19 січня 2026 року Справа №160/5852/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20,
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року відмовлено Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області у прийнятті звіту від 29.09.2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20. Звільнено керівника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20. Встановлено Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області новий строк, протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20.
До суду від відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року та висновків, викладених в ухвалі суду від 21.10.2025 р. проведено перерахунок пенсії позивача з 05.02.2019 року по стажу та з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" від 25.03.2019 р. №33 та ПрАТ"Дніпрополімермаш" від 18.03.2019 р. №95 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як було зазначено в попередньо наданому звіті, нарахований борг за період з 05.02.2019 р. по 31.07.2025 р. становить 116552,14 грн. разом з компенсацією втрати частини доходу в сумі 2 053,24 грн. Загальна сума 118 605,38 грн. була включена в додаткову відомість в липні 2025 року для виплати на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ “Ощадбанк, дата виплати - 22. Кошти в сумі 118 605,38 грн. повернуті на рахунок ПФУ у зв'язку із закриттям рахунку за заявою власника. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії виконані у порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи ПФУ.
26.12.2025 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: рішення Комітету Верховної Ради щодо роз'яснення від 14.04.2025 року, протоколи призначення пенсії від 19.12.2025 р., витяг зі списків на зарахування пенсії, та докази направлення звіту з додатками.
До суду від позивача надійшли заперечення на звіт. В запереченнях позивачем вказано, що відповідач здійснив розрахунок її пенсії із застосуванням до пенсійних виплат вид перерахунку - «Макетна обробка», виходячи з нульового стажу та нульової зарплати. Здійснення перерахунку пенсії в режимі “Макетна обробка» виходячи з нульового стажу та нульової заробітної плати призвело до того, що відповідач взагалі не здійснив індексації її пенсії за період з 05.02.2019 року по теперішній час. Доплату пенсії розраховано в значно меншому розмірі, без врахування висновків зазначених у рішенні суду від 14.07.2023 року. Крім того, відповідач не здійснив виплату доплати її пенсії за період з 05.02.2019 року по теперішній час на визначений банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», з урахуванням компенсації втрати частини доходів. Враховуючи вищевикладене, рішення суду від 14.07.2023 року по справі №160/5852/20 залишаються не виконаним, а тому вона просить: відмовити у прийнятті звіту від 19.12.2025 року, викликати в судове засідання начальника Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області - Козака Ю.І., накласти на начальника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення від 14.07.2023 року та постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
За частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 10.02.2022 року у справі №160/13013/19.
Суд зауважує, що в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року, зазначено:
"Суд бере до уваги доводи позивача про те, що відповідачем не обчислено її заробітну плату для розрахунку пенсії, та не враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до матеріалів справи, в рішенні №045750007568 від 10.12.2019 року відповідач зазначає в розрахунках "Коефіцієнт стажу - 0", але при цьому загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 05 місяців 22 дні, що також підтверджується її трудовою книжкою.
Отже, враховуючи той факт, що заробітна плата та коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначені у ст.25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є основними складовими розміру пенсії за віком, зазначення в цих даних " 0" є протиправним.
Тому суд вважає, що в порушення ст.ст.27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідачем протиправно не враховані при обчисленні пенсії позивача показники заробітної плати та не розрахований коефіцієнт її заробітної плати та коефіцієнт стажу, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.
Так за вих.№440 від 08.04.2019 року та вих.№4773 від 16.07.2019 року представником позивача надано додаткові документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, зокрема, оригінал довідки ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про її заробітну плату від 25.03.2019 року №33; оригінал довідки ПАТ "Дніпрополімермаш" про її заробітну плату від 18.03.2019 року №95.
За таких обставин, призначена позивачу з 05.02.2019 р. пенсія за віком підлягає розрахунку у розмірі, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнтів її заробітної плати та стажу та показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що рішення відповідача №045750007568 від 10.12.2019 року слід скасувати та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 05.02.2019 року, та з урахуванням висновків суду".
«Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви про виплату їй пенсії на банківський рахунок.
З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача провести виплату всіх недоотриманих пенсійних виплат ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок, відкритий у філії АТ "Ощадбанк"».
Так, на підтвердження здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05.02.20219 р. Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області надано протоколи про перерахунок пенсії від 19.12.2025 р., з яких вбачається, що пенсія за віком розрахована у розмірі, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнтів її заробітної плати та стажу та показника середньої заробітної плати за 2016 - 2018 роки.
Також, в звіті про виконання судового рішення Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області вказало, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 р. по справі №160/5852/20 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.02.2019 року з встановленням твердого розміру пенсії 1 497 грн. Борг за період з 05.02.2019 року по 31.07.2025 року становить 116 552,14 грн., разом з компенсацією втрати часини доходу в сумі 2 053,24 грн., загальна сума 118 605,38 грн. була включена в додаткову відомість в липні 2025 року для виплати на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ “Ощадбанк?, дата виплати - 22. Кошти в сумі 118 605,38 грн. повернуті на рахунок ПФУ у зв'язку із закриттям рахунку за заявою власника, з приводу цього суд вказує на таке.
Звіт не свідчить про повне виконання рішення суду від 14.07.2023 р., оскільки на час подання відповідного звіту повного відновлення порушеного права позивача не відбулося, а саме відповідачем здійснено перерахунок пенсії, однак не проведено фактичну виплату нарахованих сум пенсійних виплат.
Відповідач щодо невиплати суми заборгованості та суми пенсії заперечує та зазначає, що виплата здійснена, проте банківською установою гроші повернуто органу ПФУ.
Враховуючи, що позивачу фактично не виплачено нараховану суму заборгованості по пенсійним виплатам, перераховані відповідачем на відкритий позивачем банківський рахунок кошти повернуті АТ «ОЩАДБАНК», суд дійшов висновку про невиконання відповідачем рішення у повному обсязі.
Суд зауважує, що саме на відповідача - суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок з виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у повному обсязі. При цьому рішення буде виконане у повному обсязі у разі зарахування на банківський рахунок позивача нарахованих відповідачем коштів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заходи, які вжиті відповідачем для виконання судового рішення, не свідчать про повне виконання судового рішення.
Суд зауважує, відповідач при здійсненні перерахування сум нарахованої пенсії на банківський рахунок позивача мав у розпорядженні відомості про відкритий нею банківський рахунок. Отже, відповідачу було відомо, що банківський рахунок відкрито на ім'я позивача, при цьому належність такого банківського рахунку саме їй пенсійний орган та банківська установа мали встановити відповідно до реєстраційного номеру облікової картки платника податку, проте такі дії не вчинені.
Оскільки відповідачем у звіті не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, не наведено жодних заходів, які вживаються ним для повного виконання судового рішення суду, відсутні підстави для прийняття звіту про виконання судового рішення.
Доказів виконання рішення суду в частині виплати пенсії саме на банківський рахунок позивача та виплати компенсації втрати частини доходу матеріали справи не містять.
Водночас стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області за виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20, суд зазначає наступне.
Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області розраховано пенсію позивача у розмірі, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнтів її заробітної плати та стажу та показника середньої заробітної плати за 2016 - 2018 роки.
Таким чином, відповідач в особі керівника Головного управління вживав конкретні заходи з метою виконання рішення від 14.07.2023 року по справі №160/5852/20.
Фактична невиплата нарахованих пенсійних виплат за минулий період зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року у справі № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі №804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.
Проаналізувавши поданий відповідачем звіт, суд дійшов висновку, що останній не свідчить про виконання судового рішення від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20 в повному обсязі, а тому суд не приймає поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду по цій справі.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне встановити новий строк Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області для подання звіту про виконання рішення суду по адміністративній справі №160/5852/20.
Щодо клопотання позивача в частині постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, суд зазначає, що винесення окремої ухвали, передбаченої ст.249 КАС України є наслідком розгляду заяви позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, поданої до суду в порядку, передбаченому ст.383 КАС України (ч.6 ст.383 КАС України). Разом з тим, оскільки позивачем подано заяву в порядку ст.382 КАС України, а не ст.383 КАС України, клопотання позивача задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 248, 256, 382 КАС України, суд,
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті звіту від 22.12.2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк, протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по адміністративній справі №160/5852/20.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст.295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма