби).
При цьому, відповідні акти форми Нвс-5, форми Нвс-1 та форми НПвс є індивідуальними актами суб'єкта владних повноважень, приймаються як остаточні документи з метою фіксування результату розслідування нещасного випадку, та підлягають як адміністративному (п.20-п.22 розділу ІІ Інструкції №199), так і оскарженню їх в судовому порядку.
Як видно з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 склав акт №432-2024 форми Нвс-5 та акт №432/01-2024 форми НПвс.
У вказаних актів видно, що причиною групового нещасного випадку (випадків смерті) зафіксовано, що військовослужбовці, та зокрема штаб-сержант ОСОБА_4 , в супереч відданих бойових розпоряджень самовільно залишили визначену для несення служби позицію ротного опорного пункту «Зеніт» на транспортному засобі УАЗ «Хантер», не доповіли старшому начальнику, допустили пересування по замінованій ділянці місцевості, що призвело до наїзду та підриву транспортного засобу на невідомому вибуховому пристрої.
Однак, відповідно до матеріалів службового розслідування, яке проведене за наказом командира НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ згідно Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 08.11.2021р. № 815 зокрема:
-витягу з журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону про події на РОП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » і «Зеніт», що мали місце 22.11.2022р.
-рапорту начальника зведеного загону відділу прикордонної служби ( тип С) НОМЕР_4 прикордонного загону на ім'я НОМЕР_1 прикордонного загону від 06.12.2022р.
-пояснень військовослужбовців ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та інших документів встановлено, що щтаб-сержант ОСОБА_4 та інші солдати в період з 29.10.2022р.-22.11.2022р. згідно бойових розпоряджень та наказів командування виконували військові обов'язки на опорному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (РОП) біля н.п. Майдан Донецької області. При цьому, самовільне залишення, зокрема, ОСОБА_2 ротного опорного пункту «Зеніт» відбулося за вимушених обставин, а саме - з метою доставки води та продуктів харчування на інший ротно-опорний пункт «Хижак». Водночас, обов'язки щодо доставки їжі і продуктів харчування на ротно-опорні пункти «Зеніт» та «Хижак» покладено на виконуючого обов'язки начальника третьої бойової прикордонної застави зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») майора ОСОБА_17 , з яким тривалий час був відсутній зв'язок, що не спростував апелянт.
Зокрема, з пояснень сержанта ОСОБА_21 , майора ОСОБА_17 , долучених до матеріалів розслідування видно, що вимоги щодо заборони залишення ротно-опорних пунктів без дозволу начальника третьої бойової прикордонної застави зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») майора ОСОБА_17 чи начальника зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») підполковника ОСОБА_24 доводились до військовослужбовців ротно-опорного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_8 » в усній формі. Картографічні схеми розміщення мінних полів та план-схема маршрутів не видавались.
У висновку службового розслідування за фактом загибелі 22.11.2022р. військовослужбовців зведеного загону впс (тип «С») « ІНФОРМАЦІЯ_6 », які перебували в оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, затвердженого 06.12.2022р. начальником НОМЕР_1 прикордонного загону, майором ОСОБА_17 надано таке пояснення:
«Під час постановки бойового наказу складу старшому РОП «Зеніт» штаб-сержанту ОСОБА_9 майором ОСОБА_25 визначено, що у разі необхідності (відсутність стійкого зв?язку, погіршення погодних умов, надання невідкладної медичної допомоги) старший має право за особистим окремим рішенням здійснити переміщення між РОПами «Зеніт»-«Хижак», який здійснити безпечним маршрутом.
Майору ОСОБА_26 зі слів старшого РОП « ОСОБА_8 » солдата ОСОБА_27 стало відомо, що близько 05:30год. 22.11.2022р. побачивши, що на РОП «Хижак» закінчується питна вода (для приготування їжі) та після неодноразових спроб встановити зв'язок з ним з причин доставки води, останній звернувся по допомогу до старшого РОП «Зеніт» штаб-сержанта ОСОБА_28 щодо доставки води з РОП «Зеніт».
Тобто, з наявних матеріалів як службового розслідування, так і розслідування нещасного випадку чітко видно, що штаб-сержанту ОСОБА_2 за наявності виключних обставин дозволено залишати ротно-опорний пункт «Зеніт» без відповідного дозволу командира, що не спростував апелянт.
Такою виключною обставиною, серед інших, була відсутність стійкого зв?язку з начальником третьої бойової прикордонної застави зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») майором ОСОБА_17 .
Крім того, поясненнями ОСОБА_23 , старшим на ротно-опорному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_7 », підтверджується наявність такої обставини.
Так, солдат ОСОБА_23 пояснив:
«Старшим на РОП «Хижак» він був призначений , старшим на РОП «Зеніт» призначений штаб-сержант ОСОБА_4 , які призначені начальником третьої прикордонної застави зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С) «Львів-1» майор ОСОБА_29 .
Близько 05:30год 22.11.2022р. ОСОБА_23 побачив, що на РОП «Хижак» закінчуються запаси питної води (для приготування їжі) та після неодноразових спроб встановити зв?язок з начальником НОМЕР_5 бойової прикордонної застави з причин доставки води, звернувся по допомогу до старшого РОП «Зеніт» штаб-сержанта ОСОБА_30 щодо доставки води з РОП «Зеніт».
Отже, в даному випадку, вимушеною причиною для залишення
ОСОБА_2 ротно-опорного пункту «Зеніт» була відсутність стійкого зв'язку з начальником 3 бойової прикордонної застави та необхідність доставки води та продуктів харчування до сусіднього ротно-опорного пункту «Хижак». Тобто, ОСОБА_2 виконував службову поїздку, яка здійснювалась з метою належного забезпечення особового складу РОП водою і продуктами харчування, що є необхідним для виконання бойових наказів і розпоряджень, що не спростував апелянт.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки нещасний випадок з ОСОБА_2 відбувся в момент здійснення доставки води та продуктів харчування, такий слід кваліфікувати саме як нещасний випадок, що стався під час виконання обов'язків військової служби.
Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта, що за відсутності картографічної схеми розміщення мінних полів та план-схеми маршрутів ОСОБА_2 був позбавлений можливості самостійно визначити безпечний маршрут доїзду до ротно-опорного пункту «Хижак».
Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що Указом Президента України №448/2023 від 26.07.2023р. за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові майстер-сержант ОСОБА_2 нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Із змісту Статуту відзнаки Президента України - ордена «За мужність», затвердженого Указом Президента України від 21.08.1996р. №720/96 видно, що відзнакою Президента України - орденом "За мужність" нагороджуються військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та інші особи за особисту мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків стихійного лиха, пожеж та за інших надзвичайних обставин, у боротьбі зі злочинністю, а також при виконанні військового, службового, громадянського обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя. Нагородження орденом "За мужність" військовослужбовців та прирівняних до них осіб провадиться за поданням, зокрема, Міністерства оборони України, командування Прикордонних військ України.
Тобто, через вісім місяців після загибелі ОСОБА_2 командування Прикордонних військ України вносить на ім'я Президента подання про нагородження його орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Проте, апелянт стверджує про здійснення досудового розслідування стосовно цього військовослужбовця (яке триває і на теперішній час) за фактом недбалого ставлення до військової служби.
Факт нагородження ОСОБА_2 орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно ставить під сумнів доводи апелянта про наявність ознак недбалого ставлення загиблого до військової служби, а встановлені у справі обставини в цілому свідчить про суперечливість покликань та недоведеність належними доказами доводів відповідача про наявність в діях ОСОБА_2 ознак правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність зазначення в актах №432-2024 форми Нвс-5 та №432/01-2024 форми НПвс від 09.10.2024р. того, що нещасний випадок відбувся не під час виконання ОСОБА_2 обов'язків військової служби, а тому такі акти слід скасувати та як наслідок з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 22.11.2022р. з військовослужбовцем ОСОБА_2 , а також скласти відповідні акти з урахуванням висновків суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв не у спосіб, що визначені законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі № 380/25734/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 23.01.2026р.