Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 січня 2026 року № 520/33244/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 5809/20-40-24-06 від 29.10.2024 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на те, що перевірка проведена з порушенням встановленого порядку. Звертає увагу, що відповідно до приписів п. 299.11 ст. 299 ПК України анулювання реєстрації платника єдиного податку повинно проводитися з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, проте рішенням № 5809/20-40-24-06 від 29.10.2024 позивача виключено з реєстру 01 жовтня 2024 року; провадження господарської діяльності у сегменті надання послуг з доступу до мережі Інтернет не виключає застосування спрощеної системи оподаткування; контролюючим органом приймалися складені позивачем декларації з єдиного податку. Уважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Представником відповідача подано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що норми Закону України від 12.12.2020 за №1089-ІХ «Про електронні комунікації» не передбачають окремого суб'єкта у цій сфері як провайдера телекомунікацій, тобто суб'єкта без права на технічне обслуговування та експлуатацію електронних комунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; провадження господарської діяльності у сегменті надання послуг з доступу до мережі Інтернет є невіддільною складовою класу КВЕД 61.90 - Інша діяльність у сфері електрозв'язку, що згідно з п.п.8 п.291.5.1 ст.291 Податкового кодексу України виключає застосування спрощеної системи оподаткування. Вказує, що прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ДПС у Харківській області діяло у порядку, на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.
У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому він з доводами відповідача не погоджується, та звертає увагу, що такі не узгоджуються з приписами чинного законодавства.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пройшов визначену законом процедуру державної реєстрації суб'єктів господарювання, набув правового статусу фізичної особи-підприємця, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом НОМЕР_2 .
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в ГУ ДПС у Харківській області та включений до Реєстру платників єдиного податку з 26.09.2024 по 30.09.2024 як платник 3 групи.
Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи. Результати зазначеної перевірки оформлені актом від 03.10.2024 за №518/20-40-24-03-06/ НОМЕР_2 , за висновками якого встановлено порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування позивачем, а саме: абз.5 п.п.298.2.3. п.298.2. ст.298 ПК України (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання) - здійснення виду діяльності за КВЕД 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку, який заборонено п.п.8 п.291.5.1. п.291.5 ст.291 ПК України (далі також - Акт № 518) (т.1 а.с. 20-21).
На викладені в Акті № 518 висновки позивачем до контролюючого органу подані письмові заперечення від 15.10.2024 за вих. № 15-10/2024.
ГУ ДПС в Харківській області листом від 18.10.2024 за № 46548/6/20-40-24-03-14 повідомило позивача про місце і час розгляду поданих заперечень, проте ФОП ОСОБА_1 правом на участь у розгляді заперечень не скористався.
29.10.2024 на підставі Акта № 518 відповідачем прийнято рішення № 5809/20-40-24-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (податковий номер - НОМЕР_2 ) з 01.10.2024 з Реєстру платників єдиного податку (т.1 а.с.30).
Згідно з рішенням № 5809/20-40-24-06 від 29.10.2024 підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є порушення приписів абз.5 п.п.298.2.3 ст.298 Податкового кодексу України - здійснення позивачем видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування.
Скориставшись правом на оскарження рішення № 5809/20-40-24-06 від 29.10.2024 у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктами 291.2, 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі також -ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Стаття 298 ПК України встановлює порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування.
У підпункті 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п. 299.2 ст. 299 ПК України).
Згідно з підпунктами 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З огляду на викладене реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом.
Водночас, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Як убачається з матеріалів справи, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 5809/20-40-24-06 від 29.10.2024 прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області за наслідками камеральної перевірки.
Виїзна документальна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковим органом не проводилась. Тобто, як свідчать встановлені обставини справи, відповідачем проведено камеральну перевірку, наслідки якої в силу норм пункту 299.11 статті 299 ПК України не передбачають прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи.
Суд зазначає, що згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75. ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
Такі висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а, підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що акт №518/20-40-24-03-06/ НОМЕР_2 від 03.10.2024 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи», не може бути підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи та вчинення дій щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Водночас суд зазначає, що спосіб реалізації суб'єктом владних повноважень функції контролю у разі анулювання реєстрації платника єдиного податку 1-3 груп чітко сформульований у п.5 п.п.298.2.3 ст.298 та абз.1 п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України і полягає у анулюванні реєстрації та виключенні особи з Реєстру платників єдиного податку - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Натомість, у спірних правовідносинах відповідач прийняв рішення про анулювання реєстрації позивача у якості платника єдиного податку та з приводу виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024, що прямо суперечить п.5 п.п.298.2.3 ст.298 та абз.1 п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України та є безумовною підставою для скасування оскарженого рішення.
Отже, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 5809/20-40-24-06 від 29.10.2024 щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , прийняте у порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України та норм Податкового кодексу України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 травня 2023 року у справі № 320/1040/19.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у цьому конкретному випадку, є зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
З огляду на наведене позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
В контексті доводів сторін суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи сторін, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів статті 139 КАС України.
Згідно з ч. 1, пп. 1 п. 3, ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову у цій справі становила 2422,40 грн, проте позивачем сплачено 3028,00 грн.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що судом задоволено на користь позивача заявлені позовні вимоги, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Водночас, позивач має право звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 605,60 грн (3028,00 грн - 2422,40 грн).
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 5809/20-40-24-06 від 29.10.2024 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мороко А.С.