23 січня 2026 року № 320/17840/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення актуальних персональних медичних даних громадянина ОСОБА_1 до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»;
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про результати пройденого громадянином ОСОБА_1 медичного огляду військово-лікарської комісія, які відображені у Довідці військово-лікарської комісії №1551.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі врученої ІНФОРМАЦІЯ_2 повістки він був направлений на проходження медичного огляду військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). За результатами пройденого ВЛК, ІНФОРМАЦІЯ_2 надав позивачу лише копії виписок із медичної карти стаціонарного хворого.
Позивач зазначає, що в березні 2025 року він отримав копію Довідки військово-лікарської комісії №1551 щодо результатів пройденого ВЛК, втім інформація про результати пройденого позивачем медичного огляду ВЛК до цього часу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня.
На думку позивача, оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_2 і надалі відмовляється в добровільному порядку виконувати вимоги профільних для нього Законів та вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо пройденого ОСОБА_1 ВЛК, які зазначені у Довідці військово-лікарської комісії №1551, то в останнього не залишається іншого вибору, як звернутись до суду з метою захисту своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 згідно Військово-облікового документу Резерв + є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16.04.2024 за результатами проходження медичного огляду, військово-лікарською комісією на ім'я позивача видано Довідку № 1551 про результати пройденої військово-лікарської комісії. Згідно даної довідки, позивач на підставі статті 13 б, 39 в, 23 б, 26 б графи ІІ Розкладу хвороб, за графами 4,7, 9 Таблиці додаткових вимог «Б» Положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України 2008 № 402 визнаний обмежено придатним до військової служби. Непридатним до військової служби в ДШВ, плавскладі морській піхоті спецспорудах.
23.01.2025 представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено адвокатський запит про надання інформації стосовно причин невнесення до єдиного реєстру призовників щодо проходження ВЛК ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не внесенні актуальних персональних медичних даних позивача до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», позивач звернувся з указаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 65 Конституції України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За положеннями частини першої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною другою статті 33 Закону № 2232-XII визначено, що загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
За приписами частини третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 34 Закону № 2232-XII передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За положеннями частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Як зазначалося вище, згідно Довідки № 1551 про результати пройденої військово-лікарської комісії, позивач, на підставі статті 13 б, 39 в, 23 б, 26 б графи ІІ Розкладу хвороб, за графами 4,7, 9 Таблиці додаткових вимог «Б» Положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України 2008 № 402 визнаний обмежено придатним до військової служби. Непридатним до військової служби в ДШВ, плавскладі морській піхоті спецспорудах.
При цьому, у ВОД Резерв + станом на 17.03.2025 інформація про пройдену ВЛК не відображається.
Отже, відповідач мав інформацію про проходження позивачем військово-лікарської комісії та про визнаний обмежено придатним до військової служби.
За правилами частини п'ятої статті 5 Закону № 1951-VІІІ, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ).
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VІІІ призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Частинами другою, третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, знищуються суб'єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру.
До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (частина четверта статті 14 Закону № 1951-VІІІ).
З вище наведених положень нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на території визначеної адміністративно-територіальної одиниці є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та внесення до нього змін.
З урахуванням того, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому саме останній є уповноваженим органом, зокрема, щодо внесення відповідних відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зазначає, що пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Позивач вказує, що станом на січень 2025 року дані проходження ним ВЛК відповідачем не було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та він через свого представника звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 з адвокатським запитом від 23.01.2025 про надання інформації стосовно причин невнесення до єдиного реєстру призовників щодо проходження ВЛК ОСОБА_1 . Однак, відповіді на вказаний запит отримано не було.
Суд під час розгляду даної справи виходить з того, що відповідач не надав до суду жодних доказів щодо причин невнесення відомостей про результати ВЛК до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Поряд з цим, суд бере до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні також докази оскарження процедури проходження позивачем ВЛК чи визнання довідки ВЛК недійсною, а тому у відповідача виник обов'язок внесення актуальних персональних медичних даних щодо ОСОБА_1 до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чого вчинено не було.
Отже, підсумовуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не внесення актуальних персональних медичних даних громадянина ОСОБА_1 до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», у зв'язку з цим, належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про результати пройденого громадянином ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) медичного огляду військово-лікарської комісія, відповідно до Довідки військово-лікарської комісії.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 у місячний термін з дня набрання законної сили рішення у даній справі подати до суду звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Приписи частини першої статті 382 КАС України, кореспондують з закріпленими у пункті 4-1 частини шостої статті 246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст.382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, а тому відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1211,20 грн судового збору.
Позовна заява подана представником позивача через підсистему «Електронний суд», тому, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати згідно статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 968,96 грн.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення актуальних персональних медичних даних громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про результати пройденого громадянином ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) медичного огляду військово-лікарської комісія, які відображені у Довідці військово-лікарської комісії №1551.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.