справа№380/21101/25
з питань застосування заходів процесуального примусу
21 січня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Чаплик І.Д.,
секретар судового засідання Пунейко Р.Р.,
за участю:
представника позивача Жолобович Ю.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Шумелда Р.Р.,
представника третьої особи Рудницький Ю.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження заяву представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу для запобігання зловживанню процесуальними правами в адміністративній справі за первинним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, про визнання протиправним та скасування припису, -
Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Валова, 20; ЄДРПОУ: 26256659) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якому просить суд зобов'язати власника квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 відновити частину пам'ятки архітектури, а саме: приведення території пам'ятки до стану, який існував до початку виконання будівельних робіт, за рахунок відповідача.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
17.11.2025 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, в якій представник позивача просить:
визнати протиправним та скасувати припис Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215.
Ухвалою від 21.11.2025 постановлено прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису до спільного розгляду з первісним позовом у справі №380/21101/25 за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії. Вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом. Перейти до розгляду справи за первісним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 10.12.2025.
08.12.2025 до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 .
У підготовчому засіданні 10.12.2025 суд протокольною ухвалою постановив залучити до участі у справі третьою особою ОСОБА_2 .
Представник третьої особи 29.12.2025 подав до суду письмові пояснення на позов, у яких зазначив, що аналіз дій відповідача у сукупності дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 діє в стані очевидної недобросовісності, переслідуючи виключно приватний комерційний інтерес на шкоду пам'ятці архітектури та правам інших співвласників. Здійснення одноосібних розпорядчих дій щодо спільного майна (земляні роботи, зміна фасаду) без згоди інших власників є грубим порушенням ст. 369 ЦК України та позбавляє права на судовий захист її незаконних дій. Сукупність доказів (ознаки підроблення техпаспорта, наявність кримінального провадження, ігнорування прав співвласників та приписів органу влади) свідчить, що відповідач діє не з метою збереження пам'ятки, а з метою її свідомого спотворення задля отримання комерційного прибутку. Така поведінка є несумісною з принципами адміністративного судочинства та вимагає негайного судового втручання шляхом зобов'язання відновити пам'ятку.
Представник відповідача за первісним позовом 08.01.2026 подала заяву про зловживання третьою особою процесуальними правами та про застосування заходів процесуального примусу. Заява обґрунтована тим, що твердження представника третьої особи є наданням особистих характеристик учасникам справи, а саме позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представнику адвокату Шумелді Р.Р. Наведені вислови, що викладені у письмових поясненнях третьої особи, свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Представник третьої особи 19.01.2026 подав заперечення на заяву представника відповідача, у яких заперечив проти вказаних доводів представника відповідача.
У підготовчому засіданні 21.01.2026 відповідач за первісним позовом та її представник підтримали заяву від 08.01.2026 та просили її задовольнити.
Представник третьої особи та представник позивача за первісним позовом заперечили проти заяви про зловживання процесуальними правами, просили відмовити у її задоволенні.
При розгляді заяви представника відповідача за первісним позовом про застосування заходів процесуального примусу суд виходить із такого.
Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п'ятої статті 44 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається
За частиною 2 цієї ж статті суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до частини 3 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню.
З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною 3 статті 45 КАС України.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №9901/34/19 та в ухвалі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №939/1273/22.
Статтею 144 КАС України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали (частини друга-третя статті 145 КАС України).
Верховний Суд в постанові від 22.10.2020 по справі №320/7/19 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду. Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави стверджувати, що лише у визначених частиною другою статті 45 цього Кодексу випадках, дії учасника справи можна кваліфікувати як зловживання процесуальними правами.
Крім цього суд зауважує, що застосування заходів процесуального примусу є правом, а не обов'язком суду.
Суд наголошує, що «зловживання процесуальними правами» є суб'єктивним й оцінним поняттям, висновок суду з вказаного питання повинен ґрунтуватися на доказах, якими беззаперечно підтверджується умисне та недобросовісне користування позивачем своїм процесуальним правом у спосіб, який суперечить завданню адміністративного судочинства, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яким неодноразово вказувалося, що: під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисної, несумлінної поведінки учасників процесу, що знаходить своє вираження у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести; використання наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації прав інших учасників провадження; перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтоване перевантаження роботи суду; а ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
Зокрема, вказана правова позиція викладалася у постановах: від 08.05.2018 по справі № 910/1873/17, від 22.05.2019 по справі № 234/3341/15-ц, від 30.11.2020 по справі № 806/1943/18 тощо.
Тобто, задля визначення дій учасника справи (його представника) як зловживання процесуальними правами, судом мають бути встановлені винні процесуальні дії, які здійснені вочевидь з корисливим або особистим мотивом, та використані на шкоду правам, обов'язкам і інтересам інших осіб, які приймають участь у справі. Якщо суддя вважає певну дію учасника справи зловживанням, це має бути належним чином обґрунтовано та мотивовано у відповідному процесуальному документі.
Пунктом 3 частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
При аналізі клопотання представника третьої особи, яке зумовило звернення представника відповідача за первісним позовом суд вважає, що доводи представника третьої особи підпадають під визначене пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України право надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань, такі не містять образливих висловів чи таких, які принижують честь і гідність особи, нецензурних висловлювань. Доводи представника третьої особи не містять особистих характеристик на адресу відповідача чи інших учасників справи, а викладені у його заяві мотиви стосуються оцінки дій відповідача, які стали причиною для звернення до суду позивача із позовом про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, що суд не може розцінити як зловживання процесуальними правами з боку відповідного учасника справи.
Суд звертає увагу, що підставою для визнання зловживанням процесуальними правами дій або бездіяльності відповідачів має бути визначена КАС України мета - перешкоджання судочинству. Натомість суд не знаходить у діях представника третьої особи таких дій, оскільки реалізація третьою особою та її представником наданих їм Кодексом адміністративного судочинства України прав та добросовісне користування ними не є зловживанням процесуальними правами в розумінні частини другої статті 45 КАС України, що зумовлює висновок про відсутність підстав для вжиття заходів процесуального примусу, тому відповідне клопотання представника відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 44, 45, 144, 145, 149, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотання представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу для запобігання зловживанню процесуальними правами в адміністративній справі за первинним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чаплик І.Д.