Справа № 240/25777/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
23 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Національної поліції України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі сина поліцейського ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлені листами Головного управління Національної поліції в Житомирській області:
- від 17.09.2021 № 1253/29/105/052021 (отримано 01.11.2024) та з урахуванням доопрацьованих документів від 04.12.2024 "Про розгляд заяви" №СУД-86279-2024;
- від 30.09.2024 "Про розгляд заяви" № СЕД-42356-2024.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі загибелі сина поліцейського ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до п.2 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 позов задоволено.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області, що викладена у листах від 17.09.2021, від 30.09.2024, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв"язку з загибеллю сина поліцейського ОСОБА_2 .
Зобов"язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв"язку з загибеллю 15.01.2021 сина - поліцейського ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням та додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Відповідачем подано до суду додаткові пояснення по справі, які він просить врахувати при прийнятті рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є батьком загиблого капітана поліції ОСОБА_2 , який проходив службу з 07.11.2015 у Національній поліції України на посаді заступника начальника відділу телефонних комунікацій, структурованих кабельних систем, відео, аудіо сервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно -аналітичної підтримки ГУНП в Житомирській області.
15.01.2021 ОСОБА_2 , на автомобілі марки "Volkswagen Polо", який належить його батьку ОСОБА_1 , трагічно загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, 25.08.2021 позивачем було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності та пакет документів на ім'я начальника ГУНП в Житомирській області.
За результатами розгляду заяви ГУНП в Житомирській області надано лист від 17.09.2021 №1253/29/105/052021, в якому зазначено, що до заяви не був наданий перелік документів, необхідний для належного розгляду питання щодо призначення вищевказаної допомоги. Тому, запропоновано виконати вимоги пункту 4 розділу ІІІ Порядку №4 від 11.01.2016 для належного розгляду щодо призначення вищевказаної допомоги.
Сторонами не заперечується, що за фактом загибелі ОСОБА_2 проведено службове розслідування, за наслідками якого ГУНП в Житомирській області 10.09.2021 видано акт спеціального розслідування нещасного випадку №10 за формою Н-1 (ПВ), відповідно до висновків якого нещасний випадок зі смертельним наслідком стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
У подальшому, наказом ГУНП в Житомирській області від 21.10.2021 №1156 (далі - Наказ №1156) вищезазначений акт від 10.09.2021 було скасовано на підставі листа Департаменту управління майном Національної поліції України від 11.10.2021 №5337/31/01-2021 та призначено нове службове розслідування.
За наслідками проведення такого розслідування 12.11.2021 складено акт за формою Н-1/НПВ № 10/1. Відповідно до його висновку нещасний випадок зі смертельним наслідком стався в період проходження служби не при виконанні службових обов'язків.
Не погодившись з такими діями позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №240/2547/22 частково задоволено позовні вимоги до ГУНП Житомирській області: визнано протиправним та скасовано Акт №10/1 спеціального розслідування нещасного випадку від 12.11.2021.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно здійснити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 15.01.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1139/35422.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 зазначене рішення залишене без змін.
На виконання судового рішення у справі №240/2547/22 Головне управління Національної поліції у Житомирській області видало наказ від 30.01.2023 №120, яким скасувало акт спеціального розслідування нещасного випадку від 12.11.2021 акт №10/1 за формою Н-1/НПВ та призначило за фактом загибелі капітана поліції ОСОБА_2 повторне службове розслідування.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №240/7734/23 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано акт від 02.03.2023 №3/2 спеціального розслідування нещасного випадку, який стався з капітаном поліції ОСОБА_2 ;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно здійснити розслідування нещасного випадку, який стався 15.01.2021 з капітаном поліції ОСОБА_2 , та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1139/35422 та з урахуванням із врахуванням встановлених даним рішенням обставин справи та висновків суду;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень);
- в задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
У рішенні суд прийшов до висновку, що висновки спеціального розслідування, викладені в оскаржуваному акті від 02.03.2023 №3/2, про те, що нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався з капітаном поліції ОСОБА_2 , стався в період проходження служби, але не при виконанні службових обов'язків, є такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному встановлені всіх обставин нещасного випадку, а тому акт спеціального розслідування від 02.03.2023 №3/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.04.2024 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 змінив в мотивувальній та резолютивній частинах щодо відшкодування та стягнення моральної шкоди, визначивши розмір стягнення моральної шкоди з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь позивача в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн.
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 залишено без змін.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі № 240/7734/23 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 було складено акт № 6 спеціального розслідування нещасного випадку від 07.06.2024, яким встановлено, що нещасний випадок зі смертельним наслідком сталися з поліцейським в період проходження служби при виконання службових обов'язків.
У зв'язку з цим, отримавши акт, позивач 30.08.2024 звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина поліцейського ОСОБА_2 .
За наслідками розгляду заяви, відповідач надіслав позивачу лист від 30.09.2024, в якому зазначено, що частиною 8 статті 100 Закону "Про Національну поліцію" передбачено, що особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 16.01.2021 серія 1-7111 № 399605 право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги виникло 15.01.2021, заяву та відповідний пакет документів подано 30.08.2024, що перевищило трьохрічний термін на отримання одноразової грошової допомоги.
Враховуючи викладене, за результатами опрацювання матеріалів позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 8 ст. 100 Закону "Про Національну поліцію".
05.11.2024 в рамках первісно поданої заяви від 25.08.2021 цінним листом з описом вкладення позивачем було подано знову заяву з додатками про призначення одноразової грошової допомоги, а саме:
1.Заяви кожного члена сім"ї ОСОБА_3 ;
2.Копію акту № 6 спеціального розслідування нещасного випадку від 07.06.2024;
3.Копія висновку "Про результати службового розслідування за фактом дорожньо- транспортної пригоди за участю капітана поліції ОСОБА_2 від 16.02.2021";
4.Копію постанови ВЛК про визначення причинного зв"язку, захворювання, що спричинило смерть поліцейського від 23.09.2021 № 8 та від 11.07.2024;
5.Копія посвідчення члена сім"ї померлого (загиблого) ветерана війни ОСОБА_1 ;
6.Копії сторінок паспортів повнолітніх членів сім"ї, батьків та утриманців загиблого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
7.Копія рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі № 240/7734/23;
8.Копія постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 240/7734/23.
Згідно листа відповідача від 04.12.2024 "Про розгляд заяви", зазначено, що на раніше подані заяви надавались інформаційні листи про необхідність надання матеріалів відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" 30.08.2024 було подано заяву з доопрацьованими документами щодо призначення одноразової грошової допомоги. За результатами опрацювання матеріалів було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 8 ст. 100 зазначеного Закону та надіслано відповідний лист про відмову від 30.09.2024 № СЕД-42356 -2024.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі сина поліцейського ОСОБА_2 , тому звернувся з позовом для захисту порушеного права.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Питання призначення та виплати одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського врегульовано статтею 97 Закону № 580-VIII, відповідно до пункту 3 частини першої якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.
Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначені в статті 98 Закону України "Про Національну поліцію".
У випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені в цьому Законі.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
один із подружжя, який пережив загиблу (померлу) особу;
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно з частиною третьою статті 97 Закону № 580-VIII Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На момент звернення позивача із заявами від 30.08.2024 та від 05.11.2024 та надання оскаржуваних відмов порядок розгляду таких заяв був передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року №646 про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який набрав чинності з 11 червня 2024 року (далі - Порядок № 646).
Разом з тим, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 646 від 04 червня 2024 року, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 29 березня 2024 року.
У п.11 Порядку визначено перелік документів, які подаються разом із заявою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) поліцейського .
Відповідно до п.15 Порядку у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів.
Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права. (п.27)
У оскаржуваних листах від 17.09.2024 та від 30.09.2024 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 16.01.2021 серія 1-7111 № 399605 право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги виникло 15.01.2021, заяву та відповідний пакет документів подано 30.08.2024, що перевищило трьохрічний термін на отримання одноразової грошової допомоги.
Стосовно таких тверджень відповідача суд зазначає наступне.
Відповідачем не заперечується, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у позивача виникло 15.01.2021.
Станом на 15.01.2021 був чинним Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, який визначав Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).
У п.4 цього Порядку визначено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського.
Одноразова грошова допомога не призначається і не виплачується за наявності підстав, визначених статтею 101 Закону.
Днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п.3 Розділу 3 Порядку заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, закладу освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (далі - останнім місцем проходження служби).
Для виплати ОГД у випадку загибелі (смерті) поліцейського за останнім місцем проходження служби подаються такі документи:
1) особами, які мають право на цю виплату:
заява кожного члена сім'ї (повнолітнього), батьків та утриманців загиблого (померлого), а в разі наявності малолітніх, неповнолітніх дітей - іншого з батьків, опікунів чи піклувальників інших законних представників цих дітей про виплату грошової допомоги;
2) кадровим підрозділом:
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) поліцейського із списків особового складу;
витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) поліцейського;
3) копії акта (актів) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) поліцейського, за формами, визначеними МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов'язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
У разі смерті від захворювання акти розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) та акти, що свідчать про причини та обставини смерті поліцейського не подаються;
4) копію постанови відповідної ВЛК про визначення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що спричинило смерть поліцейського;
5) копію свідоцтва про смерть поліцейського;
6) копію посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни (за наявності);
7) копію свідоцтва про народження поліцейського - для виплати грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
8) копію свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
9) копії сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
10) копії свідоцтва про народження дитини, паспорта дитини, у разі його наявності - для виплати грошової допомоги дитині;
11) копії документів членів сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), що підтверджують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті);
12) копію рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської, районної в місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування у разі здійснення опіки або піклування над дітьми поліцейського, влаштування у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу;
13) копію рішення суду, нотаріально посвідченого правочину або довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого) або перебували на його утриманні).
У місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, бухгалтерські служби готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
У разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.
У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Згідно матеріалів справи син позивача ОСОБА_2 , проходив службу з 07.11.2015 в ГУНП в Житомирській області та 15.01.2021 на автомобілі марки "Volkswagen Polо", який належить його батьку ОСОБА_1 , загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, 25.08.2021 позивачем було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності та пакет документів на ім'я начальника ГУНП в Житомирській області.
За результатами розгляду заяви ГУНП в Житомирській області надано лист від 17.09.2021 №1253/29/105/052021, в якому зазначено, що до заяви не був наданий перелік документів, необхідний для належного розгляду питання щодо призначення вищевказаної допомоги. Тому, запропоновано виконати вимоги пункту 4 розділу ІІІ Порядку №4 від 11.01.2016 для належного розгляду щодо призначення вищевказаної допомоги.
У наданих позивачем документах був відсутній акт спеціального розслідування нещасного випадку.
При цьому, за фактом загибелі ОСОБА_2 проведено службове розслідування, за наслідками якого ГУНП в Житомирській області 10.09.2021 видано акт спеціального розслідування нещасного випадку №10 за формою Н-1 (ПВ), відповідно до висновків якого нещасний випадок зі смертельним наслідком стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Разом з тим, у подальшому, наказом ГУНП в Житомирській області від 21.10.2021 №1156 (далі - Наказ №1156) вищезазначений акт від 10.09.2021 було скасовано на підставі листа Департаменту управління майном Національної поліції України від 11.10.2021 №5337/31/01-2021 та призначено нове службове розслідування.
За наслідками проведення такого розслідування 12.11.2021 складено акт за формою Н-1/НПВ № 10/1. Відповідно до його висновку нещасний випадок зі смертельним наслідком стався в період проходження служби не при виконанні службових обов'язків.
Не погодившись з такими діями позивач оскаржив їх до суду.
Лише після неодноразових оскаржень дій відповідача, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі № 240/7734/23 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 було складено акт № 6 спеціального розслідування нещасного випадку від 07.06.2024 яким встановлено, що нещасний випадок зі смертельним наслідком сталися з поліцейським в період проходження служби при виконання службових обов'язків.
У зв'язку з цим, отримавши акт, позивач 30.08.2024 звернувся до відповідача із заявою 30.08.2024 надавши його.
Таким чином, доводи відповідача з приводу того, що позивач звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з загибеллю сина з пропуском трьохрічного терміну є безпідставними, оскільки первісно таку заяву було подано 25.08.2021.
При цьому, позивач після смерті сина вживав заходів з метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги. Неможливість подання повного пакету документів вчасно була зумовлена протиправними діями відповідача при складанні акту спеціального розслідування нещасного випадку, які позивач був змушений оскаржувати у судовому порядку.
Крім того, підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію".
Так, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Таким чином, вказана стаття не містить такої підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як сплив трирічного терміну з дня виникнення права.
Враховуючи те, що позивач первісно звернувся до відповідача із заявою 25.08.2021, а несвоєчасне подання повного пакету документів відбулося з незалежних від нього причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив у листах від 17.09.2021 та від 30.09.2024 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі смертю сина.
Передбачених статтею 101 Закону №580-VIII підстав, які б унеможливлювали виплату позивачу одноразової грошової допомоги, спеціальним розслідуванням нещасного випадку, судом також не встановлено.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не оскаржував в судовому порядку у 2021, 2022, 2023 роках відповідь ГУНП в Житомирській області суд зазначає, що оскарження таких відповідей є правом особи, а не обов'язком і не може бути підставою для відмови у виплаті такої допомоги.
Разом з тим колегія суддів враховує, що позивач реагував на відповіді відповідача та надавав додаткові документи для отримання одноразової допомоги, в тому числі й Акт спеціального розслідування нещасного випадку, який створений та виданий поза межами трьохрічного терміну.
Натомість звернення позивача із заявою 30.08.2024 викликане діями Головного управління Національної поліції в Житомирській області, які склали акт № 6 спеціального розслідування нещасного випадку лише 07.06.2024 на виконання судового рішення.
При цьому колегія суддів враховує, що позивач первісно звернувся до відповідача із заявою 25.08.2021 та в подальшому вживав заходів для отримання такої допомоги. При цьому несвоєчасне подання повного пакету документів відбулося з незалежних від позивача причин.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з загибеллю сина поліцейського ОСОБА_2 .
Стосовно прийнятого судом першої інстанції додаткового рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень цієї статті Кодексу сформована, зокрема у постановах від 21 червня 2023 року у справі №320/14138/21 та від 24 червня 2024 року у справі №420/11912/23.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно матеріалів справи на підтвердження фактичного надання послуг та понесення витрат на правову допомогу представник позивача надав ордер, договір про надання правової допомоги від 15.12.2024 №9/1, акт приймання передачі юридичних послуг від 13.05.2025.
У розділі 5 договору зазначено, правову допомогу згідно даного договору клієнт сплачує гонорар згідно акту приймання-передачі юридичних послуг, виходячи з таких розцінок, підготовка позовної заяви -6000 грн., підготовка додаткових пояснень - від 3000 грн.
Згідно акту приймання-передачі юридичних послуг від 13.05.2025, адвокатом надані наступні послуги:
підготовка позовної заяви - 6000 грн. (вказана сума встановлена також у договорі);
підготовка та подання додаткових пояснень від 14.02.2025 - 3000 грн., що також передбачено у договорі.
Суд враховує, що Верховним Судом сформовано усталену практику з питань стягнення витрат на правничу допомогу. Так, Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
При цьому судом першої інстанції правильно вказано стосовно того, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат не було надано доказів, оскільки у КАС України, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 та від 05 березня 2021 року у справі №200/10801/19-а.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи об'єм наданих послуг адвокатом, під час надання позивачу правничої допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений розмір витрат 9000 грн є співмірним із складністю справи, значенням справи для сторони та наданою адвокатом правничою допомогою.
Відтак суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн., тому заява підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Головного управління Національної поліції України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року та додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.