22 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/26170/24 пров. № А/857/15727/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року (суддя-Мричко Н.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №380/26170/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2024 року позивач звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: 1) протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 10.10.2024; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 10.10.2024.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому висловив свої заперечення проти його задоволення. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 10.10.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 10.10.2024. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, зазначає, що позивач перебувала на обліку у відповідача. Пенсія була призначена за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, а з 10.10.2024 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Зазначає апелянт, що чинним законодавством передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата (дохід), яка визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Окрім цього, позивача було правомірно переведено на той самий вид пенсії (за віком). Враховуючи викладене, на думку апелянта, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо врахування під час переходу на пенсію за віком за нормами Закону № 1058 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, оскільки, показник середньої заробітної плати, який, відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058 враховується для призначення пенсії, тому, під час переведення на інший вид пенсії залишається незмінним.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.03.2025 та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
10.10.2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід (перерахунок) пенсії за віком. За наслідками розгляду вказаної заяви позивача переведено на пенсію по віку з 10.10.2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Також встановлено, що 21.10.2024 позивач зверталася до відповідача зі заявою щодо перерахунку та виплати пенсії віку із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 24.10.2024 №1300-5903-8/178099 повідомлено позивача про те, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням показника середньої заробітньої плати в України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2014-2016 роки.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Судом першої інстанції вірно враховано, що принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У розглядуваній справі встановлено, що після досягнення встановленого ст. 26 Закону №1058-IV пенсійного віку, позивач набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, а на призначення пенсії за віком на загальних підставах, з її обчисленням відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, позаяк за таким призначенням вона звернулася вперше.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 04.02.2021 у справі №509/3080/16-а, від 17.04.2018 №348/2271/16-а, від 23.10.2018 №334/2653/17 (2-а/334/361/17), від 03.10.2018 №428/450/17.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18) за результатами аналізу обґрунтованості підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком замість переведення в порядку ч. 3 ст. 45 №1058-IV) у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 058-IV. У підсумку, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15).
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постановах від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, від 18.08.2020 у справі № 263/6611/17, від 24.06.2021 у справі № 243/8903/16-а, від 19.01.2022 у справі № 528/639/17.
Вказані підходи в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Так, з матеріалів справи видно, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулася вперше 10.10.2024.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
Тому, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням проведених виплат.
Доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують та зводяться до непогодження із ним, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року в адміністративній справі №380/26170/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська