22 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/5843/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, тому на нього як на іноземця не поширюється військовий обов'язок, передбачений статтею 65 Конституції України, і він не належить до категорії військовозобов'язаних чи резервістів у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а отже він не підлягає взяттю на військовий облік.
Разом з тим, позивач отримав повістку про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв'язку з чим він направив заяву про виключення його з військового обліку, однак рішення за результатами її розгляду не прийнято.
Представник позивача вважає, що, враховуючи, що заяву позивача про виключення його з військового обліку відповідачем не розглянуто, будь-які дії необхідні для розгляду зазначеної заяви не вчинялися, то вбачається незаконна бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією адміністративного позову з додатками отримано 21.07.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.24). Разом з тим, відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
Суд констатує, що відповідно до ч. 4 ст. 159 неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, що підтверджується тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.02.2006 р.
28 січня 2004 року ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 20.02.1996 р.
07 лютого 2025 року позивач отримав повістку про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому позивачем направлено заяву про виключення його з військового обліку засобами поштового зв'язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вручена за довіреністю 14.02.2025 р.
19 березня 2025 року засобами поштового зв'язку представник позивача направила адвокатський запит № 67 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просила надати відомості про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку. Зазначено, що позивач не підпадає під будь-яку з підстав для виключення військового обліку відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно з відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 квітня 2025 року №1549, громадянин ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію 07.02.2025 р., згідно результатів пройденої військово-лікарської комісії, визнаний придатним до проходження військової служби у частинах забезпечення, РТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, МП за ст. 61 «б», 75 «б», 49 «а» наказу МО України № 402 від 14.08.2008 р. «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», а відтак, не підлягає виключенню з військового обліку військовозобов'язаних.
Разом з тим, проінформували, що першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 було надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно отримання ОСОБА_1 , уродженцем російської федерації, громадянства України. Однак, жодної підтверджуючої відповіді до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило.
Представником позивача направлено запит до Перечинського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області, на який надано відповідь від 28 червня 2025 року № 2125- 204/2125/26-25, згідно з якою до Перечинського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області запит з ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 станом на 28.06.2025 р. не надходив. Та проінформовано, що громадянин росії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець: м. Лабінськ, Краснодарського краю, росія, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 по посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_3 вид. 08.02.2006 р. УГІРФО УМВС України в Закарпатській області з клопотанням, щодо прийняття набуття громадянства України до Перечинського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області не звертався.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся із даним позовом до адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до пунктів 6-8 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»:
іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;
іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;
іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;
Відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
Разом з тим, статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
При цьому, статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правове регулювання стосовно загального військового обов'язку і військової служби з метою реалізації громадянами України конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент взяття позивача на військовий облік).
Відповідно до частини 6 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - військовозобов'язані, які у добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1994 р. № 377 затверджено Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників.
Відповідно до пункту 3 Положення № 377 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як встановлено судом, позивач є іноземцем, який постійно проживає в Україні. Отже, на момент спірних правовідносин на нього не поширюється військовий обов'язок, передбачений статтею 65 Конституції України, і він не належить до категорії допризовників, призовників чи військовозобов'язаних у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 28 січня 2004 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 9).
Відповідно до статей 22, 32 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
На переконання суду, перебування іноземців на військовому обліку не є «необхідним у демократичному суспільстві» в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб та не відповідає «нагальній суспільній потребі» та не є необхідним у демократичному суспільстві.
Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про виключення його з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_3 (вручена за довіреністю 14.02.2025 р.)
Однак на момент звернення позивача з даним позовом рішення за результатами розгляду заяви відповідачем не прийнято. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Предметом позову є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви позивача про виключення його з військового обліку.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Відсутність належним чином оформленого рішення про виключення з військового обліку позивача або про відмову у виключенні з військового обліку свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 6 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Відповідно до частини 1 статті 21-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» іноземці та особи без громадянства можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Указом Президента України від 10.06.2016 р. № 248/2016 затверджено Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства, яке визначає порядок проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України (пункт 1 Положення).
У добровільному порядку іноземці проходять: військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
З іноземцями, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження іноземцями чи особами без громадянства відповідного виду військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту згідно з додатками 1 і 2 (далі - контракт про проходження військової служби).
Суду не надано доказів, що позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
Водночас, позивач міг бути прийнятий на військову службу добровільно, лише шляхом укладення строкового контракту про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України в порядку, передбаченому Положенням, яке затверджене Указом Президента України від 10.06.2016 р. № 248/2016.
Доказів того, що позивач виявив бажання проходити військову службу в Збройних Силах України за контрактом і уклав контракт, який би міг бути підставою для перебування його на військовому обліку, суду не надано.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку, а оскільки перебування на військовому обліку військовозобов'язаних та резервістів має місце щодо громадян України, суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяП.П.Микуляк