Справа № 640/30090/20
іменем України
23 січня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УСІМТОРГ" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000870902 від 26.10.2020,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "УСІМТОРГ" із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000870902 від 26.10.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що на підставі акту фактичної перевірки відповідачем 26.10.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000870902 за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального». Представник позивача зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення товариством вимог законодавства. У спірному наказі відсутні будь які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. У наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників, була встановлена податковим органом.
Товариство вважає, що правових підстав для проведення перевірки у податкового органу не було, а відтак і дії податкового органу стосовно проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення є протиправними.
Представник позивача стверджує, що підприємство не здійснює реалізацію палого, а лише планує зберігати пальне для власних потреб після отримання ліцензії, заяву про отримання якої було подано 18.09.2020 року. До дати отримання підприємство користується придбаними паливними картками. Зауважує, що при перевірці інспекторами було використано лише витяг з ЄДР від 01.10.2020 року та витяг з реєстру акцизних накладних за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 року, без дослідження будь яких інших матеріалів, а також без відібрання зразків та проведення замірів щодо фактичної наявності пального належного ТОВ "Усімторг" за адресою перевірки. Наполягає, що резервуар наявний за цією адресою ТОВ "Усімторг" не використовувався до отримання ліцензії, а використовувався іншими підприємствами, які також його орендували. Вважає, що податковим органом не доведено та не зафіксовано факту вчинення товариством будь якого порушення норм Закону №481/95-ВР, а лише констатовано факт перебування орендованого підприємством резервуару, який в першу чергу орендувався задля отримання ліцензії та вже подальшого зберігання пального.
Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі Вирішено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.03.2025 постановлено прийняти до провадження адміністративну справу №640/30090/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УСІМТОРГ" до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000870902 від 26.10.2020. Замінити відповідача, Головне управління ДПС у Волинській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43143484), на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що в ГУ ДПС у Волинській області були наявні підстави для проведення фактичної перевірки визначені ПКУ та зазначені у відповідному наказі. Посадовими особами контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки виявлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями) - зберігання пального без наявності ліцензії. Стверджує, що акт перевірки, наказ та направлення оформлені з дотриманням вимог Податкового кодексу України. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Посадовими особами управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Волинській області 01.10.2020 було проведено фактичну перевірку ТзОВ «Усімторг» за адресою: Волинська обл., м. Горохів, вул. Берестецька, 3, за місцем здійснення позивачем господарської діяльності.
Перевірка здійснена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 01.10.2020 №1978 та направлень на фактичну перевірку від 01.10.2020 №446, №447.
Відповідно до наказу та направлень на фактичну перевірку співробітників ГУ ДПС у Волинській області, директору ТзОВ Сопіжуку Борису Володимировичу пред'явлено службові посвідчення, направлення на фактичну перевірку та надано копію наказу, про що останній розписався у вищезазначених документах.
За результатами перевірки складено акт перевірки за №03/182/09-05/43751428 від 01.10.2020, яким встановлено, що відповідно до реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 року ТзОВ «Усімторг» придбало дизельне паливо об'ємом більше 50000 л.
Під час проведення фактичної перевірки ТзОВ «Усімторг» за адресою: Волинська обл., м. Горохів, вул. Берестецька, 3, було встановлено ємність (резервуар), що використовується для зберігання пального, в якій знаходилось пальне кількістю приблизно 60 м3.
Перевірку було проведено в присутності директора ТзОВ «Усімторг» Сопіжука Б.В.
Ліцензії на зберігання пальною до перевірки співробітникам ГУ ДПС у Волинській області надано не було.
Від ознайомлення, підписання та отримання другого примірника акту директор ТзОВ «Усімторг» відмовився, про що складено Акт відмови від підписання та отримання другого примірника акта перевірки від 01.10.2020 №56/03-20-09-02-14.
02.10.2020 другий примірник акта фактичної перевірки, лист №23038/10/03-20-09-02-11 від 02.10.2020 та Витяг з реєстру акцизних накладних по ТзОВ «Усімторг» було направлено на адресу позивача, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 02.01.2020.
На підставі акту фактичної перевірки відповідачем 26.10.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000870902 за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями) - зберігання пального без наявності ліцензії.
Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення №0000870902 від 26.10.2020 року протиправним, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (пункт 61.2 статті 61 ПК України).
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідні функції контролю передбачені пунктом 19-1.1 статті 19-1 ПК України. Зокрема, контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 19-1.14).
Отже, контролюючий орган має право на проведення перевірки господарюючого суб'єкта у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За змістом пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункти 20.1.4, 20.1.6).
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 цього пункту).
Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами фактичної перевірки, позивач вважає, що ГУ ДПС у Волинській області допущені порушення порядку призначення та проведення перевірки.
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє дійти висновку, що ця норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме: 1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами. Саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства; 2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №140/2889/21, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04. 2020 у справі №815/1978/18 та ін.
Зазначені у наказі підстави проведення перевірки повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Саме визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет і межі перевірки й утворюють предмет доказування в адміністративній справі у разі виникнення спору про правомірність призначення перевірки.
Навіть за наявності у податкового органу права на проведення перевірки у зв'язку із здійсненням функцій контролю не позбавляє його обов'язку конкретизувати у наказі на призначення перевірки одну з передбачених підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України підстав.
За змістом наказу ГУ ДПС у Волинській області від 01.10.2020 №1978 правовою підставою для призначення перевірки ТОВ «ДАНКО» вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
При цьому у переліку питань, які належить перевірити, наявне посилання не лише на ПК України, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», а й на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суд не заперечує, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, реалізація якої має здійснюватися з дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а.
З наказу на перевірку вбачається, що ця перевірка позивача фактично призначена (і проведена) з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством, у сфері обігу підакцизних товарів, що відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання. Такого висновку суд дійшов і з огляду на зміст акта перевірки, у якому відсутні відомості щодо перевірки таких питань, як застосування реєстраторів розрахункових операцій чи будь-яких інших питань, окрім як дотримання нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів). Тому наявність недоліків наказу на перевірку не є настільки суттєвими, щоб вважати проведену перевірку незаконною.
Таким чином доводи позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки суд відхиляє як такі, що суперечить нормам права, які регулюють спірні правовідносини.
Крім того, при наданні правової оцінки доводам позивача в цій частині необхідно врахувати постанову Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, у якій зроблено висновок, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів.
Щодо порушення позивачем статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Згідно зі статтею 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Статтею 15 Закону №481/95-BP також встановлено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
У статті 1 Закону №481/95-ВР наведено визначення термінів, а саме: місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Разом з цим, підпунктом 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
З аналізу наведених правових норм слідує, що суб'єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов'язані отримати відповідну ліцензію. Без отримання ліцензії допускається зберігання пального, зокрема, в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання). В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.
Приписами частини другої статті 17 Закону №481/95 передбачено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 грн.
Таким чином, наведеними вище нормами встановлено необхідність суб'єкта господарювання отримати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях, тоді як отримання ліцензії для здійснення зберігання пального у паливному баку як ємності для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі чинним законодавством не передбачено.
Доводячи свою позицію, позивач вказав на те, що пальне, про яке йде мова в акті перевірки, ним не використовувалось, а використовувалося іншими підприємствами.
Проте, а матеріалах справа відсутні докази вказаного.
Натомість, в акті фактичної перевірки за №03/182/09-05/43751428 від 01.10.2020 встановлено, що відповідно до реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 року ТзОВ «Усімторг» придбало дизельне паливо об'ємом більше 50000 л.
Під час проведення фактичної перевірки ТзОВ «Усімторг» за адресою: Волинська обл., м. Горохів, вул. Берестецька, 3, було встановлено ємність (резервуар), що використовується для зберігання пального, в якій знаходилось пальне кількістю приблизно 60 м3.
Перевірку було проведено в присутності директора ТзОВ «Усімторг» Сопіжука Б.В.
Ліцензії на зберігання пальною до перевірки співробітникам ГУ ДПС у Волинській області надано не було.
На переконання суду, виявлення контролюючим органом факту наявності резервуару для зберігання палива та наявність в ЄРАН ДПС України інформації, яка свідчить про постачання на адресу товариства пального у доволі значних обсягах свідчить про наявність порушення передбаченого ст. 15 Закону №481/95-ВР в частині зберігання позивачем пального без придбання відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 по 01.01.2020.
Відтак, встановлені фактичні обставини справи свідчать про правомірність та обґрунтованість висновків ГУ ДПС у Волинській області про порушення, передбачене ст. 15 Закону №481/95-ВР в частині зберігання позивачем пального без придбання відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 по 01.01.2020, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000870902 від 26.10.2020 року винесено правомірно.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000870902 від 26.10.2020 року про застосування фінансових санкцій, тому в у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "УСІМТОРГ" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000870902 від 26.10.2020 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "УСІМТОРГ" (просп. Європейського Союзу, 31А,м. Київ,04108 , код ЄДРПОУ - 43751428)
Відповідач:Головне управління ДПС у Волинській області (майдан Київський майдан, 4,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027 , код ЄДРПОУ - 44106679)
Головуючий суддя В.К. Блонський