22 січня 2026 року № 320/39912/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату ОСОБА_1 , боргу (недоїмки) №ф-94-25 від 05 липня 2023 року в розмірі 12 339,39 грн. ;
- зобов?язати головне управління Державної податкової служби у Київській області вчинити дії для проведення корегування даних (показників) інтегрованої картки, шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 12 339,36 грн., в зв?язку із скасуванням вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-94-25 від 05.07.2023 в судовому порядку.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкова вимога №ф-94-25 від 05 липня 2023 року в розмірі 12 339,39 грн. підлягає скасуванню, оскільки згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач стверджує, що вона здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, є пенсіонером за віком (зі зниженням пенсійного віку на 5 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), а тому звільняється від сплати єдиного внеску.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі було відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з серпня 2011 року по червень 2014 року та з 01.08.2011 перебувала на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.10.1993, позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, що призначена у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку з врахуванням ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» як особа, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відноситься до категорії 4, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.04.2011.
15.08.2023 року у відділенні поштового зв'язку Богуслав рекомендованим листом 0600037953471 від головного управління ДПС у Київській області позивач отримала вимогу головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-94-25 від 05 липня 2023 року, згідно з якою вона зобов'язана протягом 10 календарних днів сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12339 грн. 36 коп.
Крім того судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі 810/1310/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Миронівської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Богуславського відділення Миронівсько об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № Ф 94-25 від 17.03.2016.
Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності, будинок 52, ідентифікаційний код 39469156).
Не погоджуючись з прийняттям вимоги №Ф-94-25 від 05 липня 2023 року, позивач звернулась з цим позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV) визначене поняття “пенсія» - як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Абзацом 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсій, щомісячного грошового утримання, зокрема, й відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія, щомісячного довічного грошового утримання за її вибором.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII визначено такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі статтею 15 Закону N 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Разом з тим, абзацом 1 ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (надалі-Закон № 796-XII) визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що статтею 26 Закону № 1058-IV та статтею 12 Закону N 1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком. Відповідно до статті 55 Закону N 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно приписів ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Поряд з цим, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
VI. Оцінка суду
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, стаття 4 Закону № 2464 виключає з числа платників єдиного соціального внеску фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію або соціальну допомогу, окрім випадків добровільної участі цих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначене поняття “пенсія» - як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.
Відповідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Абзацом 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсій, щомісячного грошового утримання, зокрема, й відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія, щомісячного довічного грошового утримання за її вибором.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII визначено такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі статтею 15 Закону N 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Разом з тим, абзацом 1 ст. 55 Закону № 796-XII визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що статтею 26 Закону № 1058-IV та статтею 12 Закону N 1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком. Відповідно до статті 55 Закону N 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV.
Таким чином, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України № 1058-IV.
Отже, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Так, зокрема, такої позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 15.04.2015 (справа № 21-25а14), від 20.05.2014 року (справа № 21-149а14) та від 24.03.2015 року (справа № 21-103а15).
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, правова позиція, викладена у вищевказаних постановах Верховного суду України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Отже, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що положення п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI в повному обсязі розповсюджуються на осіб, які набули права на пенсію за віком в порядку, передбаченому ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», що в свою чергу, свідчить про те, що позивач є звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Враховуючи, що позивач на підставі п. 4 ст. 4 Закону № 2464 звільнений від сплати єдиного внеску, як пенсіонер за віком, суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування відповідачем вимог, оскільки борг зі сплати єдиного внеску у позивача відсутній.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату ОСОБА_1 , боргу (недоїмки) №ф-94-25 від 05 липня 2023 року в розмірі 12 339,39 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії для проведення корегування даних (показників) інтегрованої картки платника (ІКП), шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 12 339,36 грн., в зв?язку із скасуванням вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-94-25 від 05.07.2023 в судовому порядку, суд враховує таке.
У постановах від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 23.12.2019 у справі №813/3277/18 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого обов'язок щодо внесення змін до інтегрованої картки виникає у відповідача після набрання законної сили рішення суду. Тому вимоги позивача у зазначеній частині є передчасними і не підлягають задоволенню.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові №280/1765/19 від 04 лютого 2020 року дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Поряд з цим, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги № б/н від 24.08.2023 укладений між позивачем та адвокатом Ящуком Л.А., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 4630/10 видане згідно рішенняКиївської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.09.2011 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.08.2023, розрахункової квитанції серії ББАЇ №821932 від 24.08.2023 року.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.08.2023 року, адвокатом надана правова допомога: підготовка та подача позовної заяви вартістю 1000,00 грн.
Зазначена сума були сплачена позивачем адвокату, що підтверджується розрахунковою квитанцією серії ББАЇ №821932 від 24.08.2023 року.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеними та підтвердженими належним чином розмір заявлених адвокатом витрат на правничу допомогу та реальність їх понесення, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими в частині.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1083,60 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 541,80 грн.
Оскільки, суд вважає доведеними та підтвердженими належним чином розмір заявлених адвокатом витрат на правничу допомогу та реальність їх понесення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а) про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), боргу (недоїмки) №ф-94-25 від 05 липня 2023 року в розмірі 12 339,39 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 540,80 (п'ятсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.