Рішення від 22.01.2026 по справі 260/8946/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/8946/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 540 від 03.11.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у переведенні на інший вид пенсії;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 26.10.2025 р. про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах, та перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позовна заява мотивована тим, що 26.10.2025 р., після досягнення 45-річного віку, позивач звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах як працівник, що працював на підземних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1. Рішенням № 540 від 03.11.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області їй було відмовлено у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням 50 років.

Позивач зазначає, що відмова мотивована тим, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Позивач вважає, що органом Пенсійного фонду порушуються її права на отримання пенсії та наголошує, що її пільговий стаж за Списком № 1 складає 10 років 05 місяців 27 днів при загальному страховому стажі більше 21 років; на дату звернення за призначенням пенсії позивачу було повних 45 років, і вона має право на пенсію відповідно до п. «а» » ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788- XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неврегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як наголошує представник відповідача, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Перевіркою встановлено, що згідно поданої заяви ОСОБА_1 на дату звернення не досягла пенсійного віку та має 10 років 05 місяців 27 днів пільгового стажу роботи за Списком № 1.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що рішення № 540 від 03.11.2025 р. про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії - перехід з пенсії по інвалідності на дострокову пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку із відсутністю права, є правомірним.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилось 45 років. 26 жовтня 2025 року позивач звернулася через веб портал Пенсійного фонду України із заявою про здійснення їй перерахунку із переходом на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

03 листопада 20225 року ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення № 540, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні їй перерахунку із переходом на інший вид пенсії - у зв'язку із відсутністю права.

Рішенням встановлено, що згідно поданої заяви ОСОБА_1 на дату звернення не досягла пенсійного віку та має 10 років 05 місяців 27 дні стажу роботи за списком № 1.

У оскаржуваному рішенні вказано, що згідно пп. 1 п. 2 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Позивач не погодившись з відмовою відповідача звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV від 09.07.2003 р. в редакції чинній до 01.01.2018 р., пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 р. (у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 р.) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.

Закон № 213-VIII від 02.03.2015 р. набув чинності з 01.04.2015 р.

Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 р., яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 р.) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII від 03.10.2017 р. наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017 р.

Таким чином, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 р. та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 р.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII.

Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Тобто, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, з 23.01.2020 р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р., та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 р.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 р. у зразковій справі № 360/3611/20, а також Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 320/4339/20.

Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII.

При цьому, як встановлено судом, ГУ ПФУ в Полтавській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 вказує, що позивач не досягла пенсійного віку необхідного саме відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.

Водночас, приписи частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, на підставі яких відмовлено позивачу у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону України «Про пенсійне забезпечення» (пункт «а» частини 1 статті 13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. у справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування «баланс вірогідностей».

При цьому суд звертає увагу на те, що у рішенні від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII вказав (п. 4.4), що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем, у цьому випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

У цьому випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком № 1 стосовно параметру вікового цензу. ГУ ПФУ в Полтавській області взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом з оскаржуваного рішення від 03.11.2025 р. № 540, відповідач основною підставою для відмови у перерахунку із переходом на інший вид пенсії позивачу зазначив відсутність у неї пенсійного віку відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV. Однак, судом встановлено, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 р., позивач має право на призначення пенсії при досягненні 45-річного віку у відповідності до п. а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії із переходом з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з підстав не досягнення відповідного віку, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, щодо наявності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, суд вважає необхідним відмітити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

ГУ ПФУ в Полтавській області у рішенні від 03.11.2025 р. № 540 вказало, що пільговий стаж позивача за списком № 1 становить 10 років 05 місяців 27 днів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача достатньо стажу, позивач досягла необхідного 45-річного віку для призначення пенсії, подані позивачем документи у повному обсязі надавали змогу відповідачу встановити цей факт та перевести позивача на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII від 05.11.1991 р. у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р., а отже, рішення відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.

Відтак, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 03 листопада 2025 року № 540 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та зобов'язати перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 р. у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII.

Щодо дати переведення на пенсію за віком на пільгових умовах та перерахунку такої пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, 45 років (вік, з якого призначається пенсія за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII від 05.11.1991 р.) позивачу, ОСОБА_1 , виповнилось 23.04.2024 р. Із заявою про перерахунок з переходом на інший вид пенсії від 26.10.2025 р. позивач звернулася до територіального органу ПФУ після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, суд визначає, що позивачу має бути перерахована пенсія саме з дня звернення - з 26 жовтня 2025 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03 листопада 2025 року № 540 про відмову у перерахунку із переходом на інший вид пенсії ОСОБА_1 .

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ - 13967927) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 р. у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII з 26 жовтня 2025 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк

Попередній документ
133533893
Наступний документ
133533895
Інформація про рішення:
№ рішення: 133533894
№ справи: 260/8946/25
Дата рішення: 22.01.2026
Дата публікації: 26.01.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (22.01.2026)
Дата надходження: 10.11.2025
Предмет позову: про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії