23 січня 2026 р. Справа № 520/31943/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., по справі № 520/31943/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення 204950000523 від 08.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 із застосуванням відсотка від суддівської винагороди працюючого судді - 50% (п'ятдесят відсотків) замість 80% (вісімдесяти відсотків);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 з урахуванням приписів рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24 із застосуванням відсотка від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді - 80% (вісімдесяти відсотків).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 520/31943/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вирішено вийти за межі позовних вимог.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 80% до 50% при здійсненні його перерахунку з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 520/31943/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, послався на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 520/8618/24, прийняту за результатом розгляду його заяви, поданої у порядку приписів ст. 383 КАС України щодо визнання незаконним та скасування рішення 204950000523 від 08.10.2024. Позивач звертає увагу на те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду 16.01.2025 року згадану ухвалу було скасовано, у подальшому, Харківський окружний адміністративний суд прийняв окрему ухвалу, якою визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204950000523 від 08.10.2024, тому висновок суду щодо безпідставності вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 204950000523 від 08.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області є необґрунтованим.
Додатково позивач зазначає, що відповідач незаконно здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, застосувавши величину 50% замість 80%. На думку позивача, суд першої інстанції необґрунтовано зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області по-іншому перерахувати щомісячне довічне грошове утримання з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді без посилання на довідки Донецького апеляційного господарського суду №№ 23-25 від 12.02.2024, чим змінив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року у справі № 520/8618/24, яке набуло законної сили.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач звертає увагу суду на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №520/8618/24 не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди. В апеляційній скарзі відповідачем вказано, що після виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі №520/8618/24 розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача зменшився і склав: на 01.01.2021 р. - 99312,50 грн. (198625,00*50%); на 01.01.2022 р. - 108543,40 грн. (217086,80*50%); на 01.01.2023 р. - 117425,00 грн. (234850,00*50%), що є меншим, ніж розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який позивач отримував станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023. Апелянт зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №520/8618/24 виконано ним у межах покладених зобов'язань.
Сторони у справі не скористались правом подання відзиву на апеляційні скарги.
На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, тоді як апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням № 204950000523 від 17.05.2018 ОСОБА_1 призначено виплату довічного грошового утримання судді у відставці щомісяця, починаючи з 21.02.2018 із застосуванням розміру відсотка від заробітку працюючого судді - 80 %.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 у справі № 520/4137/2020 з урахуванням Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 520/4137/2020 відповідачем здійснено позивачу з 18.02.2020 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, ОСОБА_1 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом та просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 26.03.2024 року № 204950000523 «Про відмову у перерахунку пенсії»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді відставці із розрахунку: 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2024р. № 23, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021р.; 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2024р. № 24, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022р.; 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2024р. № 25, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії № 204950000523 від 26.03.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 23 від 12.02.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021 р.; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 24 від 12.02.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022 р.; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 25 від 12.02.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023 р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року у справі № 520/8618/24 Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області рішенням № 204950000523 від 08.10.2024 здійснило перерахунок довічного грошового утримання позивача на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду № 23 від 12.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 24 від 12.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду № 25 від 12.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023. При вказаному перерахунку відповідачем застосовано відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що зменшуючи відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача при його перерахунку з 01.01.2021, 01.01.2022 та з 01.01.2023 з 80% до 50% відповідач діяв неправомірно. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення № 204950000523 від 08.10.2024, оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 заяву позивача про визнання протиправними рішення та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, поданої в порядку ст. 383 КАС України, у справі № 520/8618/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Щодо решти позовних вимог, суд вважав їх передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Положення стосовно організації судової влади та здійснення правосуддя містяться у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з положеннями частини 3 статті 141 Закону № 2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
При цьому, пунктом 2 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Закон № 1402-VIII набрав чинності 30.09.2016.
Отже, положення частини 3 статті 141 Закону № 2453-VI втратили чинність з 30.09.2016.
Натомість, статтею 142 Закону № 1402-VIII урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з частиною 4 статті 142 цього Закону, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Приписами частини 5 статті 142 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016) визначено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом із цим, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Законом України від 16.10.2019 року №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
При цьому, норма частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, яка визначає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, неконституційною не визнавалась.
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону №2453-VI.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 620/6361/20, від 09.11.2023 у справі №340/5809/20.
Таким чином, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 Закону №1402-VIII.
Даний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.07.2022 у справі № 580/3048/20, від 30.04.2025 у справі № 280/190/23.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу 21.02.2018 року було призначено щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого становив 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та з урахуванням до спеціального стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: стаж судді 16 років 2 місяці 2 дні; страховий стаж до 01.01.2004 року 17 років 11 місяців 29 днів; після 01.01.2004 року 14 років 2 місяці 0 днів; загальний стаж (повний) 32 роки 1 місяць 29 днів, який був обчислений відповідно до положень п.25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIIІ від 02.06.2016, про що свідчить протокол Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова версія 1.6.26.1.
Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.02.2018 № 03-19/191/18, такий стаж роботи ОСОБА_1 складає 20 років 05 місяців 28 днів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №520/8618/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду № 23 від 12.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду № 24 від 12.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду № 25 від 12.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №520/8618/24 було виконано та проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №204950000523 від 08.10.2024.
В результаті перерахунку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі №520/8618/24 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав:
- на 01.01.2021 р. - 99312,50 грн. (198625,00*50%);
- на 01.01.2022 р. - 108543,40 грн. (217086,80*50%);
- на 01.01.2023 р. - 117425,00 грн. (234850,00*50%).
Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача було перераховано виходячи з розміру - 50% відсотків від суддівської винагороди працюючого судді.
Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, як було зазначено раніше, частиною 3 статті 142 цього Закону визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
За такого правового регулювання, колегії суддів доходить висновку, що до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Отже, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 цієї норми.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 11.10.2021 у справі №160/10640/20, від 15.02.2022 у справі №340/161/21 та від 02.08.2022 у справі №620/6361/20, від 11.04.2023 у справі №200/8353/20-а та від 09.05.2023 у справі №580/112/21, від 21.09.2023 у справі №340/645/21, 09.11.2023 у справі №340/5809/20.
Зважаючи на те, що позивач має повних 20 років стажу на посаді судді, колегія суддів зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання позивача підлягає перерахунку виходячи саме з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 80% до 50% при здійсненні його перерахунку з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.01.2021р., з 01.01.2022р та з 01.01.2023р. в розмірі 80% суддівської винагороди працюючого судді.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами позивача про необґрунтованість посилання суду першої інстанції на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 520/8618/24, оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі № 520/8618/24 було скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 520/8618/24.
Однак, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення № 204950000523 від 08.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, адже вказане рішення було предметом перегляду у справі № 520/8618/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в порядку судового контролю.
Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі № 520/8618/24 встановлено, що наявним в матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії «Версія: 1.6.78.1. Дата-час розрахунку:08.10.2024» підтверджено, що за результатами виконання рішення суду по справі № 520/8618/24 від 21.05.2024 та постанови про відкриття ВП № 75796654, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 склав з 01.01.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024 та з 01.04.2024 117425,00 грн, що дійсно є меншим ніж позивач отримував раніше (147140,00 грн).
За приписами абзацу другого пункту 9 розділу IV Порядку № 3-1, у разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.
У вказаній постанові від 16.01.2025 у справі № 520/8618/24 судом встановлено, що виконуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 520/8618/24 та визначаючи розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача виходячи з 50% суддівської винагороди, відповідач, встановивши, що внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача зменшиться, мав повідомити про це ОСОБА_1 (що ним було зроблено), та залишити виплату щомісячного грошового утримання позивача у раніше встановленому розмірі на рівні 147140,00 грн.
Із врахуванням зазначеного, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі № 520/8618/24 було скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.10.2024 в порядку статті 383 КАС України.
За результатами розгляду заяви позивача окремою ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 520/8618/24 було визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 204950000523 від 08.10.2024.
Враховуючи, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 204950000523 від 08.10.2024 було предметом розгляду у справі № 520/8618/24 в порядку судового контролю, за висновками якої ухвалою суду дане рішення визнано протиправним, то колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 204950000523 від 08.10.2024.
Доводи позивача, викладені ним у письмових поясненнях від 22.12.2025 щодо постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 520/4137/2020, якою встановлено, що позивач набув права на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дана постанова стосувалася перерахунку пенсії позивача починаючи з 18.02.2020 на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-46. У даній справі позивач оспорює дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі інших довідок, починаючи з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023.
При цьому, статтею 242 КАС України на суди покладено обов'язок враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, у постанові від 29.03.2024 №520/414/21 Верховний Суд зазначив, що у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 11.10.2021 у справі №160/10640/20, від 15.02.2022 у справі №340/161/21, від 02.08.2022 у справі №620/6361/20, від 26.01.2023 у справі №500/6626/21, від 02.06.2023 у справі №620/6445/20 Верховний Суд, зокрема, дійшов наступного висновку:
«до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII».
Крім цього, у постанові від 30.04.2025 № 280/190/23 Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI).
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області -задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі № 520/31943/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова