Справа № 345/4988/25
Провадження № 22-ц/4808/100/26
Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.
Суддя-доповідач Луганська
20 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Луганської В.М.,
суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,
за участю секретаря - Гудяк Х.М.
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 , в інтересах якої діє ОСОБА_9 ,
на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2025 року, постановлену у складі судді Якиміва Р.В.,
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_10 , звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 на користь фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2320 грн. Стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 8211,20 грн.
06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку погашенням заборгованості перед позивачем у повному обсязі. Просив закрити провадження у справі у частині стягнення заборгованості у розмірі 2 320,88 грн та судового збору у розмірі 1211, 20 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 витрати на правову допомогу у розмірі 3464,18 грн.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2025 року закрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості. Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 250 грн витрат за надання правничої допомоги з кожного.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_6 , в інтересах якої діє Сметаніков А.В., звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що до позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , поданої від його імені представником ОСОБА_10 , було подано договір про надання професійної правничої допомоги, укладений адвокатським бюро ОСОБА_12 з ФОП Галкіним.За умовами цього договору саме адвокат БіжкоЮ.подає в інтересах позивача позовну заяву. Суд не звернув увагу, що позовну заяву подано представником ОСОБА_10 яка фактично виконала умови укладеного договору адвокатом.
Відповідно до статті 137 ЦПК, умовами договору про надання правничої допомоги визначаються витрати, зокрема, пов'язані з вартістю послуг помічника адвоката, а також самого адвоката, яким надавалась правнича допомога і такі витрати включають, зокрема, гонорар за здійснення представництва адвокатом інтересів клієнта у суді та інші витрати, пов'язані веденням справи, то такі витрати повинні бути підтверджені не лише актом про виконані роботи, підписаним сторонами договору, але й самим фактом виконання таких робіт, який полягає у фактичному наданні послуг особою, вказаному в такому акті, адже, в протилежному випадку цей акт є результатом домовленості сторін фіктивного договору, спрямованим на отримання протиправної вигоди за рахунок третіх осіб.
У випадку з підготовкою позовної заяви ОСОБА_1 , яку фактично складала ОСОБА_10 як представник за довіреністю позивача, при цьому, яка не мала жодних підстав бути залученою до виконання договору, стороною якого було адвокатське бюро Юлії Біжко.
Зазначив, що суд першої інстанції всупереч норм ч. ч. 4 - 6 ст.137 ЦПК та судової практики самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, хоча сторона відповідача про таке зменшення не заявляла. Стороною відповідача ставилося питання про відсутність підстав для стягнення таких витрат взагалі, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність таких витрат, зазначених у договорі № 14.1 та додатках до нього, зважаючи на вище викладене.
Просить скасувати ухвалу Калуського міськрайонного суду від 28 жовтня 2025 року про закриття провадження у частині стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу скасувати.
05 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_10 ,через підсистему «Електронний суд» подав до Івано-Франківського апеляційного суду додаткові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_8 .
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 січня 2025 року додаткові пояснення, які за змістом є відзивом на апеляційну скаргу повернуто без розгляду.
У судовому засіданні Сметаніков А.В., який діє в інтересах ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів.
Представник Грицай В.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заперечила доводи апеляційної скарги.
У судове засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 не з'явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційним судом за місцем реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 надсилались судові повістки-повідомлення, які повернулись на адресу Івано-Франківського апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. З огляду на те, що кореспонденція, яка була адресована відповідачам, повернута до апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України вони є такими, що отримали судову повістку-повідомлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_8 оскаржує ухвалу суду в частині судових витрат на правничу допомогу. Інші відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ухвалу суду про закриття провадження та стягнення з них витрат на правничу допомогу не оскаржують. Тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу з ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що позивачем документально підтверджено витрати на правничу професійну правову допомогу, надану адвокатським бюро «Юлії Біжко».Суд відхилив позицію представника відповідачів щодо необґрунтованості вимоги про стягнення витрат на правову допомогу. Суд дійшов висновку, що з поданих позивачем доказів, а саме: договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, додатку №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, додатку №2 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акту приймання передачі послуг за вказаним договором від 06.10.2025 вбачається, що професійну правову допомогу по даній справі надано саме адвокатським бюро «Юлії Біжко». Суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідачів правничої допомогу розмірі 1500 грн, стягнувши з кожного з відповідачів по 250, 00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 2320 грн. Просив стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 8211,20 грн, з яких витрати на правничу допомогу у розмірі у розмірі 3464,18 грн.
Позовну заяву подано представником позивача Грицай В.А., яка діє на підставі довіреності №1384 від 02.09.2005 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано: договір про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, згідно п.п.2.1 якого Адвокатське бюро «Юлії Біжко» зобов'язується надати замовнику професійну правничу допомогу у формі захисту прав та інтересів замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону з продажу майна банкрута по лоту №15, а саме: права вимоги за дебіторською заборгованістю КП «Екосервіс» Калуської міської ради станом на 01 липня 2024 року та акту про придбання майна на аукціоні від 14.11.2024 року;
додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, згідно п.1 якого сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 року буде надаватися адвокатом Біжко Ю.О.;
додаток №2 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, відповідно до п.1 сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги №14/01 від №14/01 від 14.07.2025 року буде надаватися адвокатом Біжко Ю.О. із розрахунку, що година праці адвоката складатиме 2000 грн.
Під час розгляду справи, позивачем надано акт №31 здачі-приймання послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 року згідно якого замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді аналізу наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та трьох відсотків річних. Загальна вартість наданих послуг 3464, 18 грн.
Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписано позивачем та Адвокатським бюро.
Тобто, позивачем підтверджено належними доказами понесення ним витрат на правничу допомогу, які були надані йому Адвокатським бюро «Юлії Біжко»,а саме щодо підготовки та складання позовної заяви про стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги відповідно до договору від №14/01 від 14.07.2025.
Таким чином,висновок суду про те, що позивачем документально підтверджено та доведено витрати на правову допомогу щодо підготовки та складання позовної заяви про стягнення, зокрема, ОСОБА_13 є правильний.
Посилання представника скаржника про те, що позовну заяву було подано представником позивача ОСОБА_10 і, що саме вона виконала умови договору на правничу допомогу, однак її повноваження як помічника адвоката не підтверджено, не заслуговують на увагу,оскільки позивачем підтверджено, що допомогу по підготовці на складанню позовної зави здійснювало сааме Адвокатське бюро «Юлії Біжко», подання підготовленої позовної заяви іншим представником не свідчить проте, що такі послуги були надані саме представником, який подав позовну заяву.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру вказаних втрат до 1500, 00 грн та стягнення з відповідачів таких витрат по 250, 00 грн.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , в інтересах якої діє Сметаніков Андрій Васильович, залишити без задоволення.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 січня 2026року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева