21 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 709/857/25
Провадження № 22-ц/821/47/26
Категорія: 310040000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів : Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Охріменко Наталії Іванівни на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд до ОСОБА_2 з даним позовом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 01.08.2013 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За взаємною згодою з відповідачем, донька після розірвання шлюбу проживала разом із матір'ю і перебувала до літа 2021 року на її утриманні.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.07.2013 із ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 на користь відповідача було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.07.2013 до повноліття дитини.
Позивач зазначив, що влітку 2018 року ОСОБА_2 перетнула кордон України і більше не поверталась, не утримувала доньку та не приймала участі у її вихованні. З цього часу відповідач припинила повністю спілкуватися як з ним, так і з донькою.
З літа 2021 року донька ОСОБА_5 проживає разом з позивачем. Він її утримує, виховує, забезпечує нормальні умови проживання та розвитку.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07.11.2022 стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 припинено.
Вказав, що, позивач намагався з'ясувати місце перебування ОСОБА_2 у її матері, однак ніяких відомостей остання йому не надала.
З моменту залишення сім'ї, відповідач жодного разу дитину не відвідувала, не цікавилась її життям та здоров'ям, не надавала їй матеріальної допомоги, окрім СМС - повідомлень на дні народження доньки. Не цікавилась її станом здоров'я. Тобто, не здійснювала жодних дій направлених на фізичний, духовний та моральний розвиток дитини.
За довідкою навчального закладу, за інформацією класного керівника, мати, не бере участі у вихованні дочки, не спілкується з вчителями, не бере участі в батьківських зборах, не цікавиться успіхами дитини.
Будинок, в якому зареєстрований позивач, належить йому на праві власності. Згідно з характеристикою з місця роботи, позивач характеризується позитивно та має постійний дохід.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, дитині створено належні умови для її розвитку і виховання. В сім'ї склалися доброзичливі стосунки. Житлово-побутові умови задовільні, в дитини є окреме спальне місце, письмовий стіл, комп'ютер.
Згідно висновку органу опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , враховуючи факт невиконання матір'ю батьківських обов'язків, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та необхідності застосувати до останньої саме такої виключної міри впливу на відповідача як позбавлення її батьківських прав, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав матері дитини у даному випадку є передчасним та не відповідає інтересам дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Охріменко Н. І. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при встановлених обставинах, а саме, що дитина проживала без фізичної присутності матері з 2018 року з бабусею, а з літа 2021 року з батьком, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації про факт перетину кордону України відповідачем, висновком органу опіки та піклування, показаннями свідків про непроживання відповідача, суд першої інстанції, посилаючись на недоведеність обставин ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та неможливість застосування виключної міри впливу, не вказав в своєму рішенні, про існування іншого можливого засобу захисту прав дитини.
Зазначила, що суд першої інстанції мав попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків, проте вказане здійснено не було.
Звернула увагу, що судом також не врахована стійка модель поведінки матері, яка триває роками, а саме: тривала відсутність відповідача, ігнорування батьківських обов'язків і байдужість до життя дитини.
Вказала, що, судом першої інстанції була заслухана думка дитини при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав матері. Дитина висловила свою думку та згоду на позбавлення матері батьківських прав, однак суд першої інстанції постановив рішення всупереч думці дитини, і не мотивував які інтереси дитини цього вимагають.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства та матеріального права привели до постановлення незаконного судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що з копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 31.08.2021 Чорнобаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 26, її батьками записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 10).
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.08.2013 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 12).
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07.11.2022 припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, призначених рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.07.2013 (а.с. 13-14).
Довідкою № 737 від 01.05.2025 виданою виконавчим комітетом Чорнобаївської селищної ради підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 та має такий склад сім'ї: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає без реєстрації) (а.с. 16).
З акту обстеження умов проживання складеного головним спеціалістом ССД ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що для дитини створені всі умови: є окрема кімната, ліжко, робоче місце, шафа. Стосунки у родині добрі. Встановлено, що ОСОБА_7 дійсно проживає разом із батьком (а.с. 17).
Будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно № 14080527 від 30.03.2007 (а.с. 19).
Згідно характеристики на ученицю 7-Д класу опорного закладу освіти «Чорнобаївський ліцей Чорнобаївської селищної ради Черкаської області» батько приділяє належну увагу вихованню доньки, цікавиться життям класу та школи, батьківські збори відвідує постійно (а.с. 18).
Відповідно до довідки № 01-28/414 від 01.05.2025 за підписом директора опорного закладу освіти «Чорнобаївський ліцей Чорнобаївської селищної ради Черкаської області» Дідори С., ОСОБА_1 самостійно виховує доньку ОСОБА_3 . Зі слів класного керівника ОСОБА_8 , мати ОСОБА_2 не бере участі у вихованні доньки (не спілкується з вчителями, не бере участі в батьківських зборах, не цікавиться успіхами дитини) (а.с.20).
Згідно характеристики від 01.05.2025, ОСОБА_1 працює у ФОП « ОСОБА_9 » та позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 21).
Відповідно до довідки виданої ТОВ «Чорнобай м'ясо», дохід ОСОБА_1 за період з 01.02.2024 по 31.07.2024 склав 46 980,00 грн (а.с. 22).
Згідно висновку органу опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , враховуючи факт невиконання матір'ю батьківських обов'язків, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с. 24-25).
Рішенням виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 71 від 24.04.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 (а.с. 23).
Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08.07.2025 № 19/55803-25-Вих ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14.06.2018 перетнула кордон України у пункті пропуску «Сеньківка», напрямом на виїзд. Іншої інформації немає (а.с. 60).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України, ч. 2, ч. 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи у сприятливих умовах дитина перетворюється на гідного правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Частиною 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 9-10 ст. 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване ст. 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, ст. 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Суди мають здійснювати поглиблене дослідження всієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, надавати збалансовану і розумну оцінку відповідних інтересів кожної особи при прийнятті найкращого для дитини рішення. Суди встановлюють справедливий баланс між різними конкуруючими правами та інтересами, забезпечуючи процесуальну справедливість усього процесу.
У ч. 5, ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві, суд першої інстанції діяв у межах своєї дискреції.
Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення матері батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено і позивачем не доведено.
Встановивши відсутність свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 .
При цьому, судом не було встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Крім того, під час з'ясування судом першої інстанції думки малолітньої ОСОБА_3 , остання повідомила, що декілька разів контактувала з матір'ю через месенджер «Телеграм», останній раз - на її день народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Колегія суддів наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
У даній справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно доньки ОСОБА_3 не відповідає інтересам дитини, оскільки обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.
Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Озвучена думка дитини про те, що вона з літа 2021 року мешкає з батьком, а мама проживає в рф та не повідомляла адресу свого проживання не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України апеляційний суд з ним не погоджується.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство по відношенню до неї.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 застосовувались буд-які заходи впливу, які виявилися безрезультатними, тобто доказів того, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, матеріали справи не містять.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У свою чергу, докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоцільність позбавлення матері батьківських прав щодо малолітньої доньки, з урахуванням встановлених у цій справі обставин.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду й простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв'язків між нею та дитиною, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо її доньки.
При цьому, позивач при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.
Аргументи скаржника на безпідставну відмову у позові, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно норм Сімейного Кодексу України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини й при розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Фактично аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору, однак колегія суддів звертає увагу, що вони спростовуються матеріалами справи, наведеними нормами права та встановленими судом першої інстанції обставинами справи, яким надана належна оцінка під час розгляду справи.
Отже, у справі що переглядається, суд апеляційної інстанції не встановив достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її доньки, проте вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, а контроль за виконанням такого рішення покласти на орган опіки та піклування.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2025 рокупідлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 263, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Охріменко Наталії Іванівни- задовольнити частково.
Заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2025 року -змінити, доповнивши його вказівкою наступного змісту:
«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , покласти на орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Тест постанови складено 23 січня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко