Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 січня 2026 року Справа№640/39665/21
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 17 листопада 2021 року №2600-0308-8/182532 (зареєстрована заява 27.10.2021 року № 47162/8) про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХП у розмірі 90% від середнього заробітку, вказаного у довідці Офісу Генерального прокурора від 06.08.2021 року №21- 735зп без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років за період з 01.01.2021, яка призначена на підставі ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (чинний на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром і має обчислюватись з розміру підвищеної заробітної плати, що становить 86 292,26 грн, згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 06.08.2021 №21-735зп та з врахуванням положень ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (в первинній редакції) та виплатити на рахунок позивача різницю в розмірі пенсії за минулий час.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/39665/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07 лютого 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та копія пенсійної справи.
17 лютого 2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/39665/21 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.
14 квітня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду адміністративну справу № 640/39665/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи розпочато спочатку.
З 12 травня 2025 року по 19 травня 2025 року, 22 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року суддя знаходився у щорічній відпустці, з 22 жовтня 2025 року про 24 жовтня 2025 року суддя знаходився у додатковій відпустці, 21 листопада 2025 року суддя знаходився у відпустці, з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року суддя знаходився у відрядженні, з 30 грудня 2025 року по 07 січня 2026 року суддя знаходився у відпустці.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Позивач є отримувачем пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсію йому призначено в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром, згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.
У зв'язку з черговим підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам позивач отримав довідку Офісу Генерального прокурора від 06.08.2021 №21-735зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. У довідці зазначено, що розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 86292.26 грн, за нормами чинними на 01.01.2021 за відповідною (прирівняною) посадою керівника Апарату Генерального прокурора України, яка прирівнюється до посади начальника Департаменту.
21 жовтня 2021 року позивач звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії, призначеної 01.08.1996 року на підставі ст. 50-1 Закону України «Про Прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 90% від суми заробітної плати, встановлену на час її обрахування, без обмеження максимальним/граничним розміром.
Проте, відповідач відмовив у перерахунку пенсії за вислугою років, про що повідомив листом від 17.11.2021 року №2600-0308-8/182532, у якому зазначив, що перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням положень статті 86 Закону, тобто у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, із обмеженням максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, тому у перерахунку пенсії відмовлено з тих причин, що її розмір буде становити 17690 грн. (10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність), що є меншим, ніж розмір пенсії, яку позивач отримує.
Позивач з викладеним не погодився та звернувся до суду, оскільки вважає, що відповідач у не правовий спосіб об'єднав в один процесуальний ланцюг два різні види правовідносин - умови і порядок призначення пенсії та умови і порядок перерахунку пенсії, що недопустимо в рамках положень ч.2О ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014. На відміну від призначення пенсії, умови і порядок перерахунок пенсії, визначених у ч. 20 ст.86 Закону №1697-VII поширюється на усіх прокурорських працівників, незалежно від часу призначення пенсії, у тому числі і на пенсію призначену 01.08.1996 у розмірі 90 відсотків від заробітної плати без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром на підставі ст. 50-1 Закону 1789-ХІІ.
Відтак, позивач вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Крім того, Законом №213-VIII внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана норма набрала чинності після призначення мені пенсії за вислугу років. Частиною II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 42098368, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 21.10.2021 року, яка була зареєстрована в Управлінні за вх. № 47162/8 від 27.10.2021 щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». До заяви Позивачем було додано довідку від 06.08.2021 року №21-735зп, видану Офісом Генерального прокурора.
Розглянувши вищезазначену заяву позивача, листом Управління від 17.11.2021 № 2600-0308- 8/182532, ОСОБА_1 було повідомлено про відмову в здійсненні перерахунку пенсії.
Відповідно до частини третьої статті 81 Закону з 01.01.2021 року відбулося підвищення посадових окладів прокурорів окружних прокуратур, які застосовуються для обчислення посадових окладів інших прокурорів, у тому числі прокурорів Офісу Генерального прокурора, відповідно, у 2021 році прокурорам Офісу Генерального прокурора здійснюється перерахунок пенсії з 01.02.2021 року на підставі довідок про розмір заробітної плати, визначений станом на 01.01.2021 року.
Зазначений перерахунок здійснюється з урахуванням положень статті 86 Закону, тобто у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, із обмеженням максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
В наданій ОСОБА_1 . Довідці від 06.08.2021 року № 21-735зп, яка видана Офісом Генеральної прокуратури, розмір заробітної плати визначено станом на 01.01.2021 року, отже у разі перерахунку пенсії з 01.02.2021 року зі застосуванням положень статті 86 Закону, розмір пенсії з обмеженням становитиме 17690,00 грн (10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність), що є меншим, ніж розмір пенсії, обчислений згідно рішення суду, який Позивач отримує в даний час.
Оскільки максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, після перерахунку розмір пенсії становитиме 17690,00 грн, отже, враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії на підставі заяви від 21.10.2021 року.
Щодо обмеження максимальним розміром пенсії за вислугою років, у разі здійснення перерахунку відповідач зазначив, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697- VII “Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Закону України “Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені норми є чинними і неконституційними не визнавалися.
Відповідач також покликається на постанову Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20, у якій суд дійшов правового висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, зокрема, Закону України “Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вважає свої дії правомірними.
Згідно листа відповідача від 17.11.2021 року № 2600-0308-8/182532, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», обчислену згідно рішення суду в розмірі 90 % від середньомісячного заробітку у сумі 21547,52 грн.
13.12.2019 Другим Сенатом Конституційного Суду України прийнято Рішення №7- р(ІІ)/2019 (далі - Рішення №7-р) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 (далі - Закон №1697), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. У своєму Рішенні №7-р Конституційний Суд України визначив порядок виконання цього Рішення до врегулювання Верховною Радою України вказаного питання на законодавчому рівні, вказавши, що частина двадцята статті 86 Закону №1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону №1697 в первинній редакції, а саме: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів держаного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Перерахунок здійснюється з урахуванням положень статті 86 Закону, тобто у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, із обмеженням максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач зазначив, що у наданій позивачем довідці від 06.08.2021 року № 21-735зп, яка видана Офісом Генеральної прокуратури, розмір заробітної плати визначено станом на 01.01.2021 року, у разі перерахунку пенсії з 01.02.2021 року зі застосуванням положень статті 86 Закону, розмір пенсії з обмеженням становитиме 17690,00 грн (10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність), що є меншим, ніж розмір пенсії, обчислений згідно рішення суду, який позивач отримує в даний час.
Враховуючи викладене вище, у перерахунку пенсії згідно заяви позивача від 21.10.2021 року відповідачем відмовлено.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обставини справи щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки, підтверджено відповідачем, вони підтверджені наданими стороною позивача доказами, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI у статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
Згідно ч. 18 цієї статті в редакції, чинній до 01 січня 2015 року, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Поряд із цим, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Після набрання чинності Законом № 1697-VІІ, пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначається положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно із ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
В свою чергу, Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 та вирішив таке: визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ в первісній редакції визначала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Слід урахувати, що розділ XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) множинно змінювався, більшість статей (у тому числі стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року, поряд із цим, з 15.07.2015 втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, окрім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
Конституційний Суд України встановив наступний порядок виконання рішення № 7-р(II)/2019: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд зазначає, що перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії; відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Отже, з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ або Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у рішенні від 14 вересня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи №560/2120/20.
Водночас, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Ураховуючи викладене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів, означеним Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.
Відтак, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури.
Визначення різних підходів щодо порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
З огляду на викладене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
Відтак, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
В постанові Верховного Суду від 21.12.2021 року по справі №580/5962/20, суд касаційної інстанції відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформував правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Таким чином, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати задоволенню не підлягають.
Щодо обмеження максимального розміру пенсії суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (який набрав чинності 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, з моменту набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Відтак, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також задоволенню не підлягають.
Такі висновки відповідають правовій позиції висловленій Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постановах від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 та від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20.
З матеріалів адміністративного позову суд встановив, що розмір пенсії позивача у сумі 21547,52 грн визначено у наслідок проведення попередніх перерахунків на підставі рішень суду.
При обчисленні розміру пенсії позивача на підставі оновленої довідки відповідач дійшов висновку, що її розмір буде зменшений до 17690,00 грн, тому відмовив йому у проведенні перерахунку.
При цьому, слід урахувати, що приписи Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ не містять положень, які дозволяють зберегти розміри раніше призначених пенсій, у разі зменшення їх розмірів у наслідок подальших перерахунків.
Відтак, у контексті приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач діяв правомірно, із дотриманням справедливого балансу права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ураховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про: визнання протиправними дій та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 17 листопада 2021 року №2600-0308-8/182532 (зареєстрована заява 27.10.2021 року № 47162/8) про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХП у розмірі 90% від середнього заробітку, вказаного у довідці Офісу Генерального прокурора від 06.08.2021 року №21- 735зп без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років за період з 01.01.2021, яка призначена на підставі ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (чинний на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром і має обчислюватись з розміру підвищеної заробітної плати, що становить 86 292,26 грн, згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 06.08.2021 №21-735зп та з врахуванням положень ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (в первинній редакції) та виплатити на рахунок позивача різницю в розмірі пенсії за минулий час.
Повний текст рішення складено та підписано 23 січня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко