23 січня 2026 рокуСправа №212/11189/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати неправомірними дії Відповідача:
- щодо об'явлення мене в розшук,
- щодо стягнення з мене штрафу;
зобов'язати Відповідача зняти з мене розшук.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він перебуває на обліку як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 №10/6268 від 25.06.2025 року позивачеві стало відомо, що він порушує правила військового обліку з підстави неприбуття 08.06.2025 року за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, відповідач 09.06.2025 року звернувся до Нацполіції з метою доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу. Причина: не прибули за повісткою до ТЦК та СП.
Згідно інформації з мобільного застосунку Резерв+ від 31.07.2025 року у ОСОБА_1 наявна відстрочка до завершення мобілізації до 31.07.2026 року, тип відстрочки п.1 ч.3 ст.23 (денна форма навчання).
Листом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №ПНПр/9753 від 11.09.2025 року позивачеві повідомлено, що 30.05.2025 року військовозобов'язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, а отже відсутні законодавчо визначені підстави для визнання заявника таким, що не порушує правила військового обліку.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визнання його таким, що порушує правила військового обліку та оголошення його у розшук, оскільки ним дані військового обліку уточнено вчасно, він не отримував рекомендованого листа ТЦК та СП про необхідність прибуття по повістці та у позивача наявна відстрочка до завершення мобілізації до 31.07.2026 року, тип відстрочки п.1 ч.3 ст.23 (за денною формою здобуваю вищу освіту), у зв'язку з чим позивач звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року постановлено передати адміністративну справу №212/11189/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання неправомірними дій щодо стягнення штрафу та оголошення у розшук, зобов'язання вчинити дії зі зняття розшуку за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2025 року для розгляду адміністративної справи №212/11189/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року, з урахуванням усунення недоліків, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
24.11.2025 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
25.11.2025 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
17.12.2025 року на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№10917/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Позивачем не надано жодних доказів тому, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованими за допомогою програми «Резерв+», в розділі «Правопорушення» містяться відомості про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Абзацом 8 пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Абзац 3 пункт 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, визначає, що Національна поліція України: за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про підготовку та оборону, мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Даний Порядок та норма є чинними.
Відповідно, відносно ОСОБА_1 подано до органів Національної поліції України електронне звернення за №E2381616, яке сформовано автоматичною системою АІТС «ОБЕРІГ», у зв'язку з неприбуттям за повісткою військовозобов'язаного у мобільному застосунку «Резерв +» є повідомлення про «порушення правил військового обліку».
Система АІТС «Оберіг» автоматично генерує такі дані. ІНФОРМАЦІЯ_4 не вносились дані, як зазначає позивач, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку позивачем.
Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (ЄДРПВР) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України військовозобов'язаних і резервістів.
Сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.
У зв'язку з неприбуттям позивача за повісткою до ТЦК, відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично сформовано звернення до поліції щодо доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, розшук та доставлення військовозобов'язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Військовозобов'язаному ОСОБА_1 , відповідно до п.34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі-Постанова КМУ №560) засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку №1127795 про прибуття 30.05.2025 року об 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 30.05.2025 року.
Таким чином, на думку представника відповідача, матеріали справи не містять належних доказів викладених у позовній заяві, що за твердженням позивача могло бути визнано поважною причиною неявки останнього до ІНФОРМАЦІЯ_6 на вказану дату.
За відсутності поважних причин неявки до ТЦК за повісткою, військовозобов'язаний вважається таким, що не з'явився за викликом, а неявка містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУПАП.
Відтак, викладені позивачем аргументи є необґрунтованими, а в діях ОСОБА_1 міститься порушення положень законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
23.12.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх.№105457/25, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1951-VIII від 16 березня 2017 року дані Реєстру повинні бути достовірними.
У даному випадку в застосунку «Резерв+» зазначено, що мною порушено правила військового обліку, проте ці дані не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до 235 КУпАП ТЦК та СП розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ТЦК та СП розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Однак, станом на день подання позову, відповідач постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивача не виносив.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративних стягнень за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу.
Згідно з частиною 9 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Направлення електронного звернення до органів Національної поліції задля затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП для складення адміністративного протоколу, у зв'язку з тим, що позивач самостійно не з'явився до ТЦК та СП, суперечить чинному законодавству.
Звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 до органів Національної поліції для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями ст. 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів суперечить чинному законодавству.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (навчання за денною формою).
Відповідно до витягу з мобільного застосунку позивачеві стало відомо, що він порушує правила військового обліку та з 09.06.2025 року перебуває у розшуку.
У відповідь на адвокатський запит листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №10/6268 від 25.06.2025 року представнику позивача повідомлено наступне.
«Військовозобов'язаному ОСОБА_1 відповідно до пункту 34 постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку про прибуття 08.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08.06.2025 року військовозобов'язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Законом України "Про оборону Україну" та абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, ОСОБА_1 порушує правила військового обліку».
У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, в якій просив визнати його таким, що не порушує правила військового обліку та зняти розшук Національною поліцією.
У відповідь на заяву позивача листом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №ПНПр/9753 від 11.09.2025 року позивачеві повідомлено, що у раніше наданій відповіді, допущена описка в даті виклику військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Військовозобов'язаному ОСОБА_1 відповідно до пункту 34 постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку про прибуття 30.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.05.2025 року військовозобов'язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, а отже відсутні законодавчо визначені підстави для визнання заявника таким, що не порушує правила військового обліку.
Додатково позивачеві повідомлено, що у разі необхідності сплатити штраф йому необхідно:
1.Подати заяву, що визнаєте правопорушення.
2.Дочекатися рішення по справі в застосунку протягом 3 днів.
3.Сплатіть штраф у розмірі 8500 гривень впродовж 20 днів від моменту винесення рішення.
ОСОБА_1 можливістю сплатити штраф 50% не скористався.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визнання його таким, що порушує правила військового обліку та оголошення його у розшук, оскільки ним дані військового обліку уточнено вчасно, він не отримував рекомендованого листа ТЦК та СП про необхідність прибуття по повістці та у позивача наявна відстрочка до завершення мобілізації до 31.07.2026 року, тип відстрочки п.1 ч.3 ст.23 (за денною формою здобуває вищу освіту), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.
За змістом частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 2 та 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За нормами частини 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (із змінами та доповненнями).
Встановлення засад оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони здійснює Закон України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII .
Підпунктом 1.1 пункту 1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Суд звертає увагу, що згідно з абзацом 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, у тому числі, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме: нез'явлення за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У відповідності до пункту 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
За приписами пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Відповідно до підпункту 23 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
У даному випадку суд враховує, що листом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №ПНПр/9753 від 11.09.2025 року позивачеві повідомлено, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 відповідно до пункту 34 постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку про прибуття 30.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.05.2025 року військовозобов'язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про наявність поважних причин не повідомив.
Оскільки інформація про прибуття позивача була відсутня, ІТС «Оберіг» проставила відмітку про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку та передала інформацію до органів Національної поліції про необхідність доставлення громадянина для складання адміністративного протоколу.
Під час прийняття рішення по справі, суд враховує, що у ОСОБА_1 наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (навчання за денною формою).
Однак, наявність у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або наявність належно оформленої відстрочки не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку виконувати правила військового обліку, зокрема прибувати за викликом до ТЦК та СП у визначені строки по повістці.
Таким чином, ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ні за повісткою на 30.05.2025 року, ні після обізнаності про виклик, відтак позивач порушив приписи абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, під час вирішення спору по суті суд також враховує, що обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, у тому числі, зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Таким чином, передбачено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів у разі отримання ними направлення на проходження військово-лікарської комісії, пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Суд, дослідивши витяг з мобільного застосунку "Резерв+", вбачає, що в період з 24.02.2022 року по дату звернення до суду позивач жодного разу не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення ступеню придатності до військової служби, що підтверджується розділом "Дата ВЛК", в якому міститься відмітка "-".
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_8 правомірно внесені до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжними інструкціями по 605,60 грн.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник