21 січня 2026 року м.Київ № 640/18527/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про подання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить суд: - визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо затримки у видачі ОСОБА_1 копії наказу про звільнення ОСОБА_1 від 19.09.2022 року №380-о та оригіналу трудової книжки з вини роботодавця з дня звільнення з роботи з 26.09.2022 по 28.09.2022 включно;
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.09.2022 №380-о «Про звільнення ОСОБА_1 », в частині звільнення ОСОБА_1 саме 26 вересня 2022 року;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести зміни до оскаржуваного наказу від 19.09.2022 року №380-о в частині дати звільнення, змінивши дату звільнення з 26.09.2022 на 28.09.2022, про що відповідний запис датою звільнення 28.09.2022 внести до трудової книжки ОСОБА_1 , а раніше внесений запис до трудової книжки про день звільнення датований 26.09.2022р. визнати недійсним згідно пункту 2.10 Інструкції від 29.07.1993 року №58;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків нарахувати та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затримкою у видачі наказу про звільнення та трудової книжки, що сталася з вини відповідача із 26.09.2022 по 28.09.2022 включно;
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо затримки у здійсненні грошових розрахунків з ОСОБА_1 при звільненні, у передбачені чинним законодавством строки, а саме в період із дня звільнення ОСОБА_1 з роботи з 26.9.2022 по 28.09.2022 включно;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки здійснення розрахунку при звільненні за період із 26.09.2022 по 28.09.2022 включно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Київського адміністративного суду від 09.12.2024 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
20.01.2026 року до суду звернувся позивач із заявою по зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Вказана заява обґрунтована тим, що рішення суду відповідачем не виконано та відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання рішення суду у цій справі.
За змістом ст. 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про встановлення судового контролю в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд наголошує, що для того, аби застосувати певний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.
При цьому, аналіз положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Суд наголошує, що позивачем у поданій заяві не наведено жодних доводів щодо необхідності вжиття такого процесуального заходу, як і не зазначено підстав, через які відповідач ухиляється від виконання судового рішення, а також не надано відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що за умови не встановлення судового контролю, рішення суду у цій справі залишиться невиконаним, оскільки у суду відсутні фактичні та правові підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Лисенко В.І.