22 січня 2026 року Київ № 320/32126/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 25.12.2023 звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду з позовом (у зв'язку з надмірним навантаженням зареєстрований 06.07.2024, автоматизований розподіл здійснено 08.07.2024) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач).
Просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 62601,14 грн відповідно до вимог Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати належної пенсії за період з 01.01.2016 по 20.07.2023 в сумі 62 601,14 грн ОСОБА_1 , відповідно до вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В обґрунтування позовних вимог стверджує право на компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати належної пенсії за період з 01.01.2016 по 20.07.2023 в сумі 62 601,14 грн, відповідно до вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», проте відповідачем безпідставно відмовлено в реалізації названого права.
Ухвалою суду від 12.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, натомість надіслали копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 640/905/19, що набрало законної сили 02.09.2020, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , як пенсіонеру органів внутрішніх справ, згідно із Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 30.05.2017 № 42480 з 01.01.2016.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , як пенсіонеру органів внутрішніх справ, згідно із Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 30.05.2017 № 42480 з 01.01.2016.
Зі змісту позовної заяви слідує, що на виконання названого рішення суду, відповідачем у жовтні 2020 року проведено відповідний перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 у порядку, встановленому судовим рішенням, та здійснено нарахування суми недоотриманої пенсії (доплати) за період з 01.01.2016 по 31.10.2020 в загальній сумі 62601,14 грн.
Згідно з випискою по картковому рахунку позивача, виплата в сумі 62601,14 грн здійснена позивачу 20.07.2023.
У зв'язку несвоєчасним нарахуванням суми пенсії з 01.01.2016, уважаючи наявність за позивачем права на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило листом від 18.12.2023 № 42763-42760/С-02/8-2600/23, що Закон України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не передбачає виплату компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з виплатою доходів громадян, що мають разовий характер. Рішення суду у справі № 640/905/19 виконано відповідачем у жовтні 2020 року. Враховуючи, що нарахована у жовтні 2020 року на виконання рішення суду різниця пенсії в сумі 62601,14 грн, що підлягала виплаті в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм, виплачена позивачу в порядку черговості у повному обсязі 20.07.2023, а з листопада 2020 року позивачу було встановлено для подальшої виплати визначений судовим рішенням новий розмір пенсії (6260,93 грн), підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
За нормами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характер, зокрема пенсії.
За правилами пункту 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Із урахуванням викладеного, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Дія названих нормативно-правових актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних відносин у розумінні положень Закону № 2050-ІІІ та окремих положень Порядку № 159 дають підстави стверджувати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17 та від 03.07.2018 у справі № 521/940/17.
Судом установлено, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу в порядку, визначеному рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 640/905/19 та після проведеного перерахунку нарахував кошти в сумі 62601,14 грн за період з 01.01.2016 по 31.10.2020 та з листопада 2020 року позивачу встановлений і виплачується визначений судовим рішенням розмір пенсії, тож несвоєчасне нарахування та виплата позивачу суми пенсії за період з 01.01.2016 по 31.10.2020 відбулися з вини відповідача.
У той же час, учасниками справи не заперечується, і це підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що виплата в сумі 62601,14 грн здійснена позивачу 20.07.2023.
Із урахуванням викладеного, суд уважає, що відмова відповідача в нарахуванні та виплаті компенсації з підстав того, що спірна виплата мала разовий характер, є необґрунтованою та протиправною.
Пунктом 5 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
За нормами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 у справі № 420/21515/21 зазначив, що діюче законодавство передбачає обов'язок установи (організації) з виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виключно у випадку порушення строків виплати повноважній особі доходів, які не мають разового характеру, зокрема пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Таким чином, оскільки несвоєчасна виплата недоотриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.10.2020 відбулась з вини відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При цьому, за правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 18.12.2023 № 42763-42760/С-02/8-2600/23 про відмову ОСОБА_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму пенсії у розмірі 62601,14 грн відповідно до вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме -прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За змістом частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії, бездіяльність) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Із метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 20.07.2023 на суму пенсії 62601,14 грн, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Із урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, тож із урахуванням задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 18.12.2023 № 42763-42760/С-02/8-2600/23 про відмову ОСОБА_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму пенсії у розмірі 62601,14 грн відповідно до вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 20.07.2023 на суму пенсії 62601,14 грн, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.