02 січня 2026 року справа № 580/10340/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
15.09.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправними дії ОСОБА_1 які завдали шкоду державі у сумі 62537 грн 86 коп.;
зобов'язати ОСОБА_1 повернути на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 шкоду завдану державі у сумі 62537 грн 86 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував вищевказану шкоду, що зумовило звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не надав, про причини його неподання суд не повідомив.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Суд встановив, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2023 №559 за наслідками службового розслідування встановлено, що в результаті проведення внутрішнього аудиту за період діяльності з 01.06.2019 по 31.08.2023, відповідно до зведеного плану діяльності внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено, що в порушення п.4 розділу XVI, п.15 розділу І п.14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення №260, військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , яким виплачувалась премія та додаткова винагорода у випадках, коли вказані виплати не передбачені. Як наслідок, допущено незаконних виплат на загальну суму 1617172,51 грн.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до акту службового розслідування від 25 листопада 2022 року, старший солдат ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 жовтня 2022 року №143 (по стройовій частині) вибув до військової частини НОМЕР_2 для проходження військово-лікарської комісії.
14 листопада 2022 року тимчасово виконуючий обов'язки командира кулеметного взводу молодший сержант ОСОБА_2 доповів рапортом про те, що старший солдат ОСОБА_1 , який вибув для проходження військово-лікарської комісії до міста Дніпро відсутній в підрозділі більше часу, необхідного для проходження військово-лікарської комісії, на телефонні дзвінки не відповідає, місце його знаходження не відоме.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 листопада 2022 року №187 старшому солдату ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення, проте йому вже було виплачене грошове забезпечення за жовтень 2022 року в розмірі 62537 грн. 86 коп.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 листопада 2022 року №424 (з адміністративно-господарської діяльності) за даним фактом призначено службове розслідування.
На момент закінчення службового розслідування 25 листопада 2022 року до розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув, про причини відсутності на службі не повідомив.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13 січня 2023 року №13, солдата ОСОБА_1 поновлено на всіх видах забезпечення у зв'язку з його поверненням до військової частини.
Відповідно до витягу з Директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №Д-30/ДСК від 04.05.2023 року військову частину НОМЕР_1 ліквідовано та визнано її правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За результатами розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 навмисно вводив командування свого підрозділу в оману та був відсутнім на службі без поважних причин (самовільно залишив військову частину) з 01 жовтня 2022 року по 12 січня 2023 року, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 407 КК України.
Розслідуванням встановлено, що своїми діями (самовільне залишення військової частини та введення в оману керівництва військової частини НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_1 створив умови для безпідставного нарахування та виплати йому грошового забезпечення на загальну суму 62537 грн. 86 коп. (в тому числі надмірно сплачених податків та внесків на суму 17867 грн. 96 коп.).
Пояснення у солдата ОСОБА_1 не відібрані у зв'язку з його переведенням у військову частину НОМЕР_3 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 липня 2023 року №195) на посаду кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
З метою досудового врегулювання спору ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав листи ОСОБА_1 вих.№1021/15/641 від 10.05.2024 вих.№1021/15/734 від 18.05.2024 через командира військової частини НОМЕР_3 , де відповідач перебуває на військовій службі, однак станом на теперішній час ОСОБА_1 .
Оскільки у добровільному порядку відповідач вказані кошти не сплатив, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, у відношенні військовослужбовців
Статтею 9 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних суді» визначено, що у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі.
У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Отже, спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби, є публічно - правовим, а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.
Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020 у справі №813/1045/18.
Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Згідно зі ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160).
П.4 ч.1 ст.1 Закону №160 визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
На підставі ч.ч.1, 2, 4 ст.3 Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №160 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно з ч.ч.2, 6, 7 у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.10 Закону №160 відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Тому, суд дійшов висновку, що належним способом захисту інтересів Держави є стягнення з відповідача шкоди в сумі 62537 грн. 86 коп.
Щодо вимоги визнати протиправними дії відповідача, які завдали шкоду державі у сумі 62537 грн 86 коп., суд зазначає, що така шкода завдана внаслідок необґрунтованого отримання грошового забезпечення під час самовільного залишення військової частини, що має ознаки кримінального правопорушення відповідно до ст.407 КК України.
Відповідно, кваліфікацію таких дій відповідача мають здійснювати відповідні правоохоронні органи, а не адміністративний суд під час вирішення питання стягнення завданої матеріальної шкоди.
Отже, вищевказана вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат, а клопотання позивача про стягнення з відповідача судового збору є необґрунтованим.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) шкоду, завдану Державі у сумі 62537,86 грн (шістдесят дві тисячі п'ятсот тридцять сім гривень 86 коп.).
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ