03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 759/25784/25 Головуючий у суді першої інстанції - Ясельський А.М.
Номер провадження № 33/824/617/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
19 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Плакущим Сергієм Володимировичем, на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року щодо притягнення :
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування) - АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №635676 від 26 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 22 жовтня 2025 року о 20 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , здавлював руки та хапав свою колишню дружину ОСОБА_1 , завдавши останній фізичного болю, в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров'ю потерпілої.
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - Плакущий С.В. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права.
Районним судом не було належним чином досліджено такі докази як: протокол про адміністративне правопорушення; пояснення потерпілої; медичну довідку № 11866, видану травмпунктом, які в своїй сукупності, представник ОСОБА_1 - Плакущий С.В. вважає підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, судом першої інстанції залишено без розгляду клопотання про залучення до участі у розгляді даної справи у якості потерпілих ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_3 .
В результаті чого, на думку потерпілої сторони, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 .
Апелянт ОСОБА_1 та її представник Плакущий С.В. на апеляційний перегляд вказаної справи не з'явилися та подали до суду клопотання про розгляд вказаної справи за їх відсутністю.
ОСОБА_2 та його захисник Соцький Е.Ю. при апеляційному перегляді справи заперечили щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просили залишити її без задоволення а постанову суду першої інстанції, якою закрито провадження у справі залишити без змін.
При цьому ОСОБА_2 при апеляційному розгляді справи пояснив, що саме апелянткою були вчинення навмисні дії щодо розриву його футболки та вириванням із його рук мобільного телефону на який він здійснював зйомку щодо стану здоров'я їх спільної дити - наявність на тілі дитини почервоніння та висипів. Ним же ніяких дій щодо неї та дитини не вчинялися.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази про те, що ОСОБА_2 дійсно вчиняв щодо ОСОБА_1 умисні дії щодо нанесення тілесних ушкоджень, як то зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Зокрема суд послався на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять пояснень свідків, будь-яких записів технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
А з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи не вбачається факту вчинення ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 домашнього насильства, а саме вчинення дій фізичного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному здоров'ю потерпілого.
Досліджена судом першої інстанції довідка №11866, що видана травмпунктом Святошинського району м. Києва КПН «КМКЛ №7», яку надіслала на адресу суду ОСОБА_1 суд не визнав належним доказом вини ОСОБА_2 , мотивуючи свій висновок тим, що дана довідка не підтверджує отримання зазначених в ній травм саме внаслідок дій ОСОБА_2 , а останній це заперечує.
Таким чином, додані до матеріалів справи докази не можуть бути визнані судом достатніми для визнання вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидії домашнього насильства" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №635676 від 26 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 22 жовтня 2025 року о 20 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , здавлював руки та хапав свою колишню дружину ОСОБА_1 , завдавши останній фізичного болю, в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров'ю потерпілої.
З відеозапису, здійсненого 22 жовтня 2025 року наявного в матеріалах справи, убачається, що « ОСОБА_2 поводиться спокійно та діє в рамках своїх батьківських прав, висловлюючи занепокоєння станом здоров'я спільної дитини (згадує «краснота», «висипи»). Його тон не є провокативним чи агресивним. У відповідь на це зауваження, ОСОБА_1 реагує з миттєвою, непропорційною та немотивованою вербальною агресією (наказ: «закрой рот!»). Кульмінацією стає її фізична дія: вона простягає руку та силою вихоплює камеру (майно) з рук ОСОБА_2 , чим і обривається запис.
Із відео файлу №3 знятого ОСОБА_2 на мобільний телефон негайно після нападу, зафіксованого у Відео №1 (час на записі 20:17 ) вбачається " ОСОБА_2 демонструє на камеру свою розірвану футболку в районі коміра, а також те, що ОСОБА_2 , а також стороння особа (співробітниця закладу), неодноразово пропонують негайно викликати поліцію для офіційної фіксації інциденту «по гарячих слідах». ОСОБА_1 категорично і прямо відмовляється, кидаючи фразу: «Зачєм?».
Така поведінка потерпілої ОСОБА_1 на думку суду апеляційної інстанції є нетиповою для жертви, та не свідчить проте, що щодо неї дійсно було вчинено правопорушення, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 22 жовтня 2025 року о 20:00 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Доводи потерпілої особи є необгрунтованими та спростовуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах провадження. Суд критично оцінює надану медичну довідку №11866 видану травмпунктом Святошинського району м. Києва КПН «КМКЛ №7», оскільки вона не містить жодних прямих даних, які б дозволили встановити причинно-наслідковий зв'язок між виявленим у ОСОБА_1 забою правого плечового суглобу та нібито неправомірними діями ОСОБА_2 . Зі змісту зазначеної довідки не вбачається, за яких саме обставин, у який спосіб та в який період часу могло виникнути відповідне ушкодження, що унеможливлює її використання як належного та достатнього доказу вини особи. Крім того, у матеріалах провадження відсутні будь-які інші медичні документи чи пояснення, які б підтверджували факт отримання дитиною травми саме у час, спосіб та за обставин, викладених потерпілою стороною.
У ході судового розгляду не встановлено будь-яких об'єктивних даних, що могли б свідчити про застосування ОСОБА_2 , фізичної сили до потерпілої, яка б спричинила вказане ушкодження. Навпаки, наявні докази свідчать про відсутність у поведінці ОСОБА_1 будь-яких ознак травмування одразу як під час, так і після події.
Згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії"), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно розглянув справу, а тому дійшов правильного висновку про закриття провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а відтак підстави для скасування постанови Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року відсутні.
Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Плакущим Сергієм Володимировичем, на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року,залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський