Справа №348/1059/25
23 січня 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області
в складі головуючої - судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
представника позивача: Заставного Р.А. (за межами суду)
представника відповідача: Говзана М.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи-
Короткий зміст позовних вимог.
Представник позивача адвокат Заставний Р.А. звернувся в інтресах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 03.10.2024, приблизно о 19:30 год.. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Н-09 сполученням «Мукачево - Львів», у напрямку м. Мукачево, у селі Лоєва Надвірнянського район,у Івано-Франківської області по вулиці Грушевського допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно руху автомобіля і віз попереду себе тачку з яблуками. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження, відомості-про яке внесені 03.10.2024 до ЄРДР за №12024090000000617
Постановою слідчого від 26 грудня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024090000000617 від 03.10.2024 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Оскільки ОСОБА_1 - син по відношенні до загиблого, у зв'язку із його смертю, йому спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді, вже перенесених ним моральних стражданнях та тих нескінченних стражданнях, що будуть переслідувати його довготривалий час, перенесених ним моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов'язаних з цим істотними вимушеними змінами у його життєвих стосунках.
Так, смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.
Шкоду було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу самого потерпілого.
Отже, з вищевикладеного випливає, що саме відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки є особою відповідальною за шкоду завдану ним в розумінні ст. 1166,1187 ЦК України.
Так, позивач ОСОБА_1 - син по відношенні до загиблого, втратив батька, який його ростив та виховував, і завжди був опорою та підтримкою в його житті. Трагічна смерть батька стала величезним шоком та непоправною втратою для нього.
Протягом його життя позивач підтримував із ним добрі життєві стосунки, разом проживали, часто спілкувались, та надавали один одному допомогу. Втрата батька спричинила йому глибоку душевну рану. Цю втрату неможливо вернути чи замінити. В зв'язку із трагічною смертю рідної людини порушено нормальний спосіб життя, і доводиться докладати значних зусиль для його організації.
Таким чином, щодо обставин заподіяння шкоди сину загиблого, то слід вважати очевидним, що передчасна втрата батька, для будь-якої людини, тим більше при наявності тривалих та тісних життєвих зв'язків між ними, однозначно спричиняє моральні страждання.
Позивач оцінює свою моральну шкоду у зв'язку із наслідками вищезазначеної події в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (чинного на дату ДТП)
З урахуванням права двох осіб (сина та дружини загиблого) на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений законом для відшкодування з боку страховика з розрахунку: 12 мінімальних заробітних плат х 8000 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на час події ДТП відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік»), дорівнює 96 000 гривень 2, що становить на кожного потерпілого - 48 000 грн.
Проте, на думку Позивача, розмір страхового відшкодування моральної шкоди розрахований в межах страхової суми у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є співрозмірним із фактичним розміром заподіяної моральної шкоди.
Таким чином, з огляду на те, що станом на дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу, внаслідок дії якого заподіяно шкоди, була застрахована, то різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 152 000 гривень, з розрахунку (200 000 - 48 000), яка залишається не відшкодованою, та у відповідності до вимог ст.1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача.
Короткий зміст відзиву:
Представник відповідача знайомившись з позовною заявою та долученими до неї додатками, вважаємо за необхідне надати свій відзив на позовну заяву, відповідно якого сторона відповідача не погоджується з доводами та твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, заявлені позовні вимоги не визнаємо і заперечуємо в повному обсязі, а тому вважаємо заявлений позов безпідставним та необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення. Зазначає, що за фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені 03.10.2024 до ЄРДР за №12024090000000617. Постановою слідчого від 26 грудня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024090000000617 від 03.10.2024 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Відповідно до даної постанови, в діях ОСОБА_2 немає порушень Правил дорожнього руху України, які б перебували у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, тому в його діях відсутній склад злочину. Також зазначає позивачем до позовної заяви не долучено жодного належного та допустимого доказу, на яких ґрунтуються його заявлені вимоги.При цьому, звертаємо увагу на те, що представник позивача: не повідомив суд письмово про певні докази, які не можуть бути подані ним у встановлений законом строк з об'єктивних причин; не зазначив який доказ він не може подати; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії. спрямовані на отримання вказаного доказу, не обґрунтував неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього (ч.8 ст.83 ЦПК України).
Також стверджує, що позивачем не зазначено, які саме труднощі настали у повсякденному житті; не зазначено про які саме стресові ситуації йдеться і до яких наслідків вони призвели; не зазначено в чому саме проявилися труднощі та страждання; не зазначено в чому саме полягає зміна психологічного стану.
Звертають увагу суду на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди. Також позивачем не надано жодного доказу, що саме позивачу було заподіяно моральну шкоду. Зазначені позивачем загальні фрази в обґрунтування компенсації моральної шкоди - не є такими, які об'єктивно свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Проте, ВС КЦС у Постанові від 23.10.2024р. у справі №293/174/23 виклав правові позиції, де зазначив, що «Розмір відшкодування моральної шкоди потерпілої особи не повинен призводити до її збагачення». Крім того стверджує, що позивач свідомо замовчує те, що потерпіла сторона отримала від відповідача кошти в сумі 300 тис. грн. в рахунок компенсації/відшкодування витрат на ритуальнопоховальну справу (похорон), що підтверджується наданою позивачем особисто розписку.
Сторона відповідача розуміє позивача, щиро співчуває йому, однак заявлений позов заперечує в повному обсязі, оскільки: в діях відповідача відсутні як вина, так і умисел чи необережність. Відповідач не порушував правил дорожнього руху України, які б призвели до наїзду на батька позивача - ОСОБА_3 03.10.2024 р.
Відповідач на ділянці дороги в місці події ДТП не перевищував допустиму в межах населеного пункту і рухався зі швидкістю 50км./год. 4. ДТП сталася в темну пору доби, на неосвітленій ділянці автодороги, де відсутні дорожні знаки. 5. Відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 355 від 03.10.2024 р., у водія ОСОБА_2 ознак сп'яніння не виявлено.
В ході досудового розслідування від ОСОБА_4 (дружини загиблого) надійшла заява про те, що претензій до водія ОСОБА_2 вона не має, щодо закриття кримінального провадження не заперечує. Відповідно до Висновку судово-медичної експертизи 362 від 02.11.2024 р. при судово-токсикологічному дослідженні крові та ліквору від трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації відповідно кров - 1,74 г/л (проміле), ліквор - 1,89 г/л (проміле), що свідчить про те, що ОСОБА_3 на момент настання смерті перебував у стані алкогольного сп'яніння, а вказана концентрація алкоголю в крові стосовно живих осіб могла відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння.
Таким чином, в ході досудового слідства встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок необережних дій потерпілого ОСОБА_3 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, у темну пору доби, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, поза межами пішохідного переходу перетинав проїзну частину дороги справа наліво по напрямку руху автомобіля, чим порушив Правила дорожнього руху України.
Враховуючи наведене просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 152 000 (сто п'ятдесят дві тисячі) гривень - відмовити повністю а також судові витрати покласти на позивача.
Короткий зміст відповіді на відзив
Представник позивача ознайомившись із відзивом на позовну заяву, заперечуює на доводи відповідача, які ним зазначено у відзиві на позов. Зазначає, що внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Вказані обставини не заперечуються стороною відповідача. Однак сторона відповідача вважає, що оскільки вина водія у вчиненні ДТП відсутня, а шкоду завдано внаслідок дій самого потерпілого, то у стягненні відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті вищевказаного ДТП слід відмовити. З такими твердженнями сторони відповідача погодитися не можна. Так як за змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини.
Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Така правова позиція неодноразово висловлювалася у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року по справі №450/4163/18 та постанові від 26.10.2022 по справі № 243/6516/21. У відповідності до ч.1 ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільноправова презумпція винуватості заподіювача шкоди. Перебування пішохода у стані алкогольного сп'яніння, на що вказує аідповідач, не свідчить про усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду самому собі. Відповідачем не доведено тих обставин, що загиблий, передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП із наслідками, спрямованими на заподіяння собі смерті.
Однак у кожному разі підставою для застосування положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого може бути груба необережність потерпілого, а не проста необачність. Звичайна необережність або вина, допущені потерпілим у ДТП не можуть впливати на розмір відшкодування в розумінні вимог статті 1193 ЦК України. Крім цього, допущена потерпілим груба необережність є лише підставою для зменшення розміру відшкодування, а не виключає відповідальності за заподіяну шкоду, як помилково стверджується стороною відповідача.
Разом з тим стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що моральна шкода позивачу завдана смертю батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання, та відновити становище, яке існувало до смерті батька у житті сина не можливо, тому з урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, вважаємо, що заявлений розмір моральної шкоди, є належною аргументацією критеріям, визначеним у частині третій статті 23 ЦК України, і заявлена сума відшкодування є домірною цій шкоді.
Зазначає, що абзацом другим ч.1 ст.1201 ЦК України передбачено, що допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. Тому просить суд врахувати відповідь на відзив при прийнятті рішення у даній справі, та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Стислий виклад позицій сторін:
Представник позивача в судове засідання підтримав позовні вимоги повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 152 000 (сто п'ятдесят дві тисячі) гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві, заперечив обставини на які посилається позивач, Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи в сумі 152000грн .відмовити повністю.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.05.2025 відкрито провадження у спрві в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.09.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено що 03.10.2024, приблизно о 19:30 год.. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Н-09 сполученням «Мукачево - Львів», у напрямку м. Мукачево, у селі Лоєва Надвірпянського району Івано-Франківської області по вулиці Грушевського допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно руху автомобіля і віз попереду себе тачку з яблуками. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
ОСОБА_3 , 1967 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 07.10.2024.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерт №62 від 04.10.2024р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .Причина смерті закрита черепно- мозкова травма. Місце і обставини при яких відбулася травма - ДТП наїзд легкового автомобіля на пішохода. ДТП
За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження, відомості,про яке внесені 03.10.2024 до ЄРДР за №12024090000000617
Постановою слідчого від 26 грудня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024090000000617 від 03.10.2024 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Вказаною постановою встановлено, що в ході досудового слідства встановлено, що дана дорожньо- транспортна пригода сталася внаслідок необережних дій потерпілого ОСОБА_3 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'ягніння , що унеможливлює зданість належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки у темну пору доби не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху поза межами пішохідного преходу перетинав проїзну частину дороги справа наліво по напрямку руху автомобіля, чим порушив ПДР, а саме 1.3,п1.5.п4.4.,п4.7.,п,4,14 ПДР. Тим самим ОСОБА_3 поставив водія я ОСОБА_2 в такі умови, коли останній був позбавлений можливості уникнути наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, а тому в діянні останнього відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України.
Відповідно до виновку судово-медичної експертизи №62 від 02.11.2024 при судово- токсилогічному дослідженні крові та ліквору від трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації відповідно -1,74г/л(проміле), ліквор-1,89г/л ( проміле), що свідчить про те, що ОСОБА_3 на момент настання смерті переьбував у стані алкогольного сп'ягніння а вказана концентрація алкоголю в крові стосовно живих осіб могла відповідати середнього алкогольного сп'ягніння.
В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача від 05.11.2024р.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований АДРЕСА_1 разом з батьком, що підтверджується копією паспорта .
В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від ДТП у вигляді загибелі ОСОБА_3 , його близьким родичам, а саме: дружині та синові ОСОБА_1 , було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (чинного на дату ДТП), що підтверджується копія витягу з Централізованої бази даних МТСБУ..
З урахуванням права двох осіб (сина та дружини загиблого) на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений Законом для відшкодування з боку страховика з розрахунку: 12 мінімальних заробітних плат х 8000 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на час події ДТП відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік»), дорівнює 96 000 гривень 2, що становить на кожного потерпілого - 48 000 грн.
В результаті ДТП та наслідків від нього, синузагиблого, ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду , у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Та як ОСОБА_1 - син по відношенні до загиблого, у зв'язку із його смертю сину спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді, вже перенесених ним моральних стражданнях та тих нескінченних стражданнях, що будуть переслідувати його довготривалий час, перенесених ним моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов'язаних з цим істотними вимушеними змінами у його життєвих стосунках.
Позивач оцінює свою моральну шкоду у зв'язку із наслідками вищезазначеної події в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
З огляду на те, що станом на дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу, внаслідок дії якого заподіяно шкоди, була застрахована, то різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 152 000 гривень, з розрахунку (200 000 - 48 000), яка залишається не відшкодованою,.
Відповідно до копії розписки від 22.10.2024р. наданої представником відповідача дружина загиблого ОСОБА_4 не має претензій до ОСОБА_2 , їй добровільно ним відшкодовано матеріальна та моральна шкода внаслідок загибелі чоловіка.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім'ї.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Головною умовою покладення на особу обов'язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що законним володільцем джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2 , заподіяно позивачу моральну шкоду, яка підлягає у розмірі меншому, ніж заявлено позивачем, з урахуванням вини потерпілого ОСОБА_3 .
Разом із тим, відповідачем не доведено, що ДТП трапилася внаслідок умислу ОСОБА_3 або непереборної сили, оскільки доводи відповідача з приводу умисних дій потерпілого ґрунтуються на припущеннях, а не на беззаперечних доказах, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України.
Суд виходить із того, що моральна шкода, завдана позивачу внаслідок смерті батька спричинила йому душевні страждання на все життя, оскільки відновити становище, яке існувало до смерті самої рідної у житті людини, неможливо.
При цьому суд врахував, що смерть ОСОБА_3 сталася також із грубої необережності, а саме недодержання померлим Правил дорожнього руху.
В даному випадку з матеріалів справи не встановлено, за яких обставин потерпілий опинився на автодорозі, як не встановлено і факту свідомого порушення потерпілим ПДР України.
Представник відповідача вважав, що в даному випадку мала місце дія непереборної сили у виді неможливості уникнути наїзду водієм на пішохода та умислу потерпілого, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, переходив дорогу не впевнившись у безпеці та порушив ПДР України, тому володілець джерела підвищеної небезпеки має бути звільнений судом від відповідальності.
Проте суд не погоджується з такими доводами представника відповідача та вважає, що в даному випадку мала місце груба необережність потерпілого, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння переходив поза межами переходу , що є підставою для зменшення розміру відшкодування.
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно зі змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У роз'ясненнях, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі ОСОБА_3 під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Проте, частиною другою статті 1193 ЦК України встановлено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина другастатті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ятастатті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другоїстатті 1167 ЦК України).
Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого
Такий правовий висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року справа № 751/8121/17, провадження № 61-39326св18, від 10 січня 2019 року справа № 500/2095/15-ц, провадження № 61-15712св18.
Отже, встановивши, що позивач є сином загиблого та разом з ним проживали суд дійшов висновку про те, що заподіяна позивачу моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_3 , підлягає відшкодуванню відповідачем, оскільки представник останнього у судовому засіданні не довів, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачам законним володільцем джерела підвищеної небезпеки завдана моральна шкода. Разом із тим, відповідачем не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилася внаслідок умислу загиблого або непереборної сили.
Доводи представника відповідача з приводу умисних дій потерпілого ґрунтуються на припущеннях, а не на беззаперечних доказах. Обов'язок же доведення умислу потерпілого або наявність непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. За таких обставин, цивільна відповідальність законного володільця джерела підвищеної небезпеки не виключається.
Також чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від цивільної відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.
Натомість за положеннями частини другої ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеню вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди,- також залежно від ступню її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Виникненню моральної шкоди сприяла груба необережність самого загиблого, який перебував у стані середнього ступеню алкогольного сп'яніння й порушив вимоги пунктів 4.4; 4.7; 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху України, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, переходив дорогу поза межеми пішохідного переходу що позбавило водія ОСОБА_5 можливості уникнути наїзду.
За вказаних обставин, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, завданої володільцем джерела підвищеної небезпеки, суд дійшов висновку про зменшеня її розмір на підставі частини другої ст.1193 ЦК України.
Груба необережність потерпілого стала підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, а наявність умислу з боку потерпілого та непереборної сили беззаперечними доказами, які б містилися у матеріалах справи, як вже зазначалося вище, не доведено.
З врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, глибини фізичних та душевних страждань позивача, грубої необережності потерпілого, суд вважає, що моральна шкода заявлена позивачами підлягає зменшенню та з врахуванням всіх обставин справи,в тому числі добровільного відшкодування та страхових виплат суд стягує моральну шкоду з відповідача на користь позивача в сумі 80000,00 грн.
Доводи представника відповідача про відсутність вини водія і як наслідок відсутність обов'язку відшкодувати моральну шкоду є безпідставними, так як , моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Посилання представника відповідача на те, що дії загиблого слід кваліфікувати як прямий умисел, винну діяльність, а не необережність є безпідставними, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами щодо наявності у потерпілого прямого умислу та свідомого порушення ним Правил дорожнього руху України.
Закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, автоматично не звільняє законного володільця джерела підвищеної небезпеки, яким на час ДТП був ОСОБА_2 , від обов'язку відшкодувати моральну шкоду близьким родичам потерпілого (загиблого), оскільки законний володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за спричинену моральну шкоду незалежно від вини водія, бо моральна шкода спричинена смертю фізичної особи саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Висновок суду :
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн .
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Також, відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
За таких обставин позивач у справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від злочину, звільнений від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141 ЦПК України - 1331,20грн. судового збору в дохід держави.
На підставі вищевикладеного ст.ст.16, 23, 979, 1168, 1187,1193, ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальносиі власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи- задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн ( вісімдесят тисяч гривень)
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави 1331,20грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.п
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 .
Суддя Міськевич О.Я.