Провадження № 22-ц/803/1302/26 Справа № 186/1617/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
21 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Шахтарськoго міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року в цивільній справі номер 186/1617/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,
У липні 2025 року до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачка тривалий час працювала у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», перебуваючи на робочому місці, внаслідок нещасного випадку, отримала тілесне ушкодження у вигляді вбитого перелому луча праворуч.
19 жовтня 2009 року висновком МСЕК їй первинно встановлено сукупно 25 відсотків втрати професійної працездатності за трудовою травмою. В подальшому повторним оглядом МСЕК від 03 листопада 2016 року позивачці встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.
У зв'язку з вказаним нещасним випадком, порушено звичний спосіб життя позивачки, тривалий час вона вимушена проходити курси медичного лікування. Не зважаючи на час, що минув з моменту травмування, наслідки травми переслідують позивачку та завдають їй фізичні страждання і по нині, так як повна реабілітація здоров'я є неможливою. Позивачка швидко втомлюється, має пітливість і розлади сну, прикладає додаткові зусилля для самообслуговування, рух руки обмежений, що призводить до складності в звичайному побутовому житті. Вказане не може не завдавати їй істотного дискомфорту та страждань, що негативно відображається на її повсякденному житті та на житті її родини.
Позивачка просила суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - 242240,00 грн.
Рішенням Шахтарськoго міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 40000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд змінити рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 року, зменшивши розмір моральної шкоди що підлягає стягненню на користь позивача в зв'язку з ушкодженням здоров'я до 25000,00 грн з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим,ухваленим з порушенням чинного законодавства України, постановленим без врахування всіх фактичних обставин справи.
У документах, наданих позивачкою, відсутні будь-які докази вини відповідача у негативних змінах у психологічному/психічному здоров'ї позивачки (негативних проявів, таких як: психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, тривога, дратівливість, почуття страху, поганий сон та інші прояви, на які посилається позивачка у позовній заяві) та причинно-наслідкового зв'язку таких наслідків із діянням (діями/бездіяльністю) відповідача.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції завищено розмір відшкодування моральної шкоди. Так, на переконання відповідача, судова практика вказує на те, що в середньому суди стягують 1000,00 грн за 1% втрати працездатності. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди за 25% втрати професійної працездатності позивачки має становити з огляду на судову практику у аналогічних спорах - 25000,00 грн.
Також відповідач вважає, що стягненню підлягає сума відшкодування моральної шкоди із урахуванням утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Від позивачки відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Брусенцова В.О. подали до апеляційного суду заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 98, 99, 101, 102 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 тривалий час працювала в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с. 27-29).
25 січня 2009 року затверджено акт форми Н-1 №3, з якого вбачається, що 23 січня 2009 року ОСОБА_1 , яка обіймала посаду спеціаліста з табельного обліку шахти, приїхала на роботу шахтним автобусом, з метою переміщення до свого робочого місця пройшла по першому поверху будівлі АБК. Рухаючись по сходах, на виході із будівлі АБК вона послизнулася і, падаючи, вдарилася правою рукою (а.с. 11-12зв).
25 січня 2009 року затверджено Акт за формою Н-5 розслідування нещасного випадку, що стався 23 січня 2009 року з ОСОБА_1 (а.с. 13-13зв).
Згідно з довідкою МСЕК ДНА-02 №033471 від 19 жовтня 2009 року позивачці первинно встановлено 25% відсотків втрати працездатності за актом Н-1 №3 (а.с. 9-9зв).
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА №043621 від 03 листопада 2016 року позивачці повторно встановлено 25% відсотків втрати працездатності, безстроково (а.с. 10-10зв).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог саме в розмірі 40000,00 грн з визначенням порядку виконання рішення - без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Апеляційний суд не може в повному обсязі погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працювала в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
25 січня 2009 року затверджено акт форми Н-1 №3, з якого вбачається, що 23 січня 2009 року ОСОБА_1 , яка обіймала посаду спеціаліста з табельного обліку шахти, приїхала на роботу шахтним автобусом, з метою переміщення до свого робочого місця, пройшла по першому поверху будівлі АБК. Рухаючись по сходах на виході із будівлі АБК, вона послизнулася і, падаючи, вдарилася правою рукою.
Згідно з довідкою МСЕК ДНА-02 №033471 від 19 жовтня 2009 року позивачці первинно встановлено 25% відсотків втрати працездатності за актом Н-1 №3.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №043621 від 03 листопада 2016 року позивачці повторно встановлено 25% відсотків втрати працездатності, безстроково.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, з яким погоджується апеляційний суд.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлений розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, в сумі 40000,00 грн і вважає довід апеляційної скарги з цього питання безпідставним.
Стосовно доводу апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо помилковості стягнення суми відшкодування моральної шкоди без урахування утримання з неї обов'язкових податків і зборів, апеляційний суд виходить з наступного.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (частина п'ята статті 265 ЦПК України).
Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.
Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».
Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року №235/3143/24.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що помилковим є вирішення судом першої інстанції у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
Наведений довід апеляційної скарги стосовно помилковості стягнення суми відшкодування моральної шкоди без урахування утримання з неї обов'язкових податків і зборів є таким, що частково заслуговує на увагу.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону.
Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення коштів без відрахування податків та інших обов'язкових платежів, оскільки, як зазначене вище, податкові зобов'язання сторін судом не встановлюються, а визначені податковим законодавством України.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення лише в частині стягнення коштів без відрахування податків та інших обов'язкових платежів, витрати відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Рішення Шахтарськoго міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року - змінити.
Абзац другий резолютивної частини рішення Шахтарськoго міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року викласти у такій редакції:
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ - 00178353, на користь на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 40000,00 (сорок тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: