Справа № 120/7704/25
Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
23 січня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
в червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив. що суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права і залишив позов без руху, вказавши, що позивач нібито не подала окрему заяву про поновлення строку звернення до суду. Однак, у позовній заяві чітко викладено обставини, які об'єктивно підтверджують поважність причин пропуску строку та окремо на виконання вимог ухвали, 11.06.2025 засобами поштового зв'язку з описом вкладення було офіційно відправлено на адресу суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (ухвали) в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду від 09.06.2025 залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, а тому наявні підстави для повернення заяви позивачу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Водночас ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статей 160, 161 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивача у 5 денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду. Зокрема, в ухвалі зазначено, що недоліки можуть бути усунені шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено.
Як встановлено з матеріалів справи, 10.06.2025 копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена до електронного кабінету представника позивача, що підтверджується відповідною довідкою.
На виконання вимог ухвали від 10.06.2025 року про залишення позовної заяви без руху представником позивача 11.06.2025 року надіслано засобами поштового зв'язку на адресу Вінницького окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Факт надіслання позивачем вказаної заяви на адресу суду першої інстанції саме 11.06.2025 року підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом.(а.с.63).
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу (ч.8 ст. 120 КАС України).
Частиною 9 ст. 120 КАС України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як зазначалося вище, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху отримано представником позивача 10.06.2025 року, а отже останнім днем строку, наданого для усунення недоліків позовної заяви, є саме 16.06.2025 року.
Таким чином, надсилаючи 11.06.2025 засобами поштового зв'язку заяву про усунення недоліків позовної заяви (заяву про поновлення пропущеного строку узвернення до адміністративного суду, представник позивача дотримався строку, який йому було встановлено для усунення недоліків в ухвалі від 09.06.2025 року.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1, п. 2 розділу II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 р. №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4:
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Отже, суд першої інстанції дійшовпомилкового та передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.
При цьому суд не врахував право позивача скористатися послугами поштового зв'язку для направлення до суду доказів усунення недоліків позовної заяви, що об'єктивно потребує додаткового часу на пересилання кореспонденції, який не може розцінюватися як пропуск строку, встановленого ухвалою про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 18 КАС України, реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Однак фактично позивач був позбавлений можливості реалізувати це право, оскільки суд першої інстанції повернув позовну заяву з посиланням на невиконання вимог ухвали про усунення недоліків, не врахувавши обставин направлення документів поштою.
Положеннями ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслює значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (рішення від 25 листопада 1997 року №6-зп, від 25 грудня 1997 року N9-зп).
Звернувшись з цим позовом, фізична особа вирішила скористатися гарантованим їй правом на вирішення спору в судовому порядку.
На переконання суду апеляційної інстанції, наведені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції у даному випадку застосував надмірно формальний підхід, не врахував принцип доступу до правосуддя та вимоги ст. 55 Конституції України, а також ст.ст. 2, 5, 6 КАС України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючі положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У відповідності до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до ст. 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до передчасного висновку про неусунення недоліків позовної заяви та постановлення необґрунтованої ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.