19 січня 2026 р.Справа № 440/3327/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, повний текст складено 31.10.25 року по справі № 440/3327/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 03.03.2025 №549 в частині яка стосується звільнення капітана поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07.03.2025 №129 о/с "По особовому складу";
- поновити ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03 березня 2025 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності " від 03.03.2025 №549 в частині щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07.03.2025 №129 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади заступника командира взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Поновлено ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області на посаді заступника командира взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Полтавській області, або на посаді, що є рівнозначною посаді заступника командира взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03 березня 2025 року по 21 жовтня 2025 року в розмірі 223022,94 грн ( двісті двадцять три тисячі двадцять дві гривні 94 копійки). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Полтавській області, або на посаді, що є рівнозначною посаді заступника командира взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Полтавській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 28236,97 грн (двадцять вісім тисяч двісті тридцять шість гривень 97 копійок).
Головне управління Національної поліції в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що при вирішенні справи судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує , що при виданні оскаржуваних позивачем наказів ГУНП в Полтавській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, не допускаючи при цьому жодних порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 . Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 440/3327/25 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду у даній справі є законним, обґрунтованим і повністю відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги фактично повторюють аргументи, які вже були предметом ретельної та детальної перевірки суду першої інстанції і отримали повне, мотивоване та переконливе спростування. Жоден із доводів апелянта не містить нових доказів, не спростовує встановлених судом фактичних обставин, ґрунтується виключно на припущеннях, суб'єктивних твердженнях та хибному тлумаченні матеріалів справи. Апеляція ігнорує ті факти, які були встановлені під час розгляду справи, підтверджені доказами, а також відображені у мотивувальній частині судового рішення, що є обов'язковою для оцінки апеляційним судом. Просить суд у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Полтавській області відмовити в повному обсязі, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 залишити без змін.
Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.
Представник відповідача підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 07.03.2025 проходив службу в органах Національної поліції України.
Поліцейські БПОП (с) ГУНП, у тому числі позивач ОСОБА_1 , наказами ГУНП від 07.12.2024 № 619 о/с дск та від 09.12.2024 № 620 о/с дск були відряджені до ГУНП у Волинській області для виконання обов'язків на посадах командування, штабів та ротних тактичних груп батальйонів Зведеної бригади поліції при ГУНП у Волинській області під умовним найменуванням “Скеля», утвореної відповідно до наказу НПУ від 22.04.2024 № 426 дск (зі змінами), у складі оперативно-тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах Волинської області.
Наказом ГУНП у Волинській області від 17.12.2024 № 1339 дск на поліцейських БПОП (с) ГУНП покладено виконання обов'язків на посадах стрілецького батальйону № 1 ЗБВ “Скеля».
Під час відрядження (несення служби) поліцейські та їхні розрахунки були розміщені (розквартировані) в різних місцях і помешканнях району перебування для проживання, відпочинку, харчування, вирішення побутових проблем та зберігання закріпленої за ними зброї.
02.02.2025 року приблизно о 23-00 командиром батальйону було оголошено “збір по тривозі» у зв'зку із виявленням підозрілих осіб у зоні відповідальності Зведеної бригади.
Приблизно через 15 хвилин після оголошення збору позивач ОСОБА_1 вирушив до місця збору на службовому автомобілі “Mitsubishi L-200», д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні).
По дорозі до місця збору по тривозі, в селі Кримне, біля цвинтаря, ОСОБА_1 помітив ОСОБА_2 і зупинившись, повідомив тому що оголошено “збір по тривозі», щоб останній сів до авто з метою негайного прибуття до місця збору.
По дорозі до штабу вони не спілкувалися. Під час заїзду на територію базування батальйону за кермом автомобіля перебував позивач. Після прибуття до штабу, позивач запаркував службовий автомобіль “Mitsubishi L-200» та пішов у штаб, а ОСОБА_2 лишився у авто.
Одразу після отримання у штабі від командира відповідні інструкції про виїзд розрахунків на бойові позиції, ОСОБА_1 повернувся бігом до автомобіля Mitsubishi L-200 та повідомив ОСОБА_2 , щоб він негайно їхав до бійців свого розрахунку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і щоб вони негайно висувались на вогневу позицію. Ключі знаходилися у замку запалення. ОСОБА_2 сів за кермо та поїхав близько 23:30-23:40. Сам ОСОБА_1 повернувся до штабу, де займався своїми обов'язками.
Наказуючи ОСОБА_2 разом із бійцями його розрахунку виїхати та зайняти бойову позицію, передаючи автомобіль “Mitsubishi L-200» у розпорядження (управління) ОСОБА_2 , заступник командира взводу №2 батальйону поліції особливого призначення ОСОБА_1 не перевіряв свого підлеглого ОСОБА_2 спеціальними приборами на стан алкогольного сп'яніння, оскільки під час спільної поїздки у автомобілі до штабу від села Кримне, будь-яких ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 не спостерігалось, а ситуація вимагала негайних рішень і дій.
Виконуючи наказ командування, керуючи переданим в управління автомобілем “Mitsubishi L-200», д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), ОСОБА_2 не справився із керуванням автомобілем та потрапив у ДТП за участю транспортного засобу “Mitsubishi» який злетів у кювет.
Дорожньо-транспортна пригода сталась 03.02.2025 близько 01:30 на автодорозі між населеними пунктами Кримне та Смолярі, Ковельського району, Волинської області за участю службового автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), під керуванням інспектора взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП капітана поліції ОСОБА_2 , який не оцінивши дорожню обстановку та не впоравшись із керуванням допустив перекидання автомобіля у кювет.
Згідно з актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного поліцейським ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, у зв'язку з ДТП та різьким запахом з порожнини рота алкоголю, було проведено огляд ОСОБА_2 за допомогою газоаналізатору “Drager» 6810 ARCD-0498.
Результат огляду на стан сп'яніння виявився позитивний - 1,57 ‰ (проміле). Свідки до проведення огляду не залучались, оскільки проводилась безперервна відеофіксація на нагрудну бодікамеру № 0009. В графі “З результатами згоден» міститься підпис ОСОБА_2 .
За наслідками ДТП, з метою з'ясування вищезазначених обставин наказом ГУНП в Полтавській області від 03.02.2025 № 111 призначено проведення службового розслідування.
За матеріалами службового розслідування, капітану поліції ОСОБА_1 інкриміновано сукупність дисциплінарних проступків, які полягають у порушенні службової дисципліни та присяги Поліцейського, зокрема порушення вимог п.1 ч.1 ст. 18 Закону України про Національну поліцію», п.п. 1,2,13 ч.3 ст. 1 п.п. 7,8 ч.1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VII, абз 8 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ, пп.г п.2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306, пп 2 п.6, пп 6 п.10 р.І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 07.09.2017 №757, що виразилось у передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, не інформування керівника про факт порушення службової дисципліни з боку ОСОБА_2 , не вжитті заходів для припинення порушення ОСОБА_2 , неналежному контролі за дотриманням підлеглими службової дисципліни, невжитті заходів для припинення службової дисципліни, залишення зброї без нагляду та виїзді 02.02.2025 на автомобілі «Mitsubishi» без заповненого дорожнього листка.
На підставі висновку службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області прийнято наказ "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності " від 03.03.2025 №549 в частині яка стосується звільнення капітана поліції ОСОБА_1 та наказ від 07.03.2025 №129 о/с "По особовому складу"; про звільнення ОСОБА_1 зі служби.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку відповідачем беззаперечно не доведений, а тому підстави для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби не можуть бути визнані судом достатніми. Відтак, Головне управління Національної поліції в Полтавській області приймаючи наказ "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності " від 03.03.2025 №549 в частині яка стосується звільнення капітана поліції ОСОБА_1 та наказ від 07.03.2025 №129 о/с "По особовому складу"; про звільнення ОСОБА_1 зі служби, діяло не на підставі, не в межах та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а спірні накази відносно позивача не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленими в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права та законні свободи позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних наказів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Частиною 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч. 15 ст. 15, ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок № 893).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з п. 2 розділу IV Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Відповідно до п. 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
Пунктом 9 розділу VI Порядку № 893 передбачено, що висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Пунктами 1, 3, 4 розділу VІI Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З матеріалів справи вбачається , що 03.02.2025 до ГУНП надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУНП підполковника поліції Поплюйка С.О. від 03.02.2025 № 20914-2025 про можливе порушення службової дисципліни, Правил дорожнього руху, інспектором взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП капітаном поліції ОСОБА_2 , а також ймовірне порушення службової дисципліни іншими поліцейськими.
Зі змісту вказаної доповідної встановлено, що 03.02.2025 близько 01:30 на автодорозі між населеними пунктами Кримне та Смолярі, Ковельського району, Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), під керуванням інспектора взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП капітана поліції ОСОБА_2 , який не оцінивши дорожню обстановку та не впоравшись із керуванням допустив перекидання автомобіля у кювет. На місці події в останнього виявлені зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота та не чітка мова). На місці події старшому капітану поліції ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора, на що поліцейський погодився та результат тесту склав 1,57 ‰ (проміле).
З метою з'ясування вищезазначених обставин наказом ГУНП в Полтавській області від 03.02.2025 № 111 призначено проведення службового розслідування.
В ході проведення службового розслідування 04.02.2024 членами дисциплінарної комісії здійснено виїзд до місця дислокації зазначеного підрозділу у Волинській області (КСП «Олімп» в населеному пункті Галина Воля Ковельського району) та встановлено, що поліцейські БПОП (с) ГУНП наказами ГУНП від 07.12.2024 № 619 о/с дск та від 09.12.2024 № 620 о/с дск відряджені до ГУНП у Волинській області для виконання обов'язків на посадах командування, штабів та ротних тактичних груп батальйонів Зведеної бригади поліції при ГУНП у Волинській області під умовним найменуванням «Скеля» (далі - ЗБП «Скеля»), утвореної відповідно до наказу НПУ від 22.04.2024 № 426 дск (зі змінами), у складі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах Волинської області. Наказом ГУНП у Волинській області від 17.12.2024 № 1339 дск на поліцейський БПОП (с) ГУНП покладено виконання обов'язків на посадах стрілецького батальйону № 1 ЗБВ «Скеля».
З метою дослідження матеріалів, що складені під час оформлення ДТП та документального підтвердження подій викладених в доповідній записці, на адресу відділення поліції № 2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області 03.02.2025 за № 22344-2025 надіслано запит щодо надання копій адміністративних матеріалів за фактом ДТП, в тому числі відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських які обслуговували подію. 06.02.2025 за № 19497-2025 на вище вказаний запит надійшла відповідь разом з копіями документів та відеозаписів.
Відповідно до інформації, що міститься в електронному рапорті, 03.02.2025 о 02:21 надійшло повідомлення про те, що сталось ДТП за участю транспортного засобу «Mitsubishi» який злетів у кювет на трасі між с. Кримне та с. Галина Воля. Заявник - ОСОБА_5 , потерпілий - ОСОБА_2 .
Згідно з актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного поліцейським ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, у зв'язку з ДТП та різьким запахом з порожнини рота алкоголю, було проведено огляд ОСОБА_2 за допомогою газоаналізатору «Drager» 6810 ARCD-0498. Результат огляду на стан сп'яніння позитивний - 1,57 ‰ (проміле). Свідки до проведення огляду не залучались, оскільки проводилась безперервна відеофіксація на нагрудну бодікамеру № 0009. В графі «З результатами згоден» міститься підпис ОСОБА_2 .
Також, в ході службового розслідування здійснено комісійний перегляд відеозаписів з портативного відеореєстратора поліцейських СПД № 3 (с. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 03.02.2025 (події за фактом можливого порушення службової дисципліни капітаном поліції ОСОБА_2 ).
У ході перегляду відеофайлів, встановлено, що відеозйомка розпочинається 03.02.2025 о 02:55:15. Поліцейський ГРПП, підсвічуючи собі телефоном, підходить до чоловіків, які стоять на узбіччі дороги та запитує хто був водієм автомобіля. Отримавши відповідь, поліцейський розвертається до інспектора взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Полтавській області (далі БПОП (с) ГУНП) капітана поліції Черкасова Г.М. та просить пред'явити документи. ОСОБА_2 , одягнутий у цивільний одяг, без автоматичної вогнепальної зброї, починає шукати у нагрудній кишені куртки документи та одночасно відповідає на питання поліцейського ГРПП, зокрема повідомляє, що їхав в автомобілі сам. Інспектор взводу № 1 роти № 2 БПОП (с) ГУНП капітан поліції ОСОБА_6 який знаходиться поруч повідомляє, що ОСОБА_2 має тілесні ушкодження у виді розбитої губи та зламаного носа, а також що посвідчення водія останнього залишилось в автомобілі. ОСОБА_2 пред'являє посвідчення працівника поліції. Поліцейський ГРПП бере посвідчення в руки, відходить та фотографує документ, після чого повертає його ОСОБА_2 . На відео не зафіксовано вимогу перевірити посвідчення водія.
О 02:59:55 на місце під'їжджає автомобіль бригади ШМД. До ОСОБА_2 підходить член бригади ШМД та з'ясовує його самопочуття та місце мешкання, після чого запрошує в автомобіль ШМД. Поки ОСОБА_2 оглядають медики, працівники ГРПП чекають на вулиці. Поліцейський ГРПП на якому закріплено портативний відеореєстратор починає з кимось спілкуватись по телефону. В ході спілкування останній каже: «Він так злетів. Він пролетів ще метрів… Я не знаю… 30 навєрно. Він там скосив обочину. Ну слизько ж тут. Слизько. Поприїжджало тут чоловік, навєрно, сорок… 7 пікапів, чи шо, стоїть. Я узнаю хто з них командування, хто нє. А у нього реально запах такий од нього йде, шо аж… Освідовувати на драгер, чи везти в лікарню?». Закінчивши розмову, поліцейський ГРПП підходить до старшого інспектора з моніторингу та контролю БПОП (с) ГУНП капітана поліції Супруна М.В., який вказує, що ОСОБА_2 необхідно освідувати.
О 03:24:40 поліцейський ГРПП пропонує ОСОБА_2 пройти дослідження на стан алкогольного сп'яніння на місці ДТП за допомогою газоаналізатору, на що останній погоджується.
О 03:26:09 пристрій зафіксував значення в 1,57 0/00 (проміле). На запитання чи згоден він з результатами дослідження на стан сп'яніння та змістом акту огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_2 чіткої відповіді не надав, але поставив свій підпис в документі у графі погодження з результатом.
За результатами комісійного перегляду відео файлу складено акт (вих. ГУНП № 33038-2025 від 20.02.2024), який долучений до матеріалів даного службового розслідування. В ході проведення службового розслідування надано пояснення інспектором взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП капітаном поліції ОСОБА_2 , який пояснив, що він перебував на вищевказаній посаді та виконував функції навідника міномету. Повідомив, що тимчасвого проживав у будинку разом із своїми колегами в с. Кримне, Волинської області, а саме: з ОСОБА_3 (в одній кімнаті), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (інша кімната будинку), ОСОБА_4 , який проживав у третій кімнаті даного будинку. Додав, що на території в іншому будинку проживав ОСОБА_1 (сам у кімнаті), ОСОБА_9 мешкає спільно з ОСОБА_10 , в третій кімнаті проживали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Опитаний зазначив, що 02.02.2025 він був вихідний та перебував за місцем вищевказаного проживання. Після обіду спільно з ОСОБА_3 виїздив в магазин з метою покупки продуктів харчування, при цьому зазначив, що алкоголь не купували. Після повернення за місцем проживання готували їжу спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Стверджував, що алкогольні напої не вживали, дивилися телевізор та їли.
Близько 22:00 він вирішив самостійно прогулятися селом та зайшов до кафе-бару «Вікінг» для покупки води та соняшникового насіння. У даному кафе відпочивали незнайомі люди, які вживали алкогольні напої та відпочивали. Поліцейський пояснив, що один чоловік з цієї компанії запропонував йому сісти за стіл, на що ОСОБА_2 відмовився, але останній наполягав, в результаті чого він сів за стіл та випив разом з невідомими декілька чарок віскі. Також поліцейський додав, що незнайомець дав йому з собою пляшку віскі.
Близько 23:00 опитаний відправився додому. Йдучи по дорозі він помітив у районі цвинтару службове авто «Mitsubishi L-200». Дане авто зупинилося, за кермом перебував ОСОБА_1 . Останній повідомив, щоб ОСОБА_2 негайно сів до машини, оскільки зараз буде оголошена тривога та ОСОБА_1 потрібно з'явитися у штабі, а ОСОБА_2 з мінометними розрахунками поїхати на основну вогневу позицію разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вищевказаному авто. Після розмови опитаний сів до авто на пасажирське сидіння та спільно з ОСОБА_1 відправився до штабу, де відбувалися збори. Заїхавши на територію ОСОБА_1 розвернувся за шлагбаумом та зупинився, після чого сказав сісти за кермо автомобіля, та швидко їхати за мінометним розрахунком, спорядженням та їхати на основну вогневу позицію.
Як зазначив опитаний, під час руху він поспішав та потрапив у яму на дорозі, в результаті чого не впорався з керуванням та з'їхав у кювет з подальшим перекиданням. Вказував, що, імовірно, втрачав свідомість. Після аварії самостійно виліз із понівеченого авто та почав шукати телефон, однак не знайшов його. У подальшому вийшов на дорогу з метою зупинки водіїв, однак ніхто не їхав. Близько двох годин він перебував біля авто та дороги. Поліцейський повідомив, що у подальшому, через надмірне нервування, вжив алкоголь з пляшки віскі, яким його пригостив невідомий чоловік у кафе. Опитаний зазначає, що першими на місце ДТП прибули ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на авто «Toyota Hilux». Останні поверталися зі своїх позицій з відпрацювання сигналу «Тривога». Пізніше на місце події під'їхали на авто «Газель» ОСОБА_1 , та інші поліцейські яких він не знає. На місці події був також до приїзду працівників СРПП, командир батальйону ОСОБА_13 та ОСОБА_5 . Опитаний пояснив, що ОСОБА_13 питав у ОСОБА_2 куди він так поспішав, яка причина ДТП, та чому відчутний запах алкоголю з ротової порожнини. Він відповів, що дійсно вживав алкоголь та поспішав за мінометним розрахунком. Вказав, що ОСОБА_1 не спілкувався з ним після ДТП. Після того, як на місце події прибули працівники СРПП він їм пояснив всі ті самі обставини, які описані вище. Йому було запропоновано пройти освідування за допомогою алкотестера Драгер та результат показав 1.57 ‰ (проміле). Медичну допомогу опитаному надавали працівники швидкої, яка прибула на місце події, а домедичну допомогу надавав медик із БПОП (стрілецького) ГУНП ОСОБА_6 , який також прибув на місце ДТП. Пояснив, що в подальшому його було госпіталізовано до лікарні у м. Ковель, де встановлено діагноз: струс головного мозку, ЗЧМТ та забої. На час опитування перебуває у травматологічному відділенні. Щодо свого безпосереднього керівництва, опитаний вказав, що як старший офіцер батареї у ЗБП НПУ «Скеля» підпорядковується безпосередньому керівнику ОСОБА_1 . Вказав, що контроль над ним здійснював ОСОБА_1 , а саме: перевіряв за місцем тимчасового проживання, та контролював виконання поставлених завдань. Наприкінці пояснення, ОСОБА_2 вказав, що раніше ввів в оману дисциплінарну комісію в частині того, що вживав спиртні напої (віскі) після ДТП. Насправді він вжив більшу кількість алкоголю в кафе «Вікінг», а саме близько 300 г. (віскі).
В ході проведення службового розслідування надано пояснення наступними поліцейськими: старшим інспектором з моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП капітаном поліції ОСОБА_5 , поліцейським ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції ОСОБА_14 , поліцейським ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції ОСОБА_15 , інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП капітаном поліції ОСОБА_6 , інспектором взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_16 , які пояснили, що перебували на місці поліції після настання ДТП. Від ОСОБА_2 тхнуло алкоголем та останній розмовляв нечітко, що свідчить про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння. В ході проведення службового розслідування надано пояснення заступником командира взводу № НОМЕР_2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 , який пояснив, що 02.02.2025 він перебував вдома спільно з ОСОБА_12 за місцем тимчасового проживання у АДРЕСА_1 , та спав до 14:00, після чого займався домашніми справами. У вечірній час ОСОБА_2 , який проживає у будинку поруч, останній не бачив. Опитаний проживає у будинку разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Як пояснив ОСОБА_1 , 02.02.2025 ліг спати о 21:00 та близько 23:00 побачив повідомлення у месенджері «WhatsApp», що відбувається збір по тривозі. Він одягнувся, зайшов до сусіднього будинку та взяв ключі від авто «Mitsubishi L-200». В цей момент у даному будинку перебував ОСОБА_16 , який запитав чи їм потрібно їхати, на що опитаний відповів, щоб залишались на місці, до того моменту, поки він особисто приїде на місце дислокації штабу батальйону, дізнається подальші дії, про що повідомить. Окрім ОСОБА_4 нікого не бачив. Після цього ОСОБА_1 сів за кермо та направився до точки збору в штаб. По дорозі в с. Кримне, біля цвинтаря, опитаний помітив ОСОБА_2 . Зупинившись, повідомив тому щоб сів до авто з метою у подальшому забрати це авто (у разі вказівки виїзду на вогневу позицію). ОСОБА_2 погодився, та на поставлене запитання звідки він йшов, повідомив, що гуляв. Опитаний наголошує, що по дорозі до штабу вони не спілкувалися. Під час заїзду на територію базування батальйону за кермом автомобіля перебував він. Після прибуття запаркував автомобіль «Mitsubishi L-200» та пішов у штаб, а ОСОБА_2 лишився у авто. Зайшовши у штаб, запитав ОСОБА_13 чи потрібно виїздити мінометному розрахунку в склад якого входить: ОСОБА_2 , ОСОБА_16 та ОСОБА_3 , на що отримав позитивну відповідь. Опитаний повернувся бігом до автомобіля Mitsubishi L-200, повідомив ОСОБА_2 , щоб їхав до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ключі знаходилися у замку запалення. ОСОБА_2 сів за кермо та поїхав близько 23:30-23:40. Опитаний повернувся у штаб, де займався своїми обов'язками. Майже одразу до нього зателефонував ОСОБА_16 та уточнив чи їм виїздити, у свою чергу він відповів, щоб виїжджали у двох з ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 пізніше під'їде на позицію. У подальшому ОСОБА_16 написав та доповів про зайняття основної вогневої позиції. Про те, що ОСОБА_2 не потрапив до них опитаному не доповідали, і він цих питань не задавав. Після відбою по тривозі опитаний разом із хлопцями із інших рот на авто Газель повернувся до місця проживання близько 01:30-02:00. Прибувши, він нікого не бачив з поліцейських. У ОСОБА_12 були закриті двері в кімнату. О 02:00 до нього подзвонив ОСОБА_9 та повідомив, щоб він та інші поліцейські збиралися з двох будинків. Через деякий час до двох будинків під'їхали на авто «Toyota Hilux» ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_17 . Останні повідомили, що ОСОБА_2 потрапив у ДТП та потрібно їхати туди, оскільки ОСОБА_13 бажає всіх бачити. Прибувши на місце, він побачив, що там вже була швидка, поліцейські СРПП, керівництво батальйону та інші поліцейські. Окрім того, помітив понівечене авто у кюветі. Зазначив, що з ОСОБА_2 не спілкувався та не підходив, а спілкування відбувалося 04.02.2025 у лікарні, де той повідомив, що був трішки п'яним та через поспіх не впорався з керуванням та допустив ДТП. Щодо своєї ролі як керівника в дотриманні підлеглими службової дисципліни, опитаний вказав, що ним постійно наголошувалось на дотриманні транспортної дисципліни, недопущенні порушень правил дорожнього руху, вживання алкоголю та наркотичних засобів.
Так, ОСОБА_1 в поясненнях вказує , що провину свою визнає частково, так як не розгледів, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння та допустив ДТП, після того, як він сказав останньому їхати. Від проходження опитування за допомогою поліграфу відмовився.
Колегія суддів звертає увагу , що законодавець встановив підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським зазначених вище вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
ОСОБА_1 , усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Відповідно до п.п. 1, 2, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Поліцейський, повинен усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, а отже повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством, має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу поліції в цілому, бути зразком чесності, тактовності, внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в лавах Національної поліції України несумісне з неправомірною, та такою, що підриває довіру та авторитет населення, поведінкою, ігноруванням вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.01.2012 у справі «Горовенки та Бугара проти України» зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку.
Так, в ході службового розслідування встановлено та підтверджено факт передання ОСОБА_1 керування транспортним засобом ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Наведене позивачем не спростовано.
Перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння станом на 23:30-23:40 02.02.2025, а саме до моменту передавання автомобіля ОСОБА_1 під керування ОСОБА_2 підтверджено поясненнями ОСОБА_2 від 05.02.2025, наданими в ході проведення службового розслідування, а також постановою Старовижівського районного суду Волинської області від 31.03.2025 у справі № 168/193/25.
Наведене не враховано судом першої інстанції , тому доводи суду першої інстанції про те, що ГУНП не надано жодного допустимого доказу про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння до моменту передавання автомобіля ОСОБА_1 є помилковими.
Колегія суддів вважає помилковими посилання ОСОБА_1 на те , що пояснення від 05.02.2025 ОСОБА_2 особисто не писав , оскільки в кінці пояснень ОСОБА_2 від 05.02.2025 (а.с.150-152) самим ОСОБА_2 написано «особисто та з моїх слів написано вірно в чому і розписуюсь» та підпис, отже надавши пояснення та прочитавши їх, ОСОБА_2 підтверджено той факт, що ним вживалися алкогольні напої до моменту передавання автомобіля ОСОБА_1 під його керування.
Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те , що ОСОБА_2 надані інші пояснення адвокату ніж ті , що надані ним в ході службового розслідування , оскільки письмові пояснення осіб, відібрані адвокатом (опитування), не є самостійним та належним доказом в адміністративному судочинстві (КАС України), оскільки вони не передбачені як джерело доказів ст. 72 КАС України.
Посилання ОСОБА_1 на те , що на КПП ОСОБА_18 ,який перебував у складі наряду, що забезпечує охорону КСП «Олімп», не помітив у ОСОБА_2 , коли він знаходився за кермом автомобіля , ознак сп'яніння до уваги колегією суддів не приймаються , оскільки як вбачається з пояснень ОСОБА_18 (арк 24 службового розслідування) , ним не помічено ознак сп'яніння ОСОБА_2 , оскільки знаходився на деякій відставні від автомобілю , а позивний останній назвав виразно, тобто ОСОБА_18 на КПП не здійснювався огляд водія ОСОБА_2 на стан сп'яніння.
Щодо посилання позивача про відсутність доказів підпорядкування ОСОБА_2 ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає , що наказом ГУНП в Полтавській області від 26.06.2024 № 314 о/с призначено: капітана поліції ОСОБА_1 на посаду заступника командира взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький); капітана поліції ОСОБА_2 на посаду інспектора взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький). Таким чином, ОСОБА_2 підпорядковувався ОСОБА_1 , що також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , наданими в ході службового розслідування.
Також, в ході службового розслідування встановлено , що капітан поліції ОСОБА_1 зафіксований на відеозаписі (відеозаписів з камер відеонагляду за місцем розташування батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Полтавській області та відеоматеріалів з портативних відеореєстраторів поліцейських, які надані СПД № 3 (с. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області) без автоматичної вогнепальної зброї яку він мав отримати під час відрядження.
З метою підтвердження факту отримання вогнепальної зброї капітаном поліції ОСОБА_1 на адресу РПОП ГУНП 19.02.2025 за № 32336-2025 направлено запит про надання копії книги видачі й приймання озброєння.
21.02.2025 за № 33789-2025 надійшла відповідь на вище вказаний запит разом з копією книги видачі й приймання озброєння БПОП ГУНП (інв. №159/21 дск від 30.11.2024). Її дослідженням встановлено, що 07.12.2024 ОСОБА_1 видано ФОРТ-12 (Ж 0034), магазини - 2 шт., набої - 24 шт., автомат АК-74 (2553931), підсумок - 1шт., магазин - 4 шт., набої - 120 шт. У відповідній графі мається підпис про отримання. У графі про прийняття зброї підпис відсутній.
Пунктом 1 розділу VII Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженою наказом МВС від 11.10.2018 передбачено, що у разі відрядження поліцейських до інших населених пунктів з метою участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду для виконання службово-бойових завдань дозволено зберігання озброєння при поліцейських, за якими його закріплено.
Згідно картки № 115 обліку озброєння, затвердженої 07.12.2024 командиром БПОП (с) ГУНП ОСОБА_13 , за заступником командира взводу № 2 БПОП (с) ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 , 07.12.2024 на виконання наказу ГУНП від 07.12.2024 № 619 о/с дск, у зв'язку із відрядженням, закріплено дві одиниці зброї, а саме «ФОРТ-12» (Ж 0034) та АКФ-74 (2553931, 1983 р.в.).
Згідно з обліковою карткою зброї та боєприпасів поліцейського, який виїжджає у службове відрядження, підписаної інспектором ВЛМТЗ БПОП (с) ГУНП лейтенантом поліції ОСОБА_19 та командиром БПОП (с) ГУНП полковником поліції Джулаєм С.В., капітан поліції ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУНП від 07.12.2024 № 619 о/с з 07.12.2024 перебуває у відрядженні зі зброєю: пістолет ФОРТ-12 9мм (Ж 0034), автомат АК-74 5,45 мм (2553931 1983 р.в.), та боєприпасами: набої 9х18 мм сталева кула - 24 шт., набої 5,45х39 мм 7Н6 - 120 шт. Зворотній бік облікової картки не має відміток про прийняття черговою частиною на зберігання табельної вогнепальної зброї та повернення її поліцейському, за яким її закріплено.
Відповідно до пп. 2 п. 6, пп.6 п. 10 р. I Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70 поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний забезпечити зберігання зброї і підтримувати її у справному та змащеному стані.
Категорично забороняється залишати зброю без нагляду , а також передавати її іншим особам.
Таким чином, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 порушив, в тому числі вимоги пп. 2 п. 6, пп.6 п. 10 р. I Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, оскільки попри встановлену категоричну заборону, залишив зброю без нагляду тим самим не забезпечив її зберігання.
З огляду на порушення ОСОБА_1 вищевикладених норм, дисциплінарною комісією зроблено висновок, що поведінка капітана поліції ОСОБА_1 свідчить про відсутність у нього почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та несумісна з подальшим проходженням ним служби в Національній поліції України.
Таким чином дисциплінарною комісією, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, що унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Отже, своїми діями капітан поліції ОСОБА_1 вчинив проступок несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України та заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Колегія суддів зазначає , що висновок службового розслідування, складений стосовно позивача, містить в собі опис та дослідження обставин скоєного позивачем дисциплінарного проступку, котрий охоплював сукупність реально існуючих фізичних вчинків, які суперечать інтересам служби, вчинені ним самостійно та за відсутності будь-якого впливу.
Позивачем або представником позивача зазначених обставин під час розгляду справи спростовано не було.
Отже, дисциплінарна комісія у спірних правовідносинах всебічно, повно та об'єктивно дослідила та встановила обставини діяння позивача як поліцейського із одночасним вірним встановленням його сутності.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни.
Доказів порушення порядку проведення службового розслідування позивачем до суду не надано.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому спірні накази Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності " від 03.03.2025 №549 в частині щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та від 07.03.2025 №129 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади заступника командира взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Полтавській област є правомірними та обґрунтованими.
Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення, то колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17, від 29 лютого 2024 року у справі № 260/5566/22, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Так, дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Враховуючи характер вчинених порушень, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано.
Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.
Колегія суддів зауважує, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, питання ефективності державного управління, доцільності управлінських рішень перебувають поза межами критеріїв правомірності дій суб'єкта владних повноважень, які перевіряє суд.
Відповідно до приписів ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних правовідносин.
Отже, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Відповідно до частин 1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати.
З огляду на наведене не дії відповідача, а його рішення у формі наказу породжує для позивача певні правові наслідки, має обов'язковий характер і може бути оскаржене у судовому порядку.
Наявність або відсутність дисциплінарного проступку в діях чи бездіяльності поліцейського встановлюється за результатами службового розслідування.
У цій справі судом установлено, що службове розслідування проведено відповідачем у спосіб передбачений законом; висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в державі; вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Службовим розслідуванням встановлено підстави для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу.
Отже, висновки Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності " від 03.03.2025 №549 в частині щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та від 07.03.2025 №129 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади заступника командира взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо того, що за своєю тяжкістю дисциплінарний проступок, скоєний позивачем, є таким, що не сумісний з подальшим проходженням служби є належними та обґрунтованим.
Колегія суддів наголошує, що законодавцем покладено підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, а в сучасних умовах участь в обороні нашої держави.
З огляду на наведені вище обставини та приписи нормативно-правових актів колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваних наказів вимогам чинного законодавства та відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, підстави для їх задоволення також відсутні.
В цій частині висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №815/2443/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а, від 26 січня 2021 року у справі № 2140/1342/18, від 13 серпня 2020 року у справі № 817/3305/15, від 24 листопада 2020 року у справі №2140/1341/18, від 19 квітня 2021 року у справі №240/2677/20.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
В даному судовому провадженні відповідач обґрунтував правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані необґрунтованими.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 440/3327/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 23.01.2026 року