23 січня 2026 року № 320/22661/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить:
1. Визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
2. Визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до Солом'янського УП ГУНП в м. Києві для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Солом'янське УП ГУНП в м. Києві про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Позивачу стало відомо, що в останнього у військово-обліковому документі Резерв + від 25.02.2025 міститься припис про порушення військового обліку. При цьому позивач зауважує, що правила військового обліку не порушував, ні повісток (в т.ч. повідомлень із Укрпошти про їх надсилання в телефонному чи паперовому режимі не отримував), ні постанов щодо притягнення до адміністративної відповідальності щодо нього не складалось. Поряд з цим, позивач звертає увагу, що без повного, своєчасного розгляду справи, без дослідження всіх обставин, аналізу та оцінки доказів, встановлення складу адміністративного правопорушення неможливо встановити порушення правил військового обліку з боку позивача, яке передбачено ст. 210, 210-1 КУпАП. Вказане вище, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач діючи протиправно, без законних підстав внесення відомостей про порушення військового обліку з боку позивача, а також без наявності складу правопорушення, вини та інших обставин що мають значення, вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення військового обліку з боку позивача, чого робити не мав законного права і чим порушив права та законні інтереси позивача.
Також позивач зазначає про необґрунтованість й незаконність подання звернення відповідача до органів Національної поліції України, оскільки таке звернення здійснюється саме з метою складання протоколу, який згідно ст. 258 КУпАП не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу. А оскільки, якщо складення протоколу не обов'язковим, порушника не може бути доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за ст. 259 КУпАП. Отже, звернення відповідача щодо порушення позивачем, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію до органів Національної поліції України є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в суді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву, ІНФОРМАЦІЯ_6 вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та зазначає, що позивач є військовозобов'язаним, відтак, позивач був зобов'язаний з'явитись у строк та місце, що вказані в повістці. З даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вбачається, що позивач, під час кампанії з уточнення облікових даних, уточнив місце проживання, а саме вказав, що проживає з адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, повістка була направлена позивачу на його актуальну адресу. Відповідач зазначає, що вказана повістка була сформована, надрукована та відправлена у межах процедури централізованого надсилання повісток, що врегульований п. 30-2 Порядку призову. Повістка містить усі необхідні реквізити, передбачені Порядком призову, а її чинність можна перевірити шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка у відповідності до п. 41-1 Порядку призову.
Таким чином, відповідач зазначає, що вручення поштового відправлення з повісткою є вичерпним підтвердженням належного оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування, що прямо випливає із процитованого вище п. 41 Порядку призову. Враховуючи, що позивач був належним чином оповіщеним про виклик до відповідача, неявка позивача по виклику є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію А тому, внесення відомостей про неявку - відповідає вимогам законодавства та базується на положеннях пп. 4, 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 відповідно до Військово-облікового документу з застосунку «Резерв+» перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно Військово-облікового документу з застосунку «Резерв+» позивачу стало відомо про внесення відповідачем до електронного ВОД відомостей про порушення військового обліку.
03.03.2025 представник позивача (адвокат) звернувся із адвокатським запитом № 03032025/1 від 03.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 де просив:
- надати інформацію про наявність порушень правил військового обліку з боку позивача та у випадку наявності таких порушень належним чином засвідчені докази таких порушень;
- надати інформацію, щодо суті таких порушень та в чому вони полягають;
- чи притягувався до адміністративної відповідальності позивач та надати копії відповідної постанови.
Також вищевказаним адвокатським запитом, просив у випадку відсутності кваліфікації, складу адміністративного правопорушення, а також відкритої адміністративної справи й винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності виключити інформацію про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за відсутністю складу правопорушення.
Відповідь на даний адвокатський запит до позивача не надходив.
В подальшому, представником позивача (адвокатом) на адресу Солом'янського УП ГУНП в м. Києві було надіслано адвокатський запит № 03032025/2 від 03.03.2025 щодо надання інформації стосовно того чи направлялись до органів Національної поліції України звернення предметом яких є розшук та/або доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та у разі якщо такі звернення мали місце, то просилося надати належним чином засвідчені копії направлених документів, додатків до них та належним чином засвідчені копії конвертів, трекномерів з Укрпошти, описів вкладення.
Листом від 12.03.2025 № 90084-2025 Солом'янський УП ГУНП в м. Києві надав відповідь на вказаний адвокатський запит, в якому повідомив, що в інформаційно-комунікаційній системі ІПН, позивач є порушником статей 210, 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим, автоматично виставлено відомості до ІП “Призовник, військовозобов'язаний, резервіст» стосовно позивача та зазначено підставу доставлення відповідно до ст. 22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду).
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами ч.ч.8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Диспозиція ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні будь-які докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а тому позивач не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП.
Той факт, на який відповідач посилається у відзиві на позовну заяву про те, що позивач порушив правила військового обліку, оскільки не прибув 23.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_9 за повісткою за №622753 від 13.10.2024, яка направлялась позивачу, суд вважає необґрунтованими, оскільки підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+) про порушення правил військового обліку є складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК та СП за повісткою за № НОМЕР_1 від 13.10.2024.
Таким чином, у зв'язку зі встановленими обставинами справи та не доведенням відповідачем правомірності внесення до Реєстру відомостей щодо порушення правил військового обліку, суд вважає такі дії відповідача протиправними.
Оскільки за приписами ч.ч.8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача про виключення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку».
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не було доведено правомірності своїх дій, як наслідок, з метою повного захисту прав позивача наявні підстави для покладення на відповідача, як органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, обов'язку виключити відомості про порушення правил військового обліку щодо позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_10 та зобов'язання повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_10 , суд зазначає наступне.
Згідно ст.27 Закону №3543-XI у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно абз.2 п.56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Як було встановлено судом вище, з листа, яким відповідачем надавалася відповідь на адвокатський запит, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення звернувся до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Водночас, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем правопорушення, яке передбачено ст.210 або 210-1 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Тобто, у керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки були відсутні підстави для звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Аналіз наведеної норми дає висновку, що у разі відсутності підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки надсилають до Національної поліції повідомлення із відповідними відомостями.
Беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 245 КАС України, для визнання протиправними дій відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_10 та зобов'язання відповідача повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 2422,40 грн судового збору.
Позовна заява подана представником позивача через підсистему «Електронний суд», тому, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати згідно статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1937,92 грн.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) правил військового обліку.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до Солом'янського управління поліції ГУ НП в м. Києві для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повідомити Солом'янське управління поліції ГУ НП в м. Києві про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1937,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.