23 січня 2026 року Справа № 280/10456/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ МІНУСІС ТРЕЙД 327»
про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
26.11.2025 Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ МІНУСІС ТРЕЙД 327» (далі - відповідач), в якій позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках на суму податкового боргу в розмірі 135 136,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 135 136,00 грн, що відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків. Зазначає про відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг та просить задовольнити позовні вимоги.
28.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/10456/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за адресою місця реєстрації.
Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано.
Відповідно до пунктів 21 та 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс-повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету, або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв'язку зразком. У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення “EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Так, конверт із відповідним поштовим відправленням 22.12.2025 повернуто на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку “адресат відсутній».
Відповідно до правових висновків зазначених у постановах Верховного суду від 16.12.2020 у справі № 120/4080/19-а та від 14.07.2021 у справі № 160/8623/19, Верховний Суд зазначив про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за закінчення терміну зберігання», “адресат вибув», “адресат відсутній» і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.
Отже, враховуючи не вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача з незалежних від суду причин, вжиття судом усіх заходів задля повідомлення сторони відповідача щодо відкриття спрощеного позовного провадження у даній справі, та відповідно до положення пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України, дає підстави вважати належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо вручення відповідачу ухвали суду від 28.11.2025.
Відтак суд, керуючись частиною 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ МІНУСІС ТРЕЙД 327» зареєстроване в органах державної реєстрації як суб'єкт господарської діяльності, є платником податків та перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Як вбачається із матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг з податку па додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 135 136,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не сплачує податковий борг, і при цьому не має майна, на яке може бути звернуто стягнення, у зв'язку з чим просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «ОПТ МІНУСІС ТРЕЙД 327».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Згідно із п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно п. 94.1, 94.2, 94.4 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей здійснює за рішенням суду.
Тобто, законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Податковим кодексом України передбачені також інші випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема, такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно ч. 1 ст. 179 Цивільного кодексу України (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Згідно ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що наявність податкового боргу не є безумовною підставою для накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків. Натомість, підставою для застосування такого арешту є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу, або те, що майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у ТОВ «ОПТ МІНУСІС ТРЕЙД 327» нерухоме майно відсутнє.
Разом з цим, відповідач має наступні відкриті банківські рахунки:
- АТ "Райффайзен Банк" (МФО банку 300335; валюта рахунку: українська гривня) № НОМЕР_1 ;
- у Казначействі України (МФО банку 899998, валюта рахунку: українська гривня) № НОМЕР_2 ;
- АТ КБ "ПриватБанк" (МФО банку 305299, валюта рахунку: українська гривня) № НОМЕР_3 ;
- КРД АТ "Райффайзен Банк" м.Київ (МФО банку 322904; валюта рахунку: українська гривня) НОМЕР_4 .
Слід зазначити, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 06.06.2023 у справі № 360/4856/20, від 18.10.2022 у справі № 380/9147/21, від 25.01.2024 у справі № 825/1982/18.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, зважаючи на надання контролюючим органом доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, суд доходить висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ МІНУСІС ТРЕЙД 327» в межах суми податкового боргу у розмірі 135 136,00 грн.
На підставі викладеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 245, 246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві (04116. м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ МІНУСІС ТРЕЙД 327» (69002, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 92; код ЄДРПОУ 45148479) про накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити.
Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ МІНУСІС ТРЕЙД 327», що знаходяться в банках, у розмірі податкового боргу на суму 135 136,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 23.01.2026.
Суддя М.С. Лазаренко