Рівненський апеляційний суд
Іменем України
20 січня 2026 року м. Рівне
Справа № 556/1876/25
Провадження № 11-кп/4815/308/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року у справі за клопотанням начальника ДУ «Полицька ВК (№76)» ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, до засудження не працював, з повною загальною середньою освітою, раніше не судимого,
засудженого вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 07.02.2019 року за ч.2 ст.121, ч.4 ст.296, ч.1 ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі, -
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року задоволено клопотання начальника ДУ «Полицька ВК (№76)» ОСОБА_8 та звільнено засудженого ОСОБА_6 умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 07 місяців 16 днів.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржувану ухвалу незаконною у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги положення ч.7 ст.154 КВК України, відповідно до якого у разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання або невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше ніж через один рік з дня винесення постанови про відмову, а стосовно засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше ніж через шість місяців. Наголошує, що оскільки Рівненським апеляційний судом від 12.08.2025 року скасовано ухвалу Володимирецького районного суду від 22 травня 2024 року та в задоволенні подання засудженого ОСОБА_6 за ст.82 КК України щодо застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким - пробаційним наглядом відмовлено, того ж дня ця ухвала набрала законної сили, тому з клопотанням про застосування пільги, передбаченої ст.81 КК України засуджений ОСОБА_6 має звернутися не раніше, ніж через рік з дня набрання ухвалою законної сили, тобто не раніше 13.08.2026 року.
Також зауважує, що судом при ухваленні рішення про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання не дано оцінки низці даних, що характеризують особу засудженого, зокрема не враховано те, що згідно характеристики на засудженого оцінка установою виконання покарання ризику вчинення повторного кримінального правопорушення є «середньою» та ймовірність небезпеки для суспільства - «середньою». Вважає, що визнання вини та щире каяття засудженого виглядає вимушеним та нещирим, оскільки він заперечував свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів в суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях. Звертає увагу апеляційного суду на те, що в умовах воєнного стану ОСОБА_6 не виявив бажання проходити військову службу у лавах ЗСУ та звільнитися умовно-достроково від відбування покарання на підставі ст.81-1 КК України не хоче. Зазначає, що засуджений почав працювати повні дні лише з липня 2023 року, хоча в місцях позбавлення волі знаходиться з 15.08.2019 року, до цього лише періодично працював та отримував невелику зарплатню за виконану роботу, при тому що має на виконанні в колонії три виконавчі листи на загальну суму 1 263 704 грн., однак відшкодував лише 103 333 грн., тому вважає, що його ставлення до праці ніяк не можна назвати сумлінним, а навпаки суперечливим.
Просить скасувати ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання адміністрації установи ДУ «Полицька ВК (№76)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, думку засудженого, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За положеннями ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставлення до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
За приписами ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Проте суд першої інстанції, задовольняючи клопотання адміністрації установи про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання даних вимог закону та рекомендацій, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України, дотримався не в повній мірі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на даний час відбуває покарання за вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 07.02.2019 року за ч.2 ст.121, ч.4 ст.296, ч.1 ст.70 КК України.
Початок строку - 15.08.2019 року, кінець строку - 02.06.2028 року.
Відповідно до ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим 2/3 строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
В ДУ "Полицька ВК (№76)" засуджений відбуває покарання з 26.09.2019 року, де характеризується позитивно. За весь час відбування покарання 14 разів заохочувався правами начальника установи, заходи стягнення не застосувались. 29.08.2022 року переведений до дільниці соціальної реабілітації, сумлінно ставиться до праці, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня установи. Також з характеристики вбачається, що засуджений в установі працевлаштований на контрагентському об'єкті ПрАТ «Рафалівський кар'єр» електрогазозварником, до роботи ставиться добре, дотримується вимог безпеки праці, виконує роботи по благоустрою установи; підтримує стабільні соціальні зв'язки з рідними та близькими шляхом телефонних переговорів, отримує посилки; має дитину, у скоєному злочині вину визнає та шкодує про скоєне, має позитивні плани на майбутнє.
Разом з тим, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_6 згідно довідки про заробітну плату та відрахування із заробітної плати, сумлінно працювати та отримувати достатню заробітну плату для відшкодування шкоди за виконавчими листами почав з липня 2023 року, що свідчить про те, що його поведінка була непостійною, а виправлятися він почав лише перед відбуттям необхідної частини покарання для застосування заохочувальних норм, передбачених ст.ст.81, 82 КК України, тому зміни мають нетривалий характер та лише розпочалися, у зв'язку з чим пільга у виді умовно-дострокового звільнення на даний час є передчасною.
Крім того, прокурор в ході апеляційного розгляду зауважив, що ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року засудженому було відмовлено в заміні невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким у виді пробаційного нагляду як такому, що не став на шлях виправлення, тому застосування до нього умовно-дострокового звільнення, з врахуванням вимог ч.7 ст.154 КВК України, є неможливим.
Так, відповідно до ч.7 ст.154 КВК України, у разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання або невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше ніж через один рік з дня винесення постанови про відмову, а стосовно засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше ніж через шість місяців.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_6 засуджений за вчинення тяжких злочинів до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, тому оскільки в серпні 2025 року йому було відмовлено в задоволенні клопотання про заміну покарання більш м'яким, то повторне подання (клопотання) про заміну покарання чи умовно-дострокове звільнення засудженого може бути подане не раніше ніж через один рік.
Той факт, що засуджений отримав чотирнадцять заохочень, добровільне виконання робіт в установі, участь в заходах не є безумовною підставою для застосування до засудженого положень ст.81 КК України. В даному випадку враховуючи матеріали справи колегія суддів вважає, що засуджений став на шлях виправлення, але вказані зміни ще не набули стійкого характеру, який би свідчив про те, що засуджений дійсно довів своє виправлення, у зв'язку із чим не виключена можливість застосування ст.81 КК України до ОСОБА_6 в майбутньому.
Крім того, згідно характеристики, ризик вчинення повторного правопорушення засудженим оцінюється як «середній», ризик ймовірної небезпеки для суспільства - «середній». Таким чином, на думку апеляційного суду, позитивна поведінка засудженого та дотримання ним умов і порядку в установі не є достатньо переконливими важелями для ствердження доведеності засудженим свого виправлення, оскільки звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу, а тому усі дані про особу засудженого розглядаються за весь період його відбування покарання і в сукупності між собою. Дотримання засудженим порядку і умов відбування покарання в установі є його обов'язком і дана обставина не може слугувати окремою підставою для висновку про доведеність засудженим свого виправлення.
Також прокуроромслушно зазначено в апеляційній скарзі про те, що засуджений має змогу звільнитися в порядку ст.81-1 КК України для проходження військової служби, однак даних про подання такого клопотання начальнику установи протягом дії воєнного стану колегії суддів не надано, що вказує на його небажання виправляти свою провину перед суспільством шляхом участі в обороні країни.
За встановлених обставин не можна зробити висновок, що в поведінці засудженого за весь період його відбуття покарання сталися позитивні зміни, які свідчать про їх стабільність і незворотність, що в свою чергу не є достатніми підставами для ствердження, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час апеляційного розгляду, тому колегія суддів не вбачає підстав вважати, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком суду, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання адміністрації установи про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, ?
Апеляційну скаргу прокурора Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання начальника ДУ «Полицька ВК (№76)» ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3