Справа № 560/1319/25
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
22 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 належних йому сум грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16.11.2024 по день фактичної виплати (27.12.2024), в розмірі 129933,51 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 належних йому сум грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17.11.2024 року по день фактичної виплати - 27.12.2024 року, в розмірі 85269,34 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні позивачем не оскаржувались, тобто на момент звільнення позивача був відсутній спір щодо відповідних сум.
Вказано, що з метою виконання вказаного наказу військовою частиною НОМЕР_1 та проведення розрахунків при звільненні ОСОБА_1 листом № 1435/8/114/1001/2674с від 16.11.2024 направлено до військової частини НОМЕР_3 заявку на бюджетні асигнування за КПКВ 2101020/3 та детальний розрахунок на загальну суму (з врахуванням податків та зборів) 143437,14 грн.
Відповідно до виписки з рахунку військової частини НОМЕР_1 , запитувані кошти в сумі 661154 грн на виплату компенсації за неотримане речове майно для проведення розрахунків при звільненні, в тому числі ОСОБА_1 надійшли лише 25.12.2024.
Невідкладно - 26.12.2024, військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до платіжної інструкції №2092 та відомості розподілу виплат отримані грошові кошти, в тому числі 119733,55 грн, були перераховані до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" для зарахування на карткові рахунки отримувачів - звільнених військовослужбовців.
Таким чином роботодавець ОСОБА_1 - військова частина НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_1 вжили всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права військовослужбовця на своєчасне отримання компенсації за неотримане речове майно.
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу відповідача.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивач), проходив військову службу за контрактом в лавах Збройних Сил України.
В період з 07.03.2022 року по 16.11.2024 року позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 24.10.2024 року № 526, відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивача, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г».
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.11.2024 року № 347 полковника ОСОБА_1 , заступника командира військової частини НОМЕР_2 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав 16 листопада 2024 року. З 16 листопада 2024 року виключити із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
В період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (третя особа) позивач перебував на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 (відповідач). 27.12.2024 року на картковий рахунок позивача надійшли грошові кошти від військової частини НОМЕР_1 , а саме: грошова компенсація за неотримане речове майно в сумі 119733,55 грн.
Позивач вважає, що при звільненні йому не виплачено належні суми грошового забезпечення, тому має право на виплату середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати, а саме з 16.11.2024 року по 27.12.2024 року.
Вважаючи не виплату відповідачем середнього заробітку за період з 12.05.2024 по 14.03.2025 протиправною бездіяльністю, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак у сумі 85269,34 грн.
Щодо зазначених висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статті 117 КЗпП України за змістом яких роботодавець повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з довідкою-розрахунком відповідача середньоденний заробіток позивача становить 2079,74 грн.
Таким чином, сума середнього заробітку, яка підлягає відшкодуванню позивачу період з 17.11.2024 по 27.12.2024 складає 85269,34 грн (2079,74 грн х 41 календарний день).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вказав, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, належить застосовувати при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період як до, так і після 19.07.2022.
Відповідно наданого відповідачем розрахунку сум виплачених позивачу при звільненні та з урахуванням несвоєчасно виплачених сум, до виплати на момент виключення зі списків особового складу позивачу належало 988273,36 грн.
Отже, сума виплаченого із затримкою грошового забезпечення складає 12% від загальної суми, яка підлягала виплаті в день звільнення ((119733,55 грн / 988273,36 грн) х 100%).
Виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 17.11.2024 по 27.12.2024 складає 10232,32 грн (12% від 85269,34 грн).
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
Щодо розподілу заявлених позивачем витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 17.01.2025 №314, акт прийому-передачі виконаних робіт №2 до договору №314 від 24.01.2025 та складено розрахунок витрат на правову допомогу.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що факт понесення позивачем вказаних витрат підтверджується матеріалами справи.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення з відповідача суми витрати на правову допомогу із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності. Наявні підстав для зменшення заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періодз 17.11.2024 по 27.12.2024 в розмірі 10232,32 грн, з урахуванням сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.