про відмову в забезпечені адміністративного позову
23 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5951/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
22.01.2026 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив заборонити Департаменту патрульної поліції та всім структурним підрозділам, які здійснюють правоохоронну діяльність на території України, вчиняти будь-які дії щодо адміністративного затримання/доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування вказаної заяви, заявник вказує що 10.09.2025 року у застосунку «Резерв» з'явилася відмітка про порушення ним правил військового обліку, у зв'язку із тим, що не пройшов ВЛК, на що 12.09.2025 року заявником подано заяву про те, що ним не оспорюється допущене порушення та згода на притягнення його до адміністративної відповідальності. 14.09.2025 року відповідачем винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. 16.09.2025 року заявнику направлено повістку про виклик для проходження медичного огляду, про яку йому не було відомо та 28.09.2025 року у застосунку «Резерв» з'явилася відмітка про його розшук, у зв'язку із тим, що він не з'явився до ТЦК та СП. 29.09.2025 року заявником подано заяву про те, що ним не оспорюється допущене порушення та згода на притягнення його до адміністративної відповідальності. 01.10.2025 року відповідачем винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. 30.10.2025 року відповідачем повторно направлено заявнику повістку про виклик, яка не була вручена останньому, та 12.10.2025 року вчергове було подано у розшук, про що з'явилась відмітка у застосунку «Резерв».
На думку заявника систематичне подання його у розшук свідчить про активні дії відповідача, спрямовані на незаконну мобілізацію, а тому існує ризик доставлення його працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вказує на реальну необхідність у вжитті заходів забезпечення позову. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду у випадку його можливого задоволення, оскільки у разі його мобілізації ухвалення такого рішення не забезпечить реального відновлення порушеного права в межах спірних правовідносин.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом
Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 4 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
У розумінні наведених норм закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд звертає увагу, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову у даній справі, доводи заявника, викладені в обґрунтування такої заяви, ґрунтуються виключно на тому, що позивач вважає дії посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки незаконними, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки відповідно до застосунку «Резерв+» він неодноразово оголошувався у розшук, що на думку останнього свідчить про ризик доставлення його працівниками поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подальшої його мобілізації.
Суд зазначає, що перевірка обставин порушених прав та законних інтересів позивача діями чи бездіяльністю відповідача, щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку є обов'язком суду під час вирішення справи по суті, а тому на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям та прийнятим рішенням відповідача до ухвалення рішення по суті.
Тобто, забезпечення позову у визначений ним спосіб буде фактично вирішенням справи по суті до прийняття рішення у даній справі, без з'ясування фактичних обставин справи, без оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних доказів y їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справ № 800/521/17 зазначила: "позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжую правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин".
Суд зауважує, що доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням вiдповiдних доказів покладається саме на позивача, який ініціює таке клопотання.
Враховуючи те, що позивач у поданій заяві вказує на підстави для забезпечення позову, що визначені у ч. 2 ст. 150 КАС України, та суд зазначає, що такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, та зокрема із врахуванням судом інтересів позивача.
Суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидних ознак вчинення протиправних дій з боку суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.
Відповідно, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини наявності реальних ознак вчинення протиправних дій та заподіяння шкоди правам та інтересам без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.
Під час розгляду даної заяви про забезпечення позову суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, в яких зазначено щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті, надання оцінки спірним діям та прийнятим рішенням до ухвалення рішення судом у справі, що є неприпустимим.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову, про які просить заявник є неспівмірними. Окрім того, суд наголошує на тому, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
Водночас в заяві про забезпечення позову позивачем жодним чином не обґрунтовано наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що в заяві про забезпечення позову позивач не обґрунтував та не надав доказів загрози завдання позивачу шкоди.
Крім того, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження існування загрози або імовірності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Також, з огляду на обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову, суд додатково вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він прямо суперечить вимогам законодавства, з якими існує обов'язок військовозобов'язаного, встановлений Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, зокрема та невиключно, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ним документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), проходити медичний огляд тощо.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Позивачем також не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору та неможливості в подальшому виконання рішення суду.
Таким чином, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зауважує, що підстави вважати, що дії, які оскаржуються позивачем мають очевидні ознаки протиправності, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають з'ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Інших підстав для забезпечення позову в заяві не наведено.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя І.В. Маренич