Провадження № 11-кп/803/305/26 Справа № 199/1989/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 січня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025047220000063 від 03 лютого 2025 року, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_8 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровську, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого будинку АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, та призначено покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень; за ч.4 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень.
Згідно з обставинами, встановленими судом, ОСОБА_7 у вересні 2024 року, більш точний час та дату в ході досудового розслідування не встановлено, на просп. Слобожанському в м. Дніпрі, більш точну адресу в ході досудового розслідування не встановлено, через мережу «Інтернет» написав невстановленій в ході досудового розслідування особі, яка в ході переписки запропонувала ОСОБА_7 за грошову винагороду у сумі 8000 гривень в порушення п.2, п.5.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», виготовити підроблене посвідчення водія з анкетними даними та фотокарткою ОСОБА_7 .
Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 8 травня 1993 року № 340 посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Згідно з п.5.1 централізоване оформлення, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки.
В цей час, у ОСОБА_7 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на пособництво в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, а саме посвідчення водія.
Того ж дня, а саме у вересні 2024 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, в ході переписки з невстановленою в ході досудового розслідування особою, на пропозицію погодився та надіслав в електронному варіанті невстановленій в ході досудового розслідування особі свої анкетні данні та свою фотографію для подальшого їх поміщення на підроблене водійське посвідчення.
Після цього, невстановлена в ході досудового розслідування особа, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, способом струминного друку та способом термографії надрукувала посвідчення водія серії НОМЕР_1 заповнене на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим підробила офіційний документ, а саме посвідчення водія, після чого використовуючи послуги невстановленої в ході досудового розслідування поштової служби надіслала посвідчення ОСОБА_7 .
Далі, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування поштовому відділенні, отримав завідомо підроблений документ, за який ОСОБА_7 сплатив 8000 гривень, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 заповнене на ім'я ОСОБА_7 та яке останній почав зберігати при собі з метою подальшого використання.
Продовжуючи свою кримінальну-протиправну діяльність, 03 лютого 2025 року, близько 16 годин 40 хвилин ОСОБА_7 , маючи кримінально-протиправний умисел на використання завідомо підробленого документу, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 на своє ім'я, достовірно знаючи про те, що зазначене посвідчення підроблене, керував транспортним засобом Daewoo Lanos, н.з. НОМЕР_2 , та біля будинку №11 по проспекту Слобожанському в місті Дніпрі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» був зупинений поліцейськими УПП в Дніпропетровській області ДПП.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, на законну вимогу поліцейського надати документ, що підтверджує особу ОСОБА_7 , пред'явив для перевірки підроблене водійське посвідчення серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_7 .
Під час перевірки вищевказаного водійського посвідчення у інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП виник сумнів в дійсності вказаного документу, через що останнім було викликано СОГ відділу поліції №1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області.
Так, 03.02.2025 в період часу з 17 години 50 хвилин по 18 годин 05 хвилини, в ході огляду документа, проведеного біля будинку №11 по проспекту Слобожанському в місті Дніпро, дізнавачу СД відділу поліції №1 Дніпровського РУП № 2 ГУ НП в Дніпропетровській області, ОСОБА_7 у присутності двох понятих, надав підроблене водійське посвідчення серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 470 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 7990 гривень; за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді штрафу у розмірі 470 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 7990 гривень.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі, внаслідок м'якості. На переконання прокурора, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд не надав оцінки тим обставинам, що підроблення документа свідчить про те, що обвинувачений не мав наміру дотримуватись Правил дорожнього руху України. Разом із цим, факт підроблення та використання документа був виявлений працівниками поліції, що створювало реальну небезпеку для життя та здоров'я інших учасників руху. Таким чином, кінцевою метою дій обвинуваченого було намагання уникнути передбаченої законом процедури отримання права керування транспортними засобами. При цьому, суспільна небезпека таких дій полягає не лише у факті підроблення, але й у тому, що джерелом підвищеної небезпеки керує особа, яка демонструє зневагу до дотримання правил дорожнього руху. За цих умов, на думку прокурора, призначене ОСОБА_7 покарання є занадто м'яким.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, за встановлених судом обставин та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції призначено відповідно до вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до кримінальних проступків, а також особу обвинуваченого, який свою вину визнав, раніше не судимий, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом встановлено не було.
З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе за умови призначення йому покарання у виді штрафу у межах 100 та 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Надаючи оцінку врахованим судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З висновками суду першої інстанції про можливість виправлення останнього за умови призначення штрафу у вказаних межах колегія суддів погоджується.
Ті обставини, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на переконання колегії суддів є такими, що дають підстави вважати недоцільним призначення покарання у виді штрафу у більшому розмірі, аніж визначив суд першої інстанції. Тим більше, обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, а також є військовослужбовцем звільненим у запас.
За вказаних умов, доводи прокурора про суспільну небезпечність вчинюваних обвинуваченим дій, що полягає у свідомому нехтуванні правилами дорожнього руху, хоча і мають місце, проте призначення обвинуваченому більш суворого покарання не обумовлюють.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4