про залишення позовної заяви без руху
22 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/29802/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення додаткової винагороди,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення період: з 04.07.2023 року по 17.07.2023 року; з 19.07.2023 року по 31.07.2023 року; з 01.08.2023 року по 21.08.2023 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 158064,52 грн. додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди: з 04.07.2023 року по 17.07.2023 року; з 19.07.2023 року по 31.07.2023 року; з 01.08.2023 року по 21.08.2023 року.
Згідно з ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що до структури заробітної плати належить основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з військової частини НОМЕР_1 суму у розмірі 158064,52 грн. додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди: з 04.07.2023 року по 17.07.2023 року; з 19.07.2023 року по 31.07.2023 року; з 01.08.2023 року по 21.08.2023 року.
Суд зазначає, що додаткова винагорода є щомісячними платежами, а тому про ймовірне порушення свого права позивач мав можливість та повинен був дізнатися за спірний період кожний наступний місяць окремо.
Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, строк звернення до суду із позовом, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
До суду із наведеним позовом позивач звернувся 29.12.2025 року (дата подачі позову через укрпошту). Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
При цьому, позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду у строк встановлений Кодексом законів про працю України строк та не долучено до позовної заяви клопотання про поновлення строку звернення до суду із наведеним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду:
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску із зазначенням інших обставин, що зумовили пропуск строку звернення до суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Р.М.Шимонович