справа № 991/13021/25
провадження № 11-сс/991/59/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
20 січня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 22.12.2025 р., -
29.12.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 05.01.2026 року передано судді-доповідачу та цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_8 та накладено арешт на вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Наголошує на відсутності належного обґрунтування того, що вилучений телефон відповідає критеріям речового доказу. Зокрема, слідчий суддя обмежився наведенням фрагментів інформації, виявленої під час огляду телефону, і зробив висновок, що телефон може містити важливі для розслідування відомості та у ньому може бути наявне видалене листування. Ці формулювання є припущеннями і не містять конкретизації, які саме відомості, за який період, з якими особами та щодо яких епізодів підозри мають значення для доказування. Саме лише визнання телефону речовим доказом згідно постанови детектива не є достатньою підставою для його арешту, оскільки така постанова не звільняє слідчого суддю від обов'язку перевірити наявність підстав для арешту. Слідчий суддя зазначив, що ненакладення арешту на телефон може призвести до втрати як самого майна, так і доказової інформації у ньому. Втім, такі ризики не підтверджені жодними доказами, оскільки під час обшуку ОСОБА_7 надав доступ до телефона та повідомив до нього пароль. Слідчий суддя не пояснив, чому ризик можливого видалення даних не міг бути нейтралізований менш обтяжливими засобами, зокрема шляхом невідкладного створення цифрової копії, вилучення конкретних даних з фіксацією процесуальної дії, отримання тимчасового доступу до інформації у провайдерів. Наявність таймера автовидалення повідомлень є технічною функцією застосунку, яка не доводить умислу приховати інформацію. Окремо наголосив на непропорційності втручання у права ОСОБА_7 , оскільки телефон є носієм великого масиву персональних даних, тому тривале його утримання становить втручання у приватне життя особи та кореспонденцію, а також у право мирного володіння майном. Посилання слідчого судді на неможливість створення цифрової копії даних не виправдовує арешт, оскільки сам факт технічної складності не звільняє сторону обвинувачення від обов'язку довести необхідність саме арешту. Таким чином, висновок слідчого судді про необхідність арешту як єдиного засобу збереження доказів є передчасним.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Додатково наголосив, що ОСОБА_7 повідомив пароль доступу до телефону, що підтверджується протоколом обшуку. З часу вилучення телефону сторона обвинувачення мала технічні можливості здійснити його огляд за участю спеціалістів та скопіювати дані для того, щоб не втручатися у права особи. Відтак, просив скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у накладенні арешту на вилучений телефон.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що в ході обшуку надав свій телефон та повідомив пароль доступу до нього.
Прокурор САП ОСОБА_8 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не є обов'язковою. Враховуючи, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не був позбавлений можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що його неявка не перешкоджає судовому розгляду, а тому апеляційну скаргу розглянуто за його відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, за обставин, наведених у клопотанні, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
За твердженням слідчого судді, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах, який належить ОСОБА_7 , заслуговують на увагу, оскільки вилучений телефон відповідає критеріям речового доказу, адже може містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, зокрема, листування та інші способи контакти ОСОБА_7 з особами, які також перевіряються на причетність до вчинення злочинів, що розслідуються. Крім того, під час обшуку встановлено, що на мобільному телефоні наявні ознаки видалення інформації, втім, в процесі огляду виявилось неможливо створити повну копію файлової системи телефона, у зв'язку з чим призначено комплексну судову комп'ютерно-технічну експертизу. З огляду на вказані обставини та враховуючи незначний проміжок часу, який пройшов з часу вилучення телефону, слідчий суддя дійшов висновку, що наявну на ньому інформацію з об'єктивних причин неможливо було виявити, оглянути та скопіювати, а відтак, орган досудового розслідування має виправдану потребу у подальшому утриманні цього пристрою для подальшого розкриття змісту інформації та відомостей, які у ньому можуть міститись, в тому числі й видалених, що може бути реалізовано шляхом проведення його експертного дослідження.
4.Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
В апеляційній скарзі не ставиться під сумнів висновок оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, натомість, її доводи покликаються лише на необґрунтованість арешту, тому колегія суддів перевіряє законність оскаржуваної ухвали виключно в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дійшов висновку, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які встановлюються у провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду ці обставини не спростовано.
Так, 09.12.2025 року у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 детективами віднайдено мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах та ОСОБА_7 повідомив пароль доступу до нього. У ході огляду телефону виявлено відомості, що мають значення для провадження. Так, у застосунку «Вотсап» виявлено листування з абонентом « ОСОБА_10 НОМЕР_1 » від 29.10.2025 р. щодо податків ОСОБА_11 та ОСОБА_7 та витрат на директора та на касові розрахунки. Також, у телефоні виявлено скріншот листування з контактом « ОСОБА_12 НОМЕР_2 », згідно якого ОСОБА_11 надіслав ОСОБА_7 файл формату «xlsx» із назвою «Учет ежемесячный». Окрім того, у застосунку «Вотсап» виявлено контакт « ОСОБА_12 НОМЕР_2 » та чат з вказаним абонентом, на який встановлено таймер автовидалення на 24 години. Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення телефону з метою подальшого проведення його детального огляду та призначення відповідної експертизи (файл «Том_1 арешт ОСОБА_7 (телефон) арк. 49-68).
Крім того, 11.12.2025 року детектив за участю спеціаліста намагався оглянути вищевказаний мобільний телефон, втім, в процесі огляду не виявилось можливим створити повну копію його файлової системи. Як зазначено у протоколі огляду, мобільний телефон є складним комплексним пристроєм, що поєднує апаратне і програмне забезпечення для обробки, зберігання та представлення інформації, захисту інформації та обміну нею. Створення копії даних мобільного телефона у більшості випадків пов'язане з подоланням системи логічного захисту. Надання користувачем паролю доступу до телефона спрощує процес подолання системи логічного захисту, але не гарантує можливості створення копії даних та самого подолання. Враховуючи викладене, дані з мобільного телефона можуть бути скопійовані та/або видобуті зі створеної копії частково, що ускладнює повне відтворення та фіксацію відомостей, які можуть мати значення для досудового розслідування. У зв'язку із вищезазначеним, спеціалістом рекомендується збереження не лише копії даних телефона, але й самого пристрою (а.с. 63-67).
09.12.2025 року постановою детектива вилучений телефон визнано речовим доказом (а.с. 59-62). У подальшому, детектив призначив комплексну комп'ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій щодо нього, поставивши на вирішення експерта питання, чи можливо скопіювати у повному обсязі інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам'яті телефона, і якщо так, то скопіювати її (а.с. 69-72).
Дослідивши сукупність вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_13 під час обшуку, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв'язків між особами, причетними до його вчинення, тощо). Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефону, на який накладено арешт, ознакам речового доказу.
При цьому, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для вилучення мобільного телефону у зв'язку з тим, що у ході обшуку ОСОБА_7 надав детективам доступ до нього, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження. У даному випадку орган досудового розслідування у зв'язку з неможливістю копіювання даних з вилученого телефону призначив проведення експертного дослідження.
Відтак, колегія суддів виходить з того, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка ймовірно міститься на вилученому телефоні, може мати значення для досудового розслідування, а також існує необхідність у відновленні інформації, яка була видалена. У свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можливі лише за результатами проведення експертного дослідження вилученого мобільного терміналу. Отже, потреба у накладенні арешту обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена або необхідність його подальшого утримання як доказу у провадженні, або можливість повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вилучений у ОСОБА_7 телефон не містить інформації щодо обставин розслідуваних злочинів, оскільки встановити або спростувати зазначене твердження можливо лише проведенням відповідної експертизи та огляду всього вмісту мобільного пристрою.
Враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку розслідуваних кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, колегія суддів вважає, що накладення арешту у даному випадку відповідає завданням кримінального провадження та виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи. Відтак, це обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремих осіб, оскільки досягнення мети - зокрема, збереження речових доказів, не є можливим у інший спосіб, ніж арешт майна.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вірно визначено правові підстави для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.12.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4