21 січня 2026 р.Справа № 440/8199/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/8199/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
10.11.2025 ОСОБА_1 подала до Полтавського окружного адміністративного суду заяву, у якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не виконання рішення суду від 15.07.2025 по справі № 440/8199/25.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/8199/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року та постановити ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 КАС України задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності оскаржуваної ухвали та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати основного розміру пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП80120/7408 від 12.05.2025 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП80120/7408 від 12.05.2025 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З матеріалів справи встановлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/8199/25 набрало законної сили 15.08.2025.
Водночас, з викладених у листі від 06.11.2025 та у письмових поясненнях доводів представника відповідача вбачається, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/8199/25 позивачу здійснено перерахунок пенсії. При цьому, зазначено, що виплата заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». В жовтні 2025 року ОСОБА_1 проведено виплату заборгованості: відкладена заборгованість по ретроспективних судових рішеннях в розмірі 187,35 грн; поточна заборгованість з дати набрання чинності рішення суду 440/8199/25 в розмірі 8806,23 грн. Крім того, Пенсійним фондом України заплановане здійснення фіксації поточної заборгованості з листопада 2025 року в розмірі 7682.39 грн. та здійснення нарахування і виплату поточної заборгованості.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/8199/25 позивачу здійснено перерахунок пенсії та частково проведено виплату донарахованої пенсії.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинам 2, 3 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 6 статті статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення по справі.
Колегією суддів встановлено, що згідно наданих до суду пояснень представника відповідача на заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, на виконання рішення суду у цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача. Нараховано доплату пенсії за період з 01.05.2023 по 14.08.2025 в розмірі 202141,77 грн., поточна заборгованість (з 15.08.2025 по 31.10.2025), з дня набрання законної сили рішення суду, становить - 19577,7 грн. У жовтні 2025 ОСОБА_1 проведено виплату поточної заборгованості держбюджету за Постановою КМУ № 821 в розмірі 8806,23 грн., про що надаємо відповідні докази (витяг з підсистеми “ПВП ДКГ»). Крім того, Пенсійним фондом України заплановане здійснення фіксації поточної заборгованості з листопада 2025 року в розмірі 7682.39 грн. та здійснення нарахування і виплату поточної заборгованості. Вказав, що нараховані на виконання рішень суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Отже, пенсійним органом виконано судове рішення в частині перерахунку пенсії позивача, відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, а заборгованість з недоплаченої пенсії за період з 01.05.2023 по 14.08.2025, яка складає 202141,77 грн. нарахована ОСОБА_1 , проте не виплачена з огляду на відсутність бюджетних асигнувань.
Також, представник відповідача зазначає, що 17.09.2025 постановою Кабінету Міністрів України №1152 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Фонду на 2025 рік - 8144,40 млн. грн. та на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 - 8144,40 млн. грн.
Відповідно до плану доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на 2025 рік зі змінами від 28.10.2025 визначено суму коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Фонду - 12166,5 тис. грн та на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 - 11813,3 тис. грн.
Враховуючи зазначене виплата пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, буде здійснюватись Головним управлінням відповідно до покладених судом зобов'язань в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, згідно з Порядком № 821.
З 17.07.2025 в Україні запроваджено новий порядок виконання судових рішень про призначення (перерахунок) пенсій шляхом ведення обліку нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за джерелами їх фінансування, фактична реалізація якого розпочнеться після доопрацювання Пенсійним фондом України інформаційних систем для ведення такого обліку (до 01.09.2025 - згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821).
Однак, станом на дату постановлення цієї ухвали Пенсійний фонд України не виконав покладених на нього Постановою № 821 обов'язків у встановлений строк.
При цьому судове рішення в порядку та у спосіб, які встановлені таким рішенням, залишається не виконаним відповідачем в повному обсязі з підстав, які відповідач пояснює саме відсутністю фінансування.
На виконання названого Порядку позивачу у жовтні 2025 року проведено виплату частини облікованої заборгованості в розмірі 8806,23 грн, та з листопада 2025 року заплановано здіснення нарахування та виплату поточної заборгованості в розмірі 7682,39 грн.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області здійснені вичерпні дії, залежні від нього задля належного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 в адміністративній справі № 440/8199/25.
У даній справі відповідач не провів виплату пенсії позивачу на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/8199/25.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійним фондом України. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України.
Аналогічного висновку, а саме про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
Проаналізувавши доводи позивача щодо поданої заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та порушення ним прав, свобод, інтересів позивача під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 440/8199, а тому заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України у даній справі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 по справі № 440/8199/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 23.01.2026 року