Справа № 643/20753/25 Суддя 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/43/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
20 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК України, щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62023170020001139 від 01 червня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 1, 12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020001139 від 01.06.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 1,12 ч.2 ст. 115 КК України, в якому ОСОБА_9 підозрюється в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, двох осіб, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
У зв'язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_9 14.03.2023 року повідомлення про підозру у вчиненні вищевказаного злочину було вручено під розпис члену сім'ї останнього батьку ОСОБА_11 , у спосіб, передбачений ст.ст.135, 278, главами 6, 11 КПК України
Постановою слідчого від 02.06.2023 року підозрюваного ОСОБА_9 оголошено в розшук.
На теперішній час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_9 не встановлено, але у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, або виїхав до інших країн, можливо до Фінляндської Республіки, та й надалі намагатиметься переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Постановою прокурора від 20.11.2025 року підозрюваного ОСОБА_9 оголошено у міжнародний розшук.
21.11.2025 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого п. 1,12 ч.2 ст. 115 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2025 року задоволено клопотанняслідчого, погоджене прокурором, та в порядку ч.6 ст.193 КПК України обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що підозра є необґрунтованою, матеріали справи не містять доказів причетності ОСОБА_9 до кримінального правопорушення.
Вказує, що доказів на те, що ОСОБА_9 виїхав за кордон або переховується від органу досудового розслідування надано не було. Також постанова про оголошення ОСОБА_9 в міжнародний розшук не була направлена уповноваженому органу для виконання, а тому, на переконання захисника, ОСОБА_9 фактично не був оголошений у міжнародний розшук.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та захисників на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, відомості про що вносяться до ЄРДР.
Аналіз вказаної норми закону дає підстави зробити висновок, що оголошення у розшук підозрюваного здійснюється у разі, якщо він не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, і наявності однієї з наступних умов: 1) якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме; 2) підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України; 3) підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України.
Абзацем 2 ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Отже, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення відповідної постанови, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови.
Вказана правова позиція ґрунтується на положеннях ст. 281 КПК України, яка визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку. За змістом вказаної статті, якщо під час досудового розслідування підозрюваний перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий оголошує його розшук. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова. Відтак, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук, як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою слідчого (детектива). Вказана умова в даному випадку була дотримана.
За таких обставин, постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України. В той же час, ч.7 ст.110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , у відповідності до вимог ст.193,194 КПК України, заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного такого виняткового виду запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1,12 ч.2 ст. 115 КК України.
З наданих в апеляційний суд матеріалів вбачається, що в повідомленні про підозру ОСОБА_9 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 1,12 ч.2 ст. 115 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому дій, передбачених п. 1,12 ч.2 ст. 115 КК України, доведено відомостями, які містяться у: рапорті начальника СВ ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 27.03.2022 року; протоколах допитів потерпілих; протоколах допитів свідків; протоколах огляду місця події; протоколах проведення слідчих експериментів за участі свідків ; протоколах пред'явлення свідкам, потерплим осіб для впізнання за фотознімками; протоколі обшуку; висновках судово-медичних експертиз трупів ; протоколах допитів інших підозрюваних.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що доводи захисника щодо необґрунтованості підозри є безпідставними, оскільки такі твердження суперечать встановленим обставинам під час розгляду цього клопотання. Так, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 26.06.2024 року у справі № 642/3905/24, яка залишена без змін апеляційним судом, за наслідками розгляду скарги захисника підозрюваного, повідомлення про підозру ОСОБА_9 було предметом окремого судового розгляду.
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може і в подальшому переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставини, враховуючи, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1,12 ч.2 ст. 115 КК України,що свідчить про те, що існує суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема життя людини, яке до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Також, в ході досудового слідства ОСОБА_9 на виклики до слідчого для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій 28.03.2023 року, 29.03.2023 року та 30.03.2023 року не з'явився, поважні причини свого неприбуття слідчому не повідомив. Відповідно до інформації Другого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Полтаві від 03.04.2023 року, ОСОБА_9 через непідконтрольну Україні ділянку українсько-російського кордону виїхав на територію рф та у подальшому, можливо, до Фінляндської Республіки.
В судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_9 підтвердив, що він обізнаний зі змістом підозри та на даний час перебуває у Фінляндській Республіці та повертатись до України не планує.
Зазначене свідчить про обґрунтованість існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на вагомість доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а також враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя, керуючись положеннями ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано, враховуючи суспільний інтерес, який в даному випадку превалює над приватним, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, слідчий суддя дійшов до цілком правильного висновку про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст.197 КПК України у разі постановлення судом ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч.6 ст.193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, така ухвала суду є попередньою мірою та в подальшому на підставі ч.6 ст.193 КПК України питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід підлягає розгляду після затримання ОСОБА_9 і не пізніше 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження.
Що стосується доводів захисника в апеляційній скарзі на незаконність оголошення підозрюваного у розшук, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Здійснення розшуку особи за межами України можливе шляхом внесення відповідних відомостей про його міжнародний розшук до баз даних Інтерполу.
У взаємовідносинах України та Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу саме Національна поліція України виступає як Національне центральне бюро Інтерполу. При цьому, робочим апаратом НЦБ Інтерполу в структурі Національної поліції є Департамент міжнародного поліцейського співробітництва.
Крім того, з метою організації розшуку підозрюваного ОСОБА_9 та у випадку встановлення місцезнаходження останнього за межами території України і затримання для його екстрадиції, необхідно надати копію ухвали суду про обрання щодо вказаної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою або вироку суду, завірених відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої спільним наказом від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5 (далі - Інструкції), цілями міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є: установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції).
Відповідно до п. 1 розділу 4 Інструкції, уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.
Публікація Червоного оповіщення запитується за таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України; для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.
Відповідно до положень Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011- RES-07 (далі - Правила), встановлюються принципи та заходи для функціонування Інформаційної системи Інтерполу. Для цілей міжнародного поліцейського співробітництва інформація в Інформаційній системі Інтерполу оброблюється з метою розшуку особи для затримання, арешту або обмеження пересування.
Відповідно до ст. 82 Правил, сповіщення з «червоним кутом» видаються за запитом НЦБ або міжнародної організації, що має право здійснювати розслідування та вести кримінальне провадження з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.
Статтею 83 Правил визначені спеціальні умови видання сповіщень з «червоним кутом», які вимагають надання певної юридичної інформації, зокрема фабулу справи, обвинувачення, норму закону, максимально можливе покарання, посилання на діючий ордер на арешт або судове рішення подібного роду (якщо можливо направляється копія ордера на арешт або судове рішення).
Таким чином, саме ордер на арешт або відповідне судове рішення має передувати виданню сповіщення з «червоним кутом». Інформація про прийняття такого судового рішення є однією з підстав для видачі сповіщення з «червоним кутом».
Окрім цього, обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначена вимога міститься у ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Враховуючи наведене, посилання захисника про формальність та незаконність оголошення ОСОБА_9 у розшук є необґрунтовані.
Зі змісту постанови Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.02.2022 (справа № 991/3440/20) вбачається, що рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників. У даному випадку обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
На відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватися під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.
Таким чином, ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (ч. 6 ст. 193 КПК України) є обов'язковим процесуальним документом (рішенням) для забезпечення вчинення процесуальних дій спрямованих для встановлення місця перебування підозрюваного за межами України та його затримання.
Такі висновки також підтверджуються:
- ч. 6 ст. 193 КПК України, яка передбачає, що після затримання особи (на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу;
- п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК України, відповідно до якого екстрадиція, зокрема, включає такі дії: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи;
- ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України, які передбачають порядок підготовки документів та направлення запиту (клопотання) про видачу особи в Україну (екстрадицію), а також перелік документів, які долучаються до такого запиту, серед яких є засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Крім того, ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (ч. 6 ст. 193 КПК України) є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (п. 1 Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБУ, СБУ, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5).
Тобто, системний аналіз вказаних положень кримінального процесуального законодавства України та висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду спростовують висновки слідчого судді, що обрання запобіжного заходу (ч. 6 ст. 193 КПК України) є процесуальною дією, яка спрямована на встановлення місцезнаходження підозрюваного, тобто на його розшук та затримання.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК України, щодо підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4