21 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 695/1480/25
Провадження № 22-ц/821/49/26
Категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акіонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лещенка Сергія Олександровича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ПАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 23.09.2019 між ПАТ «Страхова компанія «АРК» та ПРАТ «Миронівський хлібопродукт» було укладено Сертифікат № 001а8ц5/514 до Генерального договору № 001а8ц5 від 22.12.2017, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 .
04.08.2020 о 05 год. 20 хв. на автомобільній дорозі Бориспіль-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «MAN», державний номерний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ПРАТ «Миронівський хлібопродукт») та автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 .
В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , який був застрахований у ПАТ «СК «АРКС».
Згідно відповіді від НПУ № 3020224662351004 про ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 148052 та постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.11.2020 у справі № 709/1250/20 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 2.3, 11.3, 11.4 ПДР України.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX2636855 від 07.10.2020 та умов Договору страхування № 001а8ц5/514.6 від 07.10.2019, розмір страхового відшкодування склав 33524,65 грн, яке АТ «СК «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно заяви страхувальника, згідно платіжного доручення № 712018 від 08.10.2020.
На момент настання ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «СК «Євроінс Україна».
30.11.2020 позивач звернувся до ПАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № ЕЛ_00011767.
10.02.2021 ПАТ «СК «Євроінс Україна» було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 4847,14 грн.
18.05.2021 позивач звернувся з позовом до ПАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
19.01.2022 ПАТ «СК «Євроінс Україна» було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 2235,22 грн, згідно рішення суду в справі № 910/7843/21.
Розрахунок розміру страхового відшкодування, яка підлягала сплаті ПАТ «СК «Євроінс Україна», з урахуванням здійсненої виплати, наведено в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 у справі № 910/7843/21 та становила 2235,22 грн.
Вказувало, що позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 33524,65 грн, ПАТ «СК «Євроінс Україна» компенсовано страхове відшкодування в розмірі 7082,36 грн, отже ціна позову становить 26442,29 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 06.03.2024 було направлено на адресу відповідача претензію № СУ/011695/4-3 від 06.03.2024.
Однак з боку відповідача не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків.
За таких обставин позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 26442,29 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.08.2025 позов ПАТ «СК «АРКС» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 26442,29 грн. Компенсовано ПАТ «СК «АРКС» за рахунок держави сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ «СК «АРКС» умов сертифікату та Генерального договору, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 33524,65 грн, у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику ПАТ «Миронівський хлібопродукт», шляхом перерахування останньому на розрахунковий рахунок вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки «MAN» номерні знаки НОМЕР_1 .
Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору страхування, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Судом зазначено, що часткове відшкодування страхової виплати позивачу страховою компанією, не позбавляє відповідача ОСОБА_1 обов'язку відшкодувати позивачу матеріальне відшкодування за завдану ним шкоду.
Завдані матеріальні збитки позивачу ПАТ «СК «АРКС» у розмірі 26442,29 грн були підтверджені дослідженими у судовому засіданні судом письмовими доказами.
Представник відповідача адвокат Лещенко С. О. заявив клопотання про застосування строків позовної давності, однак суд першої інстанції не задовольнив дане клопотання, виходячи з того, що право на позов у ПАТ «СК «АРКС» виникло 08.10.2020, тобто після введення карантину 12.03.2020.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Лещенко С. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду від 26.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким залишити повністю без задоволення позовні вимоги ПАТ «СК «АРКС» до ОСОБА_1 , з причин пропуску строків позовної давності.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.
Так, аналіз судової практики засвідчує, що саме лише посилання на факт впровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку у справі.
Вказує, що суди поновлюють пропущенні процесуальні строки, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та не уможливили своєчасне виконання процесуальної дії.
Вважає, що в даному випадку, вказані позивачем причини пропуску процесуального строку свідчать про свою бездіяльність щодо своєчасного виконання процесуального дії.
Крім того, позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду і не зазначено переконливих доводів, які б були достатніми для висновку про необхідність його поновлення судом.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 04.08.2020 о 05 год. 20 хв. на автомобільній дорозі Бориспіль-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «MAN», державний номерний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля - ПРАТ «Миронівський хлібопродукт») та автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.11.2020 у справі № 709/1250/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження по даній адміністративній справі закрито в зв'язку з закінченням строку для накладення адміністративного стягнення.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (а.с. 38).
На момент настання ДТП відповідальність транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована, згідно Договору (полісу) АО № 2989261 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна».
В даному полісі страхова сума за шкоду майну становила 130000,00 грн. Розмір франшизи 2600,00 грн.
23.09.2019 між АТ «Страхова компанія «АРК» та ПРАТ «Миронівський хлібопродукт» було укладено Сертифікат № 001а8ц5/514 до Генерального Договору № 001а8ц5 від 22.12.2017 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно Додатку № 1 до Сертифікату загальна страхова сума становить 9270000,00 грн, по вказаному транспортному засобу - 1170000,00 грн.
Відповідно до п. 10.2 Сертифікату безумовна франшиза по збиткам внаслідок ДТП становить 0,5 % від страхової суми по кожному транспортному засобу, що вказаний у Додатку № 1 до цього Сертифікату.
Строк дії Сертифікату відповідно до Додатку № 1 - з 07.10.2019 по 06.10.2020 (а.с. 30-37).
06.08.2020 ПРАТ «Миронівський хлібопродукт» звернулося до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с. 16).
За допомогою системи «AUDATEX» зроблено ремонтну калькуляцію № 1.003.20.0 від 01.10.2020 (справа № 1.003.20.0014022), згідно якої вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN TGS 19.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та використаних при цьому деталей, запчастин та матеріалів становить 39374,65 грн, в тому числі 37253,58 грн - запасні частини, 745,07 грн - малоцінні деталі, 1376,00 грн - вартість робіт (а.с. 20).
Згідно Страхового акту № ARX2636855 від 07.10.2020 та Додатку № 1 до Страхового акту сума страхового відшкодування, застрахованому позивачем транспортному засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 33524,65 грн, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту в сумі 39374,65 грн (визначена позивачем на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.20.0 від 01.10.2020) та франшизою за Сертифікатом в сумі 5850,00 грн (а.с. 18-19).
Відповідно до платіжного доручення від 08.10.2020 № 712018 АТ «СК «АРКС» виплатило ПРАТ «Миронівський хлібопродукт» страхове відшкодування в розмірі 33524,65 грн без ПДВ згідно акту № ARX2636855 (а.с. 10).
30.11.2020 АТ «СК «АРКС» звернулося до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою № ЕЛ_00011767 про страхове відшкодування на суму 33524,65 грн (а.с. 40).
10.02.2021 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило виплату АТ «СК «АРКС» страхового відшкодування в розмірі 4847,14 грн без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 6876 (а.с. 40 зворотній бік).
19.01.2022 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було здійснено доплату ПАТ «СК «АРКС» страхового відшкодування в розмірі 2235,22 грн, на підставі рішення Господарського суду міста Києва в справі № 910/7843/21, що підтверджується платіжним дорученням № 302 (а.с. 48).
Відповідно до Звіту № А-09-29 від 08.04.2021, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу MAN TGS 19.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту зносу в розмірі 0,64, складає 42691,33 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с. 21-29).
Матеріали справи містять претензію АТ «СК «АРКС» № СУ/011695/4-3 від 06.03.2024, адресовану ОСОБА_1 , про регресні виплати, сума регресної вимоги - 26442,29 грн (а.с. 9).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.
Предметом даного спору є виплата страхового відшкодування.
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 ЗУ «Про страхування»).
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК України).
Згідно ст. 7 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.
Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.
Страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Стаття 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров'я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.11.2020 у справі № 709/1250/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент настання ДТП відповідальність транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована, згідно Договору (полісу) АО № 2989261 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна».
Відповідно до п. 4 ст. 31 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу, у тому числі електронну, для листування. Якщо водій з поважних причин не мав змоги виконати такі дії, він має підтвердити це документально.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів зауважує, що позивач ПАТ «СК «АРКС» вчинив ряд активних дій для страхового відшкодування ПРАТ «Миронівський хлібопродукт» матеріальних збитків, завданих транспортному засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 33524,65 грн.
В свою чергу ПАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило суму страхового відшкодування ПАТ «СК «АРКС» на загальну суму 7082,36 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне положення міститься у ст. 27 ЗУ «Про страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказано: стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов'язання за Сертифікатом № 001а8ц5/514 до Генерального Договору № 001а8ц5 від 22.12.2017 добровільного страхування наземного транспорту відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди ОСОБА_1 , в порядку суброгації.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив розрахунок розміру страхового відшкодування, який був наведений у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 у справі № 910/7843/21, де згідно Сертифікату на підставі калькуляції Audatex від 01.10.2020 № 1.003.20.0 коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,64 встановлені наступні розрахунки розміру страхового відшкодування: ((37 253,58 грн.*(1-0,64)+745,07 грн+1376,00 грн)-5850,00 грн-2600,00 грн-4847,14 грн)=2235,22 грн, у якому: 37253,58 грн запасні частини, що підлягають заміні згідно калькуляції № 1.003.20.0 від 01.10.2020; 0,64 коефіцієнт фізичного зносу згідно Звіту № А09-29 від 08.04.2021; 745,07 грн - малоцінні деталі згідно калькуляції № 1.003.20.0 від 01.10.2020; 1376 грн - вартість робіт згідно калькуляції № 1.003.20.0 від 01.10.2020; 5850 грн - франшиза згідно договору добровільного страхування; 2600 грн - франшиза з полісом № АО2989261; 4847,14 грн - виплата ПАТ «СК «Євроінс Україна» від 10.02.2021.
На підставі вказаного рішення господарського суду ПАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило доплату на користь ПАТ «СК «АРКС» у сумі 2235,22 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
Згідно з п. 2-3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розкомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку, (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розкомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.
У п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
В абзаці 3 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 337/1673/16-ц та постанові від 20 червня 2019 року у справі № 362/5422/15.
Враховуючи, що ПАТ «СК «Євроінс Україна» сплатило частину суми страхового відшкодування, тому саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу різницю, між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Різницю в сумі 26442,29 грн між фактичним розміром шкоди (33524,65 грн), яка не спростована відповідачем, і страховою виплатою, яка виплачена страховою компанією завдавача шкоди (7082,36 грн), повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_1 , як винна особа, яка завдала шкоду.
При цьому, у страховика відповідача - ПАТ «СК «Євроінс Україна» не виникло обов'язку з відшкодування вказаної різниці незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності) за Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, не зазначив жодних конкретних та фактичних обставин, які свідчать про неправильність визначеного матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, не подав доказів на спростування доводів позивача про розмір заподіяної шкоди унаслідок ДТП.
Отже, висновок суду першої інстанції про підтвердження завданих матеріальних збитків позивачу у розмірі 26442,29 грн, на думку суду апеляційної інстанції, є обґрунтованим.
У суді першої інстанції представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності, що стало і доводами апеляційної скарги, проте слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Разом з тим згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення ст. 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12.03.2020).
Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12.03.2020. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності). Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №27/55(914/4078/21).
Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії карантину, який відповідно до Постанови № 211 починається саме з 12.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що право на позов у ПАТ «СК «АРКС» виникло 08.10.2020, тобто після введення карантину 12.03.2020, а тому строк позовної не сплив.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції за доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Лещенка С. О. відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лещенка Сергія Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 21 січня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
Ю. В. Сіренко