23 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/10643/24 пров. № А/857/7829/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газметер» до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Димарчук Т.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 20.01.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
26.09.2024р. (згідно із відомостями ярлика на поштовому відправленні) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Газметер» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, із врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Волинською митницею (як відокремленим підрозділом Державної митної служби України) наступні рішення:
рішення № UA205140/2024/000191/3 від 10.07.2024р. про коригування митної вартості товарів;
картку відмови № UA205140/2024/000897 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 11015 грн. 95 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. (Т.1, а.с.1-14, 92, 117-123).
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (Т.1, а.с.134 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000191/3 від 10.07.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/000897 від 12.04.2024р.; стягнуто на користь ТзОВ «Газметер» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 11015 грн. 95 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. (Т.1, а.с.262-271).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Волинська митниця, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.1-10).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № 24UA205140024287U0 від 11.04.2024р., встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а також наявність розбіжностей в документах, поданих декларантом позивача до митного оформлення товарів, а саме:
відповідно до п.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 14/2023/EH від 02.01.2023р. ціна товару формується згідно прайс-листів; інших документів, які зазначають інформацію щодо зниження/підвищення вартості в контракті не вказано;
відповідно довідки-калькуляції про витрати на перевезення вантажу № 11/04/24-1 від 11.04.2024р. загальна вартість транспортних витрат по маршруту Одоланов (Польща) - пп «Чоп» (UA), - Захонь (HU) становить 85620 грн. 50 грн. (36109,5+49511). Орієнтовна протяжність цього маршруту 736 км, що становить 116,33 грн./км. У вищезазначеному документі вартість транспортування по маршруту «Чоп» (UA), - Захонь (HU) - Луцьк становить 13381 грн. 70 коп., орієнтовна протяжність маршруту 403 км, що становить 33,2 грн./км; витрати на транспортування розподілено не пропорційно;
заявлені умови поставки EXW передбачають, що покупець приймає ризики з моменту отримання вантажу на складі/фабриці продавця. Відомостей про вартість навантаження/розвантаження товару не надано, що свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
У зв'язку із вищевикладеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів декларанту позивача направлені електронні повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів ч.3 ст.53 МК України.
Декларантом на вимогу митниці надано прайс-лист виробника, лист № ЕН/32/3/2024 від 12.04.2024р.. Листом № 12/04/24-1 від 12.04.2024р. повідомлено про відсутність інших додаткових документів.
У листі № EH/32/3/2024 від 12.04.2024р. було зазначено, що зниження цін на газоподібний гелій викликано поточною ситуацією на ринку гелію, однак декларантом не надано документів, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, що унеможливлюють перевірку такого твердження.
Таким чином, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України за МД № 24UA205140024287U0 від 11.04.2024р., не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом; не спростовані розбіжності, виявлені митним органом.
Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі ст.59 МК України, відповідно до наказу ДМС України № 476 від 01.07.2021р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: - товар 1 - на рівні 166,75 дол.США/кг (29,76 дол.США/куб.м) за МД № UA205140/2024/004941 від 24.01.2024р.
Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України, про що свідчить митна декларація типу ІМ40ДЕ № 24UA205140024858U0 від 12.04.2024р.
Відповідач звертає увагу, що запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару. Проте, позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару .
Зважаючи на викладене, вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах.
Окрім цього, визначена судом до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. є неспівмірною із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг. Підготовка розглядуваної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 02.01.2023р. між ТзОВ «Газметер» (покупець) та компанією ORLEN S.A. - Oddzial PGNiG w Odolanowie (Польща, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 14/2023/ЕН (Т.1, а.с.33-45).
Контракт визначає правила продажу продавцем покупцеві газоподібного гелію різних сортів, параметри якого вказані в специфікаціях, доступних на веб-сайті продавця (п.1 розділу 1 контракту).
Згідно п.1 розділу 4 контракту продавець заповнює гелій у газові балони або зв'язки, що належать покупцю та доставляються покупцем на відділення продавця в м.Одоланов у рамках домовленостей між уповноваженими представниками обох сторін. Поставка товару за умовами контракту здійснюється покупцем на територію України (на основі EXW WORKS Odolanow (INCOTERMS 2010). Всі витрати, понесені по транспортуванню товару несе покупець.
Відповідно до п.п.1, 6, 8, 9 розділу 5 контракту продавець стягує з покупця плату за наповнений газоподібний гелій згідно прайс-листа продавця, який є додаток № 2 до контракту. Продавець гарантує, що ціна на гелій не підвищуватиметься протягом мінімум 6 місяців (період стабілізації) з моменту його початку, включаючи початок дії контракту або початок дії нового прайс-листа. Якщо протягом періоду стабілізації будуть запроваджені нижчі ціни, ці нижчі ціни стануть договірними. Після періоду стабілізації застосовуються ціни з поточного прайс-листа продавця, і вони будуть дійсними протягом наступного періоду щонайменше 6 місяців (період стабілізації). Зміна прайс-листа не вимагає внесення змін до контракту. Вартість товару, що поставляється в рамках цього контракту, визначається в польських злотих (PLN). Загальна вартість контракту складається з суми всіх рахунків-фактур протягом терміну дії даного контракту.
Згідно п.п.1-3 розділу 6 контракту продавець виставлятиме рахунок-фактуру за кожну поставку гелію на основі звіту про доставку, описаного в §4.
Покупець сплачує 100% передоплату за кожну партію гелію відповідно до рахунку-проформи, виставленого продавцем згідно із замовленням покупця. Всі витрати і комісії банку покупця, необхідні для перерахування коштів, несе покупець, а банку продавця - продавець. Датою оплати визнається дата нарахування коштів на рахунок продавця.
На виконання умов вказаного контракту компанія ORLEN S.A. - Oddzial PGNiG w Odolanowie (Польща) для проведення передоплати в розмірі 100 % виставила позивачу рахунок-проформу № 22/Е/2024 від 04.04.2024р. на суму 326617,20 PLN за 3276 м.куб. газоподібного гелію за ціною за одиницю 99,70 PLN (Т.1, а.с.62-63).
Замовлений газоподібний гелій оплачений позивачем згідно платіжної інструкції № б/н від 05.04.2024р. на суму 326617,20 PLN з призначенням платежу «передплата за газоподібний гелій, контракт № 14/2023/ЕН від 02.01.2023р., рахунок-проформа № 22/Е/2024 від 04.04.2024р.» (Т.1, а.с.66, 133).
З метою здійснення митного оформлення імпортованого товару 11.04.2024р. декларант ТзОВ «Газметер» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію № 24UA205140024287U0 з описом товару - «Продукти неорганічної хімії: Газоподібний гелій балонної чистоти тип 4.0E - 3276 м3; Технічний, чистотою не менше 99.99%, постачається у зв'язках для гелію w212b 300/450bar, з'єднані комбінованим колектором. Всього: 3276 м3. Призначений для промислових цілей, а також для використання у сфері розваг (для надування повітряних куль). Торговельна марка: PGNiG. Виробник: Polski Koncern Naftowy ORLEN S.A. - Oddzial PGNiG w Odolanowie, EU», де в графі 42 МД вказано ціну товару в розмірі 326617,20 PLN. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару у розмірі 3628,99 PLN) в сумі 3286048 грн. 63 коп. (еквівалентно 330246,19 PLN), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту (т.1, а.с.28).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:
зовнішньоекономічний контракт № 14/2023/ЕН від 02.01.2023р.;
рахунок-проформу № 22/Е/2024 від 04.04.2024р.;
рахунок-фактуру (інвойс) № 2404DAF022 від 09.04.2024р.;
пакувальний лист № б/н від 09.04.2024р.;
автотранспортну накладну (CMR) № 2024 від 09.04.2024р.;
сертифікат з перевезення (походження) товару (EUR.1) № PL/MF/AU 0252182 від 09.04.2024р.;
банківський платіжний документ в іноземній валюті № б/н від 05.04.2024р.;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка-калькуляція про витрати на перевезення вантажу) № 11/04/24-1 від 11.04.2024р.;
договір (контракт) на перевезення № 15/09/22-1 від 15.09.2022р.;
лист № ЕН/30/27/2024 від 26.03.2024р.;
лист № ЕН/98/38/2023 від 04.07.2023р.;
сертифікат аналізу № б/н від 09.04.2024р.;
копію митної декларації країни відправлення 24PL394010E0342571 від 09.04.2024р. (Т.1, а.с.33-45, 56-57, 62-69, 73-76, 81).
Відповідачем запропоновано декларанту надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:
виписку з бухгалтерської документації;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
транспортні (перевізні) документи; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
Декларантом на вимогу митниці для підтвердження митної вартості надано прайс-лист виробника, лист № ЕН/32/3/2024 від 12.04.2024р. (Т.1, а.с.48-49, 58-61, 79-80).
Листом № 12/04/24-1 від 12.04.2024р. повідомлено про відсутність інших додаткових документів (Т.1, а.с.71).
12.04.2024р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000067/1 (Т.1, а.с.16-17).
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
відповідно до п.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 14/2023/EH від 02.01.2023р. ціна товару формується згідно прайс-листів; інших документів, які зазначають інформацію щодо зниження/підвищення вартості в контракті не вказано;
відповідно довідки-калькуляції про витрати на перевезення вантажу № 11/04/24-1 від 11.04.2024р. загальна вартість транспортних витрат по маршруту Одоланов (Польща) - пп «Чоп» (UA), - Захонь (HU) становить 85620 грн. 50 коп. (36109,5+49511). Орієнтовна протяжність даного маршруту 736 км, що становить 116,33 грн./км. У вищезазначеному документі вартість транспортування по маршруту «Чоп» (UA), - Захонь (HU) - Луцьк становить 13381 грн. 70 коп., орієнтовна протяжність маршруту 403 км, що становить 33,2 грн./км; витрати на транспортування розподілено не пропорційно;
заявлені умови поставки EXW передбачають, що покупець приймає ризики з моменту отримання вантажу на складі/фабриці продавця. Відомостей про вартість навантаження/розвантаження товару не надано, що свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі ст.59 МК України, відповідно до наказу ДМС України № 476 від 01.07.2021р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на рівні - 166,75 дол. США/кг (29,76 дол. США/м3) за МД № UA205140/2024/004941 від 24.01.2024р.
Крім того, Волинська митниця видала 12.04.2024р. картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/000897, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України (Т.1, а.с.18-19).
13.05.2024р. ТзОВ «Газметер» звернулося до ДМС України зі скаргою на рішення № UA205140/2024/000067/1 від 12.04.2024р. та картку відмови, за результатами розгляду якої ДМС України прийнято рішення № 15/15-02-02/13/3514, яким скаргу задоволено частково, скасовано рішення про коригування митної вартості № 205140/2024/000067/1 від 12.04.2024р., зобов'язано Волинську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства та відмовлено в задоволенні решти вимог (Т.1, а.с.20-25).
Волинською митницею прийнято нове рішення про коригування митної вартості товарів № 205140/2024/000191/3 від 10.07.2024р., у якому митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі ст.59 МК України, відповідно до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на рівні - 166,75 дол. США/кг (29,76 дол. США/м3) за МД № UA205140/2024/004941 від 24.01.2024р.
Як зазначено у графі 33 рішення № 205140/2024/000191/3 від 10.07.2024р., митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
відповідно до п.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 14/2023/EH від 02.01.2023р. ціна товару формується згідно прайс-листів; інших документів, які зазначають інформацію щодо зниження/підвищення вартості в контракті не вказано;
відповідно до довідки-калькуляції про витрати на перевезення вантажу № 11/04/24-1 від 11.04.2024р. загальна вартість транспортних витрат по маршруту Одоланов (Польща) - пп «Чоп» (UA), - Захонь (HU) становить 85620 грн. 50 коп. (36109,5+49511). Орієнтовна протяжність даного маршруту 736 км, що становить 116,33 грн./км. У вищезазначеному документі вартість транспортування по маршруту «Чоп» (UA) - Захонь (HU) - Луцьк становить 13381 грн. 70 коп., орієнтовна протяжність маршруту 403 км, що становить 33,2 грн./км; витрати на транспортування розподілено не пропорційно;
заявлені умови поставки EXW передбачають, що покупець приймає ризики з моменту отримання вантажу на складі/фабриці продавця. Відомостей про вартість навантаження/розвантаження товару не надано, що свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
В оскаржуваному рішенні митницею додатково зазначено, що п.2 параграфу 6 контракту № 14/2023/EH від 02.01.2023р. передбачено, що покупець сплачує 100 % передоплату за кожну партію гелію відповідно до рахунку-проформи, виставленого продавцем згідно із замовленням покупця, однак, для підтвердження ціни, що фактично сплачена, декларантом до митного оформлення не надано платіжної інструкції в іноземній валюті з відповідними відмітками надавача платіжних послуг про її виконання. Для підтвердження транспортних витрат декларантом до митного оформлення надано довідку-калькуляцію про витрати на перевезення вантажу № 11/04/24-1 від 11.04.2024р., яка не містить відомостей про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
У подальшому спірний товар випущено у вільний обіг згідно МД № 24UA205140024858U0 від 12.04.2024р., із застосуванням положень ч.7 ст.55 МК України.
Розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів та картки відмови, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена декларантом за першим (основним) методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами. Зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом, а посилання митного органу на начебто розбіжності, які були відсутні, свідчить про упередженість останнього.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта.
Таким чином, рішення № UA205140/2024/000191/3 від 10.07.2024р. про коригування митної вартості товарів, картка відмови № UA205140/2024/000897 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є необґрунтованими та безпідставними.
Окрім цього, суд дійшов висновку, що враховуючи складність справи, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, до стягнення на користь позивача належить 4000 грн. витрат на правничу допомогу.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено.
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Зокрема, зовнішньоекономічний контракт № 14/2023/ЕН від 02.01.2023р., укладений між ТзОВ «Газметр» (покупець) та компанією ORLEN S.A. - Oddzial PGNiG w Odolanowie (Польща, продавець), містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки. Рахунок-фактура (інвойс) № 2404DAF022 від 09.04.2024р. визначає ціну товару 326617,20 PLN, умови оплати, спосіб та умови поставки. Рахунок-проформа № 22/Е/2024 від 04.04.2024р., на підставі якого була проведена попередня оплата за газоподібний гелій, наданий для підтвердження митної вартості товару, визначає вартість товару 326617,20 PLN.
Доказом оплати є банківський платіжний документ в іноземній валюті № б/н від 05.04.2024р. на суму 326617,20 PLN, за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу. У платіжному документі в іноземній валюті № б/н від 05.04.2024р. в призначенні платежу вказано «передплата за газоподібний гелій, контракт № 14/2023/ЕН від 02.01.2023р., рахунок-проформа № 22/Е/2024 від 04.04.2024р.» (Т.1, а.с.66, 133).
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з ч.2 ст.53 МК України, є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Встановлено, що вказана в МД № 24UA205140024287U0 від 11.04.2024р. ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) № 2404DAF022 від 09.04.2024р., наданому позивачем для підтвердження митної вартості товару та становить 326617,20 PLN.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару газоподібний гелій, щодо якого здійснено коригування митної вартості, становить 326617,20 PLN.
Будь-яких розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
На підтвердження вартості витрат на транспортування товару (газоподібний гелій) митному органу надано довідку-калькуляцію про витрати на перевезення вантажу № 11/04/24-1 від 11.04.2024р., відповідно до якої витрати по доставці власного вантажу автомобілем VOLVO FH 440 НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (вказаного у МД - гр.18) по маршруту м.Луцьк (Україна) - Одоланов (Польща) - м.Луцьк (Україна) становить 99002 грн. 20 коп.
Відповідно до довідки транспортні витрати по перевезенню вантажу за маршрутом м.Луцьк (Україна) - п/п Чоп - Захонь (Угорщина) - Одоланов (Польща) становлять 49511 грн.; Одоланов (Польща) - п/п Захонь (Угорщина) - п/п Чоп (за межами митної території України) становлять 36109 грн. 50 коп.; п/п Захонь (Угорщина) - п/п Чоп - м.Луцьк (Україна) (в межах митної території України) становлять 13381 грн. 07 коп.
Вартість витрат на перевезення вантажу до кордону України, яка включена до митної вартості товару, складає 36109 грн. 50 коп. (еквівалентно 3628,99 PLN) (а.с.69).
Поставка товару здійснювалась власним автотранспортом ТзОВ «Газметер».
Окрім цього, апеляційний суд враховує, що у листі-роз'ясненні № 12/04/24-1 від 12.04.2024р. (а.с.71) ТзОВ «Газметр» було уточнено, що витрати на транспортування розподілено пропорційно. Загальна вартість перевезення по маршруту Луцьк (Україна) - п/п Чоп-Захонь - Одоланов (Польща) - п/п Захонь-Чоп - Луцьк (Україна) згідно довідки становить 99002 грн. 20 коп., загальна протяжність 3312 км, що складає 29,89 грн/км. Протяжність Луцьк (Україна) - п/п Чоп- Захонь - Одоланов (Польща) становить 1656 км, Одоланов (Польща) - п/п Захонь-Чоп - 1208 км, п/п Захонь-Чоп - Луцьк (Україна) - 448 км. Загальна протяжність за маршрутом Одоланов (Польща) - п/п Захонь (Угорщина) - п/п Чоп (за межами митної території України) становить 1208 км, а відтак (з урахуванням вартості 29,89 грн./км) сума витрат на транспортування складає 36107 грн. 12 коп., що цілком співмірна із визначеною позивачем вартістю витрат на перевезення вантажу до кордону України, яка була включена до митної вартості товару. З-поміж іншого, перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням окремих статей витрат.
Таким чином, визначена у митній декларації № 24UA205140024287U0 від 11.04.2024р. митна вартість товару в розмірі 3286048 грн. 63 коп. (еквівалентно 330246,19 PLN), включає вартість товару (326617,20 PLN) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України 36109 грн. 50 коп. (еквівалентно 3628,99 PLN), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надавались Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації № 24UA205140024287U0 від 11.04.2024р.
Також апеляційний суд враховує, що технічні пристосування та конструкція напівпричепа передбачає наявність навантажувально-розвантажувального механізму (гідроборту), що дозволяє такі роботи здійснювати водієм самостійно, без сторонньої допомоги та залучення додаткової сили. Відтак, будь-яких витрат на навантаження/розвантаження товару позивачем не було понесено.
Окрім цього, декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.04.2024р. і рахунок-проформу № 22/Е/2024 від 04.04.2024р. з відповідними відмітками надавача платіжних послуг про виконання. Із листа, наданого компанією ORLEN S.A. - Oddzial PGNiG w Odolanowie (Польща) від 10.07.2024р., вбачається, що 05.04.2024р. компанія отримала від ТзОВ «Газметер» передоплату в сумі 326617,20 PLN згідно рахунку-проформи № 22/Е/2024 від 04.04.2024р. на умовах 100 % передоплати. Відвантаження товару відбулося згідно з інвойсом № 2404DAF022 від 09.04.2024р. Вартість відвантаженого товару дорівнювала вартості передоплати (Т.1, а.с.78).
У частині доводів у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, що відповідно до п.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 14/2023/EH від 02.01.2023р. ціна товару формується згідно прайс-листів; інших документів, які зазначають інформацію щодо зниження/підвищення вартості в контракті не вказано, апеляційний суд враховує, що на підтвердження ціни товару митному органу було надано прайс-лист виробника, рахунок-фактуру (інвойс) № 2404DAF022 від 09.04.2024р., банківський платіжний документ від 05.04.2024р. та листи виробника від 26.03.2024р. та від 10.07.2024р., з яких вбачається вартість товару, що надавало можливість митному органу її перевірити.
Водночас, відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на перевезення вантажу та вказували на їх умисне заниження, відтак, такі зауваження митного органу є необґрунтованими.
Отже, з наданих під час митного оформлення товару документів підтверджувалася вартість товару та заявлені до митної вартості витрати, пов'язані із транспортуванням. Зазначені документи не мали між собою будь-яких розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом, а посилання митного органу на начебто розбіжності, які були відсутні, свідчить, що останній діяв упереджено.
Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого об'єктивного підтвердження.
Водночас, в ЄАІС ДФС України є відсутньою інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскаржених рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (№ UA 205140/2024/004941 від 24.01.2024р.), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
Звідси, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, такі підтверджували числові значення митної вартості.
Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000191/3 від 10.07.2024р., картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/000897 від 12.04.2024р. не ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою адвоката Кушніруком А.В., отриманою в суді першої інстанції, в загальному розмірі 7000 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивача представлено:
договір про надання професійної правничої допомоги № б/н від 01.05.2024р., укладений між адвокатом Кушніруком А.В. та ТзОВ «Газметер»;
акт приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2024р. згідно договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від 01.05.2024р.;
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
ордер на надання правничої допомоги серія АС № 1111225;
банківську виписку з АТ «ПУМБ» на суму оплати 7000 грн. (Т.1, а.с.86-91).
Згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2024р. адвокатом надані позивачу наступні послуги: складання та формування претензії про сплату заборгованості; складання та формування позовної заяви до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000191/3 від 10.07.2024р. та картки відмови у прийнятті митної декларації; формування додатків до позовної заяви для відповідача та суду для їх направлення на адресу суду.
Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Кушніруком А.В. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 140/10643/24.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді вивчення документів, законодавства та судової практики, підготовки позовної заяви, підготовки відповіді на відзив.
У частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Судом першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи визначено дійсний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4000 грн., який є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю.
Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025р. в частині зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025р. в адміністративній справі № 140/10643/24 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.2, а.с.99-100).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025р. в адміністративній справі № 140/10643/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).
Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025р. в частині зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025р. в адміністративній справі № 140/10643/24 такою, що втратила чинність.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 23.01.2026р.