головуючий суддя у першій інстанції: Скільський І.І.
23 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2649/20 пров. № А/857/47038/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б, Шавеля Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 300/2649/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії, -
05.10.2020, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив суд:
-зобов'язання здійснити з 01.01.2018р. перерахунок пенсії по інвалідності без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату з урахування виплачених сум.
05.11.2020р. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/2649/20, яке набрало законної сили 15.01.2021р. задоволено позов.
Суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018р. перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
10.10.2025р. позивач звернувся в суд із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020р. у справі №300/2649/20 у відповідності до ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахованої суми доплати до пенсії за період з січня 2018 року - січень 2021 року у розмірі 244 640,32 грн. Вказана заява мотивована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не виконує рішення суду від 05.11.2020р. у справі, зокрема не виплачує нараховану заборгованість в сумі 244 640,32 грн. Зазначив, що невиконання суб'єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили судового рішення є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Ухвалою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025р заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 300/540/23 задоволено.
Суд першої інстанції змінив спосіб та порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020р. у справі №300/2649/20 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) нараховану та невиплачену суму пенсії за період з січня 2018 року - січень 2021 року у розмірі 244640 (двісті сорок чотири тисячі шістсот сорок) гривень 32 копійки.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Ухвалу Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020р. у справі №300/2649/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018р. перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, обчислена на виконання судового рішення від 05.11.2020р. у справі №300/2649/20 видно, що пенсія позивача за період з січня 2018 року - січень 2021 року становить - 244640,32 грн.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконав рішення суду в частині здійснення з 01.01.2018р. перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказане рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 15.01.2021р., на даний час пенсійним органом не виконано в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачено суму доплати до пенсії за період з січня 2018 року - січень 2021 року в грошовій формі у розмірі 244640,32 грн.
В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», видно, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення ст.6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу.
Тобто, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями ст. 129-1 Конституції України.
В ст.370 КАС України видно, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
ч.1, ч.3 ст.378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, оскільки в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №П/811/269/17.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
В ст.7 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесені суттєві зміни до положень ст.378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту ч.1, ч.3 ст.378 КАС України (у редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19 грудня 2024 року ст.378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при тому зміна способу і порядку виконання судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідної виплати.
Суд апеляційної інстанції наголошує та звертає увагу пенсійного органу, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020р. у справі №300/2649/20, яке набрало законної сили, на даний час пенсійний орган не виконав в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачено суму доплати до пенсії за період з січня 2018 року - січень 2021 року в грошовій формі у розмірі244640,32 грн.
Доводи апелянта про те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення, запропонована заявником, фактично змінить по суті рішення, оскільки буде змінено обраний спосіб захисту прав позивача, апеляційний суд відхиляє, оскільки не враховано тих змін, які відбулися у ст.378 КАС України згідно Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року, та про які зазначено вище.
Доводи апелянта про те, що на час розгляду справи суд в межах спірних правовідносин не вирішував питання про виплату позивачу конкретних грошових сум, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідна сума доплати пенсії самостійно нарахована пенсійним органом на виконання судового рішення у справі, спору щодо неї немає. Тобто така є виплатою, за судовим рішенням. Зазначена пенсійна виплата може бути стягнута з пенсійного органу у порядку застосування судом інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі імперативної норми абз.2 ч.3 ст.378 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність правових підстав для задоволення заяви, в порядку ч.3 ст.378 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 300/2649/20- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель