Справа № 240/14276/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
23 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до зменшення розміру недоотриманої за травень 2024 року пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити недоотриману за травень 2024 року пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 9630,00.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При житті мати недоотримала пенсію за травень 2024 року в сумі 16360,03 грн. , яку позивачу також не виплатили як спадкоємцю, відповідно до свідоцтва про право на спадщину.
3. 4 грудня 2025 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
5. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі №240/22268/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
6. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину №363/2024, встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивач є спадкоємцем майна, яке складається з: недоотриманої пенсії в сумі 16360,03 грн; нарахованої суми - 412763,58 грн. , згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі №240/22268/20.
7. Листом від 06.05.2025 на заяву позивача з питань виплати недоотриманої пенсії її матері ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило, що розмір підвищення встановленого до пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення суду, з 01.01.2024 перераховано відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн., що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду та розмір такого підвищення становив 3200,00 грн. (1600,00 грн. х 2). Згідно заяви позивача від 17.01.2025 та доданих до неї документів, відповідно до статті 52 Закону 1058, проведено виплату недоотриманої пенсії за травень 2024 року в сумі 6730,03 грн, визначеному на виконання рішення суду, в тому числі 3200,00 грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення.
8. Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
9. Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
10. За правилами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
11. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата (частина друга статті 9 Закону №1058-IV).
12. Статтею 49 Закону №1058-IV урегульовано питання припинення та поновлення виплати пенсії.
13. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку (пункт 3 частини першої статті 49 вказаного Закону).
14. Отже, право особи на пенсію пов'язане безпосередньо з особою та воно не може бути передане іншим особам.
15. Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
16. За змістом статті 52 Закону №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
17. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
18. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
19. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
20. Згідно з частиною другою статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
21. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
22. Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
23. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом (пункт 4 частини першої статті 1219 ЦК України).
24. Відповідно до частини першої статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
25. У статті 1219 ЦК України йде мова про неможливість передати право вимоги на отримання пенсії, тобто зі смертю спадкодавця припиняється обов'язок з виплати йому пенсії. Натомість за змістом статті 1227 ЦК України до складу спадщини входять суми вже нарахованої, але своєчасно не виплаченої за життя пенсіонера пенсії.
26. Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера. Суми пенсії передаються членам сім'ї пенсіонера незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. При цьому сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, що встановлено судовим рішенням. Про належність пенсіонерові сум пенсії, що підлягають виплаті за рішенням суду, можна стверджувати лише після набрання таким судовим рішенням законної сили. До цього моменту суми пенсії (доплати, що виникли через обов'язок ГУ ПФУ провести перерахунок) не належать пенсіонеру.
27. Отже, в даних правовідносинах рішення по справі №240/22268/20 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), ухвалено 12.04.2021, а набрало законної сили 30.11.2021. Померла ОСОБА_2 11.05.2024, тобто після набрання рішенням законної сили і протягом 2021-2024 років отримувала доплату до пенсії.
28. Аналізуючи наведене вище, Апеляційний суд прийшов до висновку, що позивач, яка є спадкоємцем недоотриманої пенсії, має право на її отримання.
29. Проте, Апеляційним судом також враховується, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (далі - Закон №3460-IX), розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлено на рівні 1600 гривень.
30. Як зазначає відповідач, з 01.01.2024 ОСОБА_2 на виконання вищезазначеної норми здійснено перерахунок пенсії, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн., що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду та розмір такого підвищення становив 3200,00 грн. (1600,00 грн. х 2). Загальний розмір пенсії ОСОБА_2 після такого перерахунку становив - 6730,03 грн.
31. Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що виплата недоотриманої пенсії за травень 2024 рік в сумі 6730,03 була здійснена позивачу.
32. Слід зазначити, що із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом України "Про внесення зміни до Закону №796-ХІІ".
33. Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року (а саме: в редакції від 09 липня 2007 року), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
34. Отже, норма статті 39 Закону №796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.
35. Натомість розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.
36. Таким чином, відповідач, застосувавши розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом №3460-IX, діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом. Докази протиправного зменшення розміру недоотриманої пенсії матері позивача відсутні.
37. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначило розмір та виплатило апелянту як спадкоємцю недоотримані суми пенсії її матері, що підтверджується наявними у справі доказами.
ІV. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
38. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
39. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
42. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
43. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.