19 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19435/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 ( суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі №160/19435/25 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позов надійшов від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 01.04.2025року № 0173290415.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами камеральної перевірки позивача щодо порушення строків сплати податкового зобов'язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області складено Акт № 8606/04-36-04-15/00039002 від 18.02.2025 року.
Перевіркою встановлено порушення вимог Податкового кодексу України в частині порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2023 року до бюджету Зеленодольської ТГ Криворізького району Дніпропетровської області.
На підставі зазначеного Акту Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області 01.04.2025 року винесено податкове повідомлення рішення №0173290415, яким зобов'язано ПАТ «Промінвестбанк» сплатити штраф у сумі 246,31 грн. за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (ккдб 18010400) по Зеленодольській ТГ в сумі 2463,08 грн. 20.06.2025 року.
ПАТ «Промінвестбанк» отримав рішення № 17367/6/99-00-06-03-02-06 від 16.06.2025 року Державної податкової служби України про результат розгляду скарги Банку на податкові повідомлення рішення від 01.04.2025 р. № 0173290415. Згідно даного рішення, ДПС залишає без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу Банку без задоволення.
Приймаючи рішення про результати розгляду скарг ДПС України не прийнято до уваги наявність в Банку ліквідаційної процедури, а також не зважаючити на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, який є спеціальним законом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року вимоги ПАТ «Промінвестбанк» задоволено.
Апеляційна скарга надійшла від відповідача, в обгрнтування якої зазначено, що податковим кодексом не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування та сплати податків банками, які перебувають в стадії ліквідації. Підставами для припинення податкового обов'язку є ліквідація юридичної особи (пп.37.3.1 п.37.1 ст.37 Кодексу). Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ч.7 ст.77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ).
У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Колегією суддів з'ясовано, згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит суду, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 00039002, 01001, Україна, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок, 8) перебуває в стані припинення.
Основний вид діяльності 64.19 Інші види грошового посередництва.
Згідно Рішення Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» №90-рш/БТ від 25.02.2022 вирішено зокрема відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Промінвестбанк".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 №130 "Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку вирішено зокрема розпочати процедуру ліквідації у ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 року.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Промінвестбанк призначено Караченцева Артема Юрійовича.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.10.2024 №1086 "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Промінвестбанк" вирішено затвердити зміни №15 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК»
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2024 №1162 "Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ "Промінвестбанк", вирішено продовжити строк управління майном (активами) ПАТ "Промінвестбанк" та задоволення вимог кредиторів на строк дії воєнного стану та 6 місяців з дати припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні у зв'язку із виникненням обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
18.02.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення строків сплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (00039002) №8606/04-36-04-15/00039002.
Згідно висновку викладеному в акті перевірки, в результаті проведення камеральної перевірки встановлено, що ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» порушено вимоги пп.16.1.4 п.16.1 статті 16, абз.б пп.266.10.1 п.266.10 статті 266 ПК України, а саме порушено граничні строки сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ квартал 2023 року.
На підставі акту перевірки №8606/04-36-04-15/00039002 від 18.02.2025 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 №0173290415 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 246,31 грн. (за затримку на 492 календарних днів сплати).
Рішенням про результати розгляду скарги від 16.06.2025 №17367/6/99-00-06-03-02-06 ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 №0173290415 ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу банку без задоволення.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов'язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов'язки припиняються.
За приписами статті 104 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 59 Господарського кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Майнові претензії кредиторів юридичної особи, що ліквідується, задовольняються з її майна. Для виплати грошових сум кредиторів встановлена спеціальна черговість, яка визначена статтею 112 ЦК України. Так, у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результатів його інтелектуальної, творчої діяльності. У третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів), у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
За змістом підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
За приписами абзацу 1 пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Згідно із частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
За приписами статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України ліквідація юридичної особи відбувається, зокрема за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Порядок здійснення розрахунків з кредиторами, зокрема з кредиторами, вимоги яких підтверджені рішенням суду, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням власника (власників) визначено статтями 111, 112 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів). Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
Погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, врегульоване у статті 97 ПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що камеральна перевірка була проведена та застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону №4452-VI, з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Крім того, згідно з частиною 3 цієї статті, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №826/11017/16 вказав, що з аналізу частини другої статті 46 Закону №4452-VI вбачається, що такою врегульовано виключно дату з якої припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій, а саме з дня призначення уповноваженої особи Фонду (особа яка виконує функції з ліквідації банку). Натомість частиною третьою (абзац 1) статті 46 Закону №4452-VI врегульовано саме період, під час якого у банківської установи не виникає жодних додаткових зобов'язань, зокрема зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), і таким періодом є строк проведення ліквідації банківської установи, який визначений, зокрема частиною п'ятою статті 44 зазначено Закону. Таким чином, під час вирішення спірних правовідносин визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що зазначені вище обставини вказують на відсутність у контролюючого органу правових підстав для нарахування суб'єкту господарювання - Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» штрафних санкцій у період здійснення ліквідаційної процедури.
При цьому, судом враховано, що податкові зобов'язання, визначені позивачем, погашені, хоча і несвоєчасно, що матеріалами перевірки підтверджується.
Судом також враховано, що в обґрунтування правомірності прийняття рішення, що є предметом оскарження відповідач посилається виключно на норми Податкового кодексу України, що є необґрунтованим в межах даних правовідносин з урахування особливого статусу позивача, а саме, відповідачем не враховано вимоги Закону №4452-VI, який є пріоритетним в даних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0173290415 від 01.04.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 в адміністративній справі №160/19435/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 січня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 січня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко