23 січня 2026 р. Справа № 120/4703/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
08.04.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом Співак В.В., подана від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 14.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено 10-денний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме уточнення заявлених позовних вимог та/або складу відповідачів.
17.04.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою представник позивача визначив в статусі співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-2) та виклав позовні вимоги в новій редакції, згідно з якою просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.03.2025 № 025450011712 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію згідно заяви про призначення пенсії, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 08.12.1985 по 07.12.1990 на Донецькому коксохімічному заводі імені С.М. Кірова.
Ухвалою суду від 30.04.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
28.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 28 років 04 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому до його страхового стажу не зараховано період роботи з 08.12.1985 по 07.12.1990 згідно з довідкою № 410 від 08.02.2007, оскільки запис про роботу відсутній в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1981 та не підтверджено первинними документами.
Одночасно відповідачем заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для надання відзиву.
Разом з тим суддя Слободонюк М.В., на розгляді у якого перебувала вказана адміністративна справа, відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 № 034-К виключений зі штату суду, а тому втратив повноваження щодо здійснення розгляду раніше переданих йому справ та матеріалів.
Ураховуючи наведене та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39, Засад використання автоматизованої системи документообігу у Вінницькому окружному адміністративному суді, затверджених рішенням Зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 № 11, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 01.01.2026 № 1 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ" здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи між суддями Вінницького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026 суддею для розгляду цієї адміністративної справи визначено суддю Вінницького окружного адміністративного суду Сала П.І.
Ухвалою зазначеного судді від 05.01.2026 адміністративну справу № 120/4703/25 прийнято до свого провадження.
21.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Ухвалою суду від 23.01.2026 задоволено клопотання про поновлення процесуального строку для надання відзиву та прийнято до розгляду відзив відповідача-1 на позовну заяву.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини справи.
13.03.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто відповідачем-1 з прийняттям рішення від 21.03.2025 № 025450011712 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (31 рік).
Зі змісту рішення слідує, що страховий стаж позивача становить 28 років 04 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому до його страхового стажу не зараховано період роботи з 08.12.1985 по 07.12.1990 згідно з довідкою № 410 від 08.02.2007, оскільки запис про роботу відсутній в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1981 та не підтверджено первинними документами.
Вказане рішення стало предметом оскарження за цим позовом. Похідною вимогою є вимога про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача вищезазначений спірний період його трудової діяльності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 13.03.2025 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Серед інших документів до заяви позивач додав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 28.07.1981 (дублікат) - з метою підтвердження страхового стажу.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для такого рішення став висновок про відсутність достатнього страхового стажу, а саме 31 року.
Як зазначає відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 28 років 04 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому до його страхового стажу не зараховано період роботи з 08.12.1985 по 07.12.1990 згідно з довідкою № 410 від 08.02.2007, оскільки запис про роботу відсутній в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1981 та не підтверджено первинними документами.
Перевіряючи підстави для прийняття оскаржуваного рішення, суд перш за все звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Водночас заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, пунктом 2.4 цієї Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов'язок ведення трудових книжок покладено на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи:
а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби;
б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.
Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена та інше), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
Судом встановлено, що запис про роботу з 08.12.1985 по 07.12.1990 на Донецькому коксохімічному заводі імені С.М. Кірова відсутній в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1981.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом на підтвердження стажу роботи є трудова книжка.
Однак за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Для підтвердження періоду роботи з 08.12.1985 по 07.12.1990 на Донецькому коксохімічному заводі імені С.М. Кірова позивачем подано довідку № 410 від 08.02.2007, у якій детально відображено відомості про його трудову діяльність на вказаному підприємстві.
Зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_1 працював на Донецькому коксохімічному заводі імені С.М. Кірова (нині - ВАТ "Донецьккокс") повний робочий день на посадах слюсаря з ремонту апаратурного обладнання та слюсаря-ремонтника цеху уловлювання коксохімічного виробництва у період з 08.12.1985 по 07.12.1990 із зазначенням конкретних дат, посад, розрядів та підстав прийняття і переведення.
У довідці також зазначено, що відповідно до ЕТКС-2, затвердженого Державним комітетом СРСР з праці та соціальних питань у 1969 році, професію "слюсар з ремонту апаратурного обладнання" перейменовано на "слюсар-ремонтник", що підтверджує тотожність виконуваних робіт. Крім того, у документі вказано, що робота слюсаря-ремонтника коксохімічного виробництва належить до робіт зі шкідливими умовами праці та дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, розділ 5, позиція А, відповідно до Списків, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
Довідку видано на підставі архівної особистої картки форми Т-2 та розрахункових відомостей з нарахування заробітної плати.
Суд враховує, що вказана довідка містить усі необхідні реквізити, передбачені Порядком № 637, а саме: точні періоди роботи, найменування підприємства, посади, характер виконуваної роботи, підстави прийняття та переведення, а також зазначення первинних документів, на підставі яких її видано.
За таких обставин суд вважає, що довідка № 410 від 08.02.2007 є належним, допустимим та достатнім доказом підтвердження трудового стажу позивача за період з 08.12.1985 по 07.12.1990, а твердження відповідача про непідтвердження цього періоду первинними документами є безпідставними.
При цьому суд звертає увагу на те, що відсутність відповідного запису у дублікаті трудової книжки не може автоматично позбавляти особу права на зарахування стажу, оскільки обов'язок щодо належного ведення та оформлення трудових книжок покладений на роботодавця, а не на працівника. Негативні наслідки неналежного ведення кадрової документації не можуть бути покладені на позивача та не можуть обмежувати його конституційне право на соціальний захист.
Крім того, слід врахувати, що дублікат трудової книжки, за своєю правовою природою, не завжди містить повний перелік усіх попередніх періодів роботи, а його заповнення залежить від наявності відповідних документів у роботодавця на момент видачі дубліката. Саме з цієї причини законодавством прямо передбачена можливість підтвердження трудового стажу іншими документами, зокрема архівними довідками, що й було зроблено позивачем у цій справі.
Отже, відмова відповідача зарахувати спірний період роботи до страхового стажу позивача суперечить принципам соціального захисту, а також свідчить про формальний підхід до вирішення питання про призначення пенсії без урахування всіх поданих доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 08.12.1985 по 07.12.1990 на Донецькому коксохімічному заводі імені С.М. Кірова.
Відтак є підставними і підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення від 21.03.2025 № 025450011712 та зобов'язання пенсійного органу зарахувати відповідний період роботи до страхового стажу позивача.
Водночас, беручи до уваги зроблені судом при вирішенні цієї справи висновки, страховий стаж позивача є достатнім для призначення пенсії за віком.
Відтак, оскільки судом не встановлено інших перешкод для призначення позивачу пенсії за віком, підлягають також задоволенню позовні вимоги про покладення на відповідача обов'язку призначити йому пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV з дати звернення за пенсією 13.03.2025, як просить позивач у позовній заяві.
Щодо визначення відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивача, то суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі ? Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі ? орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, питання про призначення пенсії, в тому числі за наслідками судового розгляду справи, має вирішувати пенсійний орган, який за принципом екстериторіальності розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.
Тому питання про зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду та питання призначення позивачу відповідного виду пенсії має вирішувати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як суб'єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивача, а не Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як про те просить позивач.
Вказаний спосіб захисту відповідає правовій позиції КАС ВС, наведеній у постанові від 19.05.2025 у справі № 240/505/24.
Враховуючи вищевикладене, з метою поновлення порушених прав позивача, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача-1 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 08.12.1985 по 07.12.1990 на Донецькому коксохімічному заводі імені С.М. Кірова та призначити йому пенсію за віком з 13.03.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, протиправне рішення якого стало підставою для звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 025450011712 від 21.03.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 08.12.1985 по 07.12.1990 на Донецькому коксохімічному заводі імені С.М. Кірова та призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13.03.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: адвокат Співак Вероніка Вікторівна (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
3) відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
4) відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10002);
Повне судове рішення складено 23.01.2026.
Суддя Сало Павло Ігорович