21 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/12953/25
Провадження № 22-ц/821/198/26
категорія 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Кредит-Капітал»
представник позивача: Галіяш Вікторія Русланівна
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» - Галіяш Вікторії Русланівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Пономаря В.О. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
24 вересня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 23.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2976807, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, однак відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору.
10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 23.02.2022 № 2976807, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Позивач вказує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутися з даним позовом.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 23.02.2022 №2976807 в загальній сумі 102 351,20 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 82 351,20 грн та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року позов - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2022 № 2976807 в розмірі 40 000,00 грн, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 944,74 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 950,00 грн.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що під час судового розгляду та оцінки зібраних доказів у їх сукупності, позивач надав належні та допустимі докази укладення з відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору від 23.02.2022 № 2976807 в електронній формі, фактичного надання їй грошових коштів у сумі 20 000,00 грн та порушення відповідачкою взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів. Доказів, які б спростовували факт отримання коштів чи підтверджували належне виконання зобов'язання, відповідачкою не подано та контррозрахунку заборгованості до суду не надано, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в розмірі 20 000,00 грн.
Суд не погодився з нарахованим позивачем розміром заборгованості за процентами та дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків в розмірі 0,40 % та у подальшому 1,99 % щоденно є несправедливим у розумінні положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», порушує принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка у понад 4 рази перевищує суму кредиту.
З урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення процентів за користування кредитом в розмірі, що становить 100 % суми наданого кредиту, тобто 20 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки вимоги підлягають до часткового задоволення, то відповідно і витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню пропорційно до розміру позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
24 листопада 2025 року представник ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» - Галіяш В.Р. подала до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій вважаючи рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм матеріального права, просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що товариство не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками, оскільки укладаючи кредитний договір, відповідач погодилася з його умовами, зокрема в частині нарахування відсотків.
Згідно наведених позивачем розрахунків за умовами договору, за період з 23.02.2022 по 18.02.2023 заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 82 351,20 грн.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 11 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, просила відмовити у апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а рішення суду першої інстанції залишити в законній силі.
9 січня 2026 року представник ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» - Галіяш В.Р. подала до Черкаського апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
19 січня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 23.02.2022 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2976807 (надалі - кредитний договір). Відповідно до його умов кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів шляхом перерахування коштів кредиту на картку № НОМЕР_1 , а відповідач зобов'язалася повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом у строки, визначені договором.
Пролонгація строку кредитування визначена розділом 4 до кредитного договору, відповідно до якого позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення додаткового договору. Для продовження строку кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити нараховані відсотки за попередній період користування кредитом та, у разі наявності, - штрафні санкції.
Відповідно до додатку до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту встановлено дату повернення кредиту та сплату процентів за користування ним 18.02.2023.
Згідно із пунктами 1.1 кредитного договору, договір укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) кредитодавця, а підтвердженням його укладення є використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був відправлений на її номер мобільного телефону.
Доказами цього факту є: довідка про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 акцепт договору здійснила шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора «Н860» 23.02.2022 о 17 год 09 хв, який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .
Пунктом 1.4.1 кредитного договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день, знижена - 0,40 % (п. 1.4.2).
Суд також встановив, що після укладення договору кредитодавець виконав свої зобов'язання в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти у безготівковій формі шляхом перерахування їх на зазначену відповідачем банківську картку № НОМЕР_1 . Це підтверджується: повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів, про перерахування коштів на відповідну платіжну картку, а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №2976807 від 23.02.2022, на 10.08.2023 заборгованість відповідачки становить 102 351,20 грн, яка скадається із: заборгованості за основним боргом - 20 000,00 грн; заборгованості за відсотками - 82 351,20 грн.
Також встановлено, що 10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу № ККЛУ-10082023, згідно із яким новий кредитор (ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал») набуло право вимоги до боржників попереднього кредитора, зокрема, і до відповідача ОСОБА_1 . Факт правонаступництва підтверджується: договором факторингу; витягом з реєстру боржників, переданим за актом приймання-передачі від 10.08.2023 (залишок тіла за кредитом - 20 000,00 грн, залишок по відсотках - 82 351,20 грн, загальна сума заборгованості -102 351,20 грн).
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач надав належні та допустимі докази укладення з відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору від 23.02.2022 № 2976807 в електронній формі, фактичного надання їй грошових коштів у сумі 20 000,00 грн та порушення відповідачкою взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів за користування ним. Доказів, які б спростовували факт отримання відповідачкою коштів чи підтверджували належне виконання зобов'язання, ОСОБА_1 не подано та контррозрахунку заборгованості до суду не надано.
Відповідачка, хоча і заперечує факт отримання коштів у сумі 20 000,00 грн на підставі укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору № 2976807 від 23.02.2022, проте не надала доказів на спростування доводів відзиву на апеляційну скаргу.
Крім того, відповідач суму заборгованості не оспорює та не наводить своїх розрахунків.
Вирішуючи спір в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив із того, що розмір відсотків перевищує у 4 рази суму кредиту та не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, у зв'язку із чим дійшов висновку про зменшення розміру відсотків, що складатиме 100% від суми наданого кредиту і становить 20 000,00 грн, яка і підлягає до стягнення з відповідача на користь товариства.
В апеляційній скарзі Товариство оскаржує рішення суду в частині стягнення заборгованості за відсотками.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до умов договору №2976807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2022, сторони узгодили суму кредиту - 20 000,00 грн ( п. 1.2), строк кредиту - 360 днів ( п. 1.3) , періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Також сторони узгодили рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу» ( п. 1.3.2 Договору).
Згідно п. 1.4 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
Відповідно до п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Пунктом 1.4.2 Договору визначено, що знижена процентна ставка становить 0,40% в день та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 25.03.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання клієнтом умов отримання індивідуальної знижки від товариства , користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Згідно п. 1.6 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає:
1.6.1 за стандартною ставкою 163 280,00 грн;
1.6.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 153 728,00 грн.
Із наведеного слідує, що між сторонами погоджено строк кредитування згідно п. 1.3. Договору, а саме 360 календарних днів (до 18.02.2023), протягом якого товариство має право нараховувати проценти за користування кредитом, розмір яких визначено в п. 1.4.1 та 1.4.2 договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 10.08.2023 заборгованість за кредитним договором становить 102 351,20 грн, з яких 20 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 82 351,20 грн - прострочення заборгованість за нарахованими відсотками.
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось в період 23.02.2022-24.02.2022 за зниженою процентною ставкою 0,4% в день, відповідно п.п. 1.4.2 договору і становить 79,6 грн в день, в період з 25.02.2022 по 25.04.2022 проценти за користування кредитом не нараховувались, в період з 26.04.2022 по 24.10.2022 за ставкою 0,99% в день відповідно до п. 3.5 договору та в період з 25.10.2022 по 18.02.2023 за стандартною ставкою 1,99% в день відповідно до п. 1.4.1 договору, що відповідає умовам кредитного договору і становить 82 351,20 грн,тому колегія суддів вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за відсотками у розмірі 82 351,20 грн.
Посилання суду першої інстанції на те, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливим, неспівмірними, порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, з посиланням на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є помилковими, оскільки поза увагою суду залишилося те, що відповідно до ст. 11 указаного Закону, він застосовується до відносин споживчого кредитування лише у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів вважає також помилковим застосування судом першої інстанції висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення розміру відсотків річних. У цьому рішенні суду касаційної інстанції предметом розгляду була можливість/неможливість зменшення судом розміру відсотків, визначених договором, як відповідальності відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення юридичною особою грошового зобов'язання. У даній справі позивач стягує виключно відсотки за користування тілом кредиту у межах строку дії договору, які не є відповідальністю за прострочення зобов'язання і визначені умовами укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» правочину, з якими відповідач ознайомлена та повністю погодилася, що засвідчила власноручним підписом.
Отже, суд першої інстанції в достатній ступені не врахував вищевикладене та дійшов до помилкового висновку, що розмір заборгованості по відсоткам за кредитом має бути зменшений .
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє об'єктивне підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та судового збору із збільшенням сум, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 5 061,26 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» - Галіяш Вікторії Русланівни -задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року - змінити.
Збільшити суму нарахованих відсотків, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» із 20 000,00 грн до 82 351,20 грн.
Збільшити суму судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» із 944,74 грн до 5 061,26 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков