22 січня 2026 рокусправа № 380/20538/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 51, с. Малехів., Львівська область, 80383; код ЄДРПОУ 43167274) звернулося з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43316386), за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарабан О.О. від 06.10.2025 у ВП №73710104 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області у сумі 10200 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.01.2024 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарабан Оленою Олександрівною відкрито виконавче провадження ВП №73710104 щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №380/15457/22.
Повідомляє, що Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області входить в структуру Служби судової охорони, відповідно фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Вказує, що станом на теперішній час, коштів для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на виконання рішення суду у справі №380/15457/22 позивач від центрального органу управління Служби судової охорони не отримав.
Вказує, що факт прийняття судового рішення не звільняє державні органи від обов'язку діяти відповідно до вимог бюджетного законодавства та не створює підстав для видатків без наявності відповідних кошторисних призначень. Відсутність передбачених кошторисом бюджетних призначень унеможливлює як проведення видатків, так і здійснення відповідних нарахувань. Вказує, що у випадку відсутності фінансування, державний орган не має правових підстав для нарахування додаткової грошової винагороди, навіть якщо судове рішення передбачає таке зобов'язання. Враховуючи вищевказані обставини, вважає, що оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу від 06.10.2025, якою за повторне невиконання без поважних причин судового рішення, на ТУ Служби накладений штраф на користь держави у розмірі 10200 грн, є протиправною та підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень повідомляє, що станом на 06.10.2025 вимог виконавчого листа №380/15457/22 не виконано. Боржником не здійснено ні виплати грошових коштів, ні їх нарахування. У державного виконавця Відділу відсутні документальні підтвердження щодо виконання виконавчого документа. На даний момент відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме накладення штрафу за невиконання рішення. Також відсутні будь-які підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, передбачені Законом. Враховуючи вищенаведене, вважає, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу.
Від третьої особи пояснень щодо позову на адресу суду не надходило.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №380/15457/22 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 01 липня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою від 31.10.2023 виправлено описку, допущену у мотивувальній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 в адміністративній справі № 380/15457/22, вказавши “З урахуванням вищевикладеного суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 з 24.02.2022 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 з 24.02.2022.» замість помилково зазначеного “З урахуванням вищевикладеного суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 з 01.07.2022 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 з 01.07.2022.» Виправлено описку допущену у пункті 3 резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 в адміністративній справі № 380/15457/22, вказавши “…починаючи з 24.02.2022 року» замість помилково зазначеного “…починаючи з 01 липня 2022 року».
Рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/15457/22 набрало законної сили 24.11.2023.
07.12.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 380/15457/22.
05.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73710104, з виконання виконавчого листа № 380/15457/22, виданого 07.12.2023 Львівським окружним адміністративним судом, про: «Зобов'язати Територіальне управління служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 року». Постанову про відкриття виконавчого провадження № 73710104 від 05.01.2024 скеровано сторонам виконавчого провадження до відома та виконання за вихідним № 541 від 05.01.2024.
Листом Територіального управління служби судової охорони у Львівській області від 13.02.2024 за вих. № 44.06-82 повідомлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/15457/22 проведено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 року, яка становить 445564,52 грн.
14.02.2024 за №4637 державним виконавцем в порядку статті 18 Закону скеровано вимогу боржнику щодо надання вичерпної інформації про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/15457/22, та документального підтвердження виконання згаданого судового рішення. Зокрема, зобов'язано повідомити номер стягувача в списку на виплату та надати підтвердження подання потреби в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішення в частині виплати винагороди.
Листом Територіального управління служби судової охорони у Львівській області від 22.02.2024 за вих. № 44.06-118 повідомлено, що з метою виконання рішення ЛОАС від 24.10.2023 у справі № 380/15457/22 ТУ ССО у Львівській області надіслало листи від 10.10.2025 4 20.11.2023 за вих. № 44.07-262/ССО та від 28.12.2023 за вих. № 44.07-396/ССО до центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на суму 445564,52 грн. Відповідно до листа Служби судової охорони № 01.30-02.2-98/вн від 11.01.2024 Службі судової охорони затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 у сумі 6 973,6 тис. грн. З інформацією щодо черговості виплат співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Судової влади України в розділі Служба судової охорони. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 380/15457/22 має порядковий номер 254, що відображається в єдиному обліку потреб в коштах на виконання рішень судів, який ведеться центральним органом управління Служби судової охорони. Станом на дату підготовки цього листа додаткові кошторисні призначення для виконання рішення суду від 24.10.2023 у справі № 380/15457/22 не виділені, бюджетні асигнування до ТУ ССО у Львівській області не надходили. Вищезазначену виплату буде здійснено в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до ТУ ССО у Львівській області.
03.02.2025 №1906 державним виконавцем в порядку статті 18 Закону скеровано чергову вимогу боржнику щодо надання вичерпної інформації про стан виконання рішення суду, з наданням документального підтвердження виконання. У випадку невиконання рішення суду станом на день отримання вимоги, зобов'язано повідомити причини, та вжиті заходи спрямовані на повне виконання рішення суду. Одночасно, попереджено боржника, що за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили винні особи несуть кримінальної відповідальності згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України.
03.02.2025 за № 1938 державним виконавцем скеровано на адресу суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 380/15457/22.
Листом Територіального управління служби судової охорони у Львівській області від 21.02.2025 за вих. № 44.06-185 повідомлено, що відповідно до листа Служби судової охорони № 01.30-02.2-76/вн від 10.01.2025 Службі судової охорони затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 у сумі 6 720,8 тис. грн. Відповідно до розпорядження Служби судової охорони від 05.01.2024 № 5/ОД “Про виплату коштів за судовими рішеннями», з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями в Службі судової охорони запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби судової охорони в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду. З інформацією щодо черговості виплат співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Судової влади України в розділі Служба судової охорони. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №380/15457/22 має порядковий номер 273, що відображається в єдиному обліку потреб в коштах на виконання рішень судів, який ведеться центральним органом управління Служби судової охорони. Станом на дату підготовки листа додаткові кошторисні призначення для виконання рішення суду від 24.10.2023 у справі № 380/15457/22 не виділені, бюджетні асигнування до ТУ ССО у Львівській області не надходили. Вищезазначену виплату буде здійснено в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до ТУССО у Львівській області. Зазначається, що Службою судової охорони проводиться відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань, однак дотепер додаткові асигнування не надані.
26.05.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. Одночасно, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №380/11090/25 визнано протиправною та скасовано постанову від 26.05.2025 ВП № 73710104 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
22.09.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. Одночасно, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
По факту повторного невиконання без поважних причин рішення зобов'язального характеру держаним виконавцем 06.10.2025 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200,00 грн та листом від 06.10.2025 за № 20257/В-4 скеровано на адресу Головного управління Національної поліції у Львівській області подання про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 383 Кримінального кодексу України.
06.10.2025 державним виконавцем, керуючись вимогами п. 11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку скеровано сторонам, та разом із оригіналом виконавчого листа у справі № 380/15457/22, на адресу Львівського окружного адміністративного суду за вихідним № 20269.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн від 06.10.2025, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Як вже встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 380/15457/22 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 01 липня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою від 31.10.2023 виправлено описку, допущену у мотивувальній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 в адміністративній справі № 380/15457/22, вказавши “З урахуванням вищевикладеного суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 з 24.02.2022 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 з 24.02.2022.» замість помилково зазначеного “З урахуванням вищевикладеного суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 з 01.07.2022 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 з 01.07.2022.» Виправлено описку допущену у пункті 3 резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 в адміністративній справі № 380/15457/22, вказавши “…починаючи з 24.02.2022 року» замість помилково зазначеного “…починаючи з 01 липня 2022 року».
05.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73710104 з приводу примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/15457/22.
22.09.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову № 73710104 про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. Одночасно, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
У зв'язку з подальшим невиконанням без поважних причин судового рішення, 06.10.2025 держаним виконавцем винесено постанову № 73710104 про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200,00 грн.
Позивач зазначає, що ним вжито всіх залежних від нього дій для повного виконання вказаного рішення суду, однак виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника ТУ Служби, тому вимагати від нього вчинення дій, які виходять за межі його повноважень немає правових підстав.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
ЄСПЛ у рішенні “Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Суд вважає покликання позивача на те, що з метою виконання рішення суду він звертався до Служби судової охорони із листами про виділення додаткових кошторисних призначень, в тому числі на нарахування та виплату додаткової винагороди, нарахування єдиного соціального внеску, відшкодування судового збору/правничої допомоги не є тією обставиною, що свідчить про вжиття усіх можливих заходів боржником на виконання судового рішення.
З аналогічних підстав суд вважає і необґрунтованими покликання на листи Служби судової охорони та ДСА України.
Суд зауважує, що виконавчий лист містить вимогу зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 року. Тобто додаткова винагорода за кожний місяць служби з 24.02.2022 у розмірі 30000 грн на місяць повинна бути відповідачем нарахована та виплачена.
Таким чином послідовність виконання рішення містить окремі елементи: зобов'язання нарахування грошових коштів та, зобов'язання виплати грошових коштів.
Водночас, нарахування коштів здійснюється незалежно від наявності коштів на рахунку боржника і чинне законодавство не містить норми, яка забороняє нараховувати кошти за умови їх відсутності чи неналежної кількості на рахунках боржника.
Якщо виконати останнє (виплату коштів) позивач (боржник у виконавчому провадженні) не міг з об'єктивних на те причин (відсутність бюджетного фінансування), то доказів стосовно того, що він нарахував чи не в змозі був нарахувати ОСОБА_1 (стягувачу у виконавчому провадженні) суми грошової допомоги, відповідно до вказаного вище судового рішення, позивач не надав.
Натомість, у позовній заяві позивач вказав, що не має правових підстав для нарахування додаткової грошової винагороди, навіть якщо судове рішення передбачає таке зобов'язання, у зв'язку з відсутністю фінансування.
Отже, позивач (боржник у виконавчому провадженні ВП №73710104) не здійснив не лише виплату грошових коштів, але й не здійснив їх нарахування.
При цьому, суд зауважує, що нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги є передумовою для її виплати.
Водночас, нарахування коштів здійснюється незалежно від наявності коштів на рахунку боржника і чинне законодавство не містить норми, яка забороняє нараховувати кошти за умови їх відсутності чи неналежної кількості на рахунках боржника.
Між тим, однією з умов для накладення штрафу відповідно до частини другої статті 75 Закону № 1404-VIII є невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, саме з поважних причин.
Суд дійшов висновку, що позивач не виконав судове рішення не з поважних причин, оскільки відсутність фінансування не може бути перешкодою для нарахування грошових коштів.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, останнім правомірно встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 06.10.2025 ВП №73710104 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області у сумі 10200 грн вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування, а позовних вимог до задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, то відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна